Шевченко – дітям усякого віку

Про цю виставу говорили ще напередодні 9 березня. Але чекали повернення О.Куцика зі Львова, де він викладав студентам. Повернувся і таки за якийсь місяць (трохи більше) підготував справжню театральну подію.

Звісно, найбільша інтрига – що із Шевченкових творів увійде до інсценівки, а що – ні. Адже канон саме дитячої адаптації “Кобзаря” вже давно усталився, відомо й немало інших Шевченкових збірок для дітей – пам’ятаю з власного дитинства великоформатну (і багатотиражну) брошуру “Я пас телята за селом”. То ж варіантів було багато. Режисер вибрав досить несподіваний. Про драматичне дитинство поета майже нічого не було – його реалії все-таки далекуваті від нинішньої малечі.

І актори буквально “танцювали про архітектуру”. Центром інсценівки став танець дитини (ляльки) із лелекою. Було у тому щось античне, а таких алюзій немало в самого Шевченка – і в живописі з графікою, і у поезії. Але не тільки це. Інша композиція – танець козаків з шаблями. Це не А.Хачатурян, це щось дуже українське, але водночас не надто традиційне. Авторові цих рядків трохи нагадало японських ніндзя і китайців з Шаоліня.

Море суто лялькарських знахідок. Сонце схоже на соняшник, зоря – на едельвейс, місяць – на човен, причому щоразу це відповідно обігрується. Литаври – немов з фільму Єжі Гофмана (знаменитий епізод початку битви під Жовтими Вордами), постійне переодягання акторів, від якого аж мерехтить в очах (художник Т.Улинець, світло І.Осокіної).

Фінальна композиція молитви після попередньої теми братовбивства – це просто апофеоз, щось психоделічне. Принаймні, виходиш у дуже специфічному стані.

“Реве та стогне” виконано не як з ранкового радіо, а зовсім інакше – з романсовими нотками, бо ж цими рядками починається поема про трагічне кохання. Ну, діти цього ще не знають, але ж відчують, що це пролог до якоїсь страшної, але захоплюючої казки, причому не тільки до поеми “Причинна”, а й до усього “Кобзаря”.

Так само несподівано звучить тут “Садок вишневий”. Скільки по ньому топталися у 20-30-х роках! Але ж це ідилія, сільська пастораль тільки на перший погляд! ЇЇ написано в ув’язненні 1847 р., коли поет ще тільки чекав вирішення своєї долі, коли перед очима – аж ніяк не вишневий рай, але слід було чимось компенсувати усю ту безнадію і невідомість (теоретично – навіть перспективу розстрілу, якою полякали тоді петрашівців). І от саме з цього відчаю народилося шумовиння білого цвіту, плугатарі-дівчата-соловейки. Це як би у концтаборі написали щось таке оптимістичне і життєстверджуюче. “Садок” прозвучав зі сцени саме так – тривожно, з багатьма підтекстами, але з вірою, що армагеддон мине, а хрущі все одно будуть густи. Діти почули там щось своє, мами – своє. Якщо бодай у частини глядачів виникне враження, що Шевченкова поезія зовсім не така проста, як здається на перший погляд, то вистава реально вдалася.

Найбільше навантаження з-поміж артистів випало Світлані Кобзистій – вона одна втілювала усі жіночі образи і теми, такі різні у Шевченка. Чоловічі “партії” розділили на трьох. М.Карпенко грав Шевченка періоду “Трьох літ” (1842-1845), коли тому тільки виповнилося тридцять, ще арешт і солдатчина (не кажучи про подальші поневіряння) тільки попереду, але він їх уже передчуває. Це така людина у білих шатах, що сповнена свідомості майбутньої жертви і десь внутрішньо уже готується до неї. А.Опіок і О.Бєліков втілюють переважно різних Шевченкових персонажів, змінюючись буквально на очах вражених глядачів.

Є відомий анекдот про зустріч Ч.Чапліна і А.Ейнштейна. Фізик вважав актора геніальним, бо його образи зрозумілі геть усім. На що комік парирував: “А Ваша теорія незрозуміла абсолютно нікому, тому Ви теж геній”. Так от, О.Куцику вдалося якимсь незбагненним чином поєднати і те, що зрозуміло навіть маленьким дітлахам (вони сиділи як зачаровані), і те, що зрозуміло, мабуть, лишень самому постановнику. А між тим – колосальний спектр усіх можливих інтерпретацій. Це треба бачити, і майбутнім глядачам можна тільки позаздрити.

Теги: вистава, Бавка, лялькар, Шевченко, Куцик

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати