Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11

Продовження. Початок - Політичні трансформації Закарпаття, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4, Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5 ,Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6, Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8 Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9 Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10

За перші три роки правління В.Ющенка Україна пережила найбільший інвестиційний та споживчий бум. У 2008 році країна вступила до СОТ і в цьому ж році американські експерти вперше заявили про настання фінансової кризи в світовому масштабі. Обидві ці події стали «кінцем прекрасної епохи», часу розквіту, який Україна пережила за президентства Віктора Ющенка. Тоді, щоправда, ще ніхто цього не розумів.

Парадокс, але Віктора Андрійовича згадують винятково як слабкого президента, який погруз у політичних чварах. Ще період Ющенка згадують як хаос в економіці. І мало хто розуміє, що той хаос і був економічним розвитком. За Ющенка мінімальні пенсії зросли у 10 разів, допомоги після народження дитини – у 36  разів. Простіше кажучи, у людей з'явилися гроші. При цьому зарплати бюджетникам, пенсії, інші соціальні виплати сплачувались акуратно, без затримок.

Цей період аналітики називають часом зародження середнього класу по-українськи. За період 2005-2008 рр. він зріс з 22-25% до майже половини усього населення. Як гриби росли нові банки. Натовпом пішли іноземні фінзаклади зі своїм капіталом – до 2008 року їх було вже понад півсотні. Вони навперебій пропонували очманілому від такої уваги до власної персони споживачеві найнесподіваніші кредитні програми з численними «пряниками»: зниженими ставками, кредитними канікулами, розіграшем призів.

З 2005-го до 2008-го товарообіг зріс у 2,5 рази.  Продажі побутової техніки в грошовому вимірі за цей період зросли втричі. Ринок автомобілів – у п'ять разів. Пік свого розквіту переживав і ринок нерухомості – як житлової, так і комерційної. Прибутковість в житлово-будівельному бізнесі сягла до 300%, а вартість 1 кв. м. житла зросла на 600%.

Пізніше така «щедрість» відгукнеться українцям. Десятки тисяч сімей змушені будуть виїхати зі своїх іпотечних жител. На штрафмайданчиках у банків накопичаться автопарки з кредитних Ланосів і Шевроле. Тисячі підприємств закриються, виявившись невзмозі обслуговувати взяті на розвиток або просто «про всяк випадок» позики в інвалюті, які різко здорожчали. Але це буде пізніше. В період з 2005-го по 2008-й саме ці гроші зіграли свою ключову роль у розігріві споживчого апетиту і стимулюванні економічного зростання. З 2006-го до 2008-го обсяги кредитування як фізичних осіб, так і реального сектора економіки зросли майже втричі – з 340 млрд. грн до 926 млрд. грн. 

Був, нарешті, помічений й інвестиційний бум. Гроші йшли як від інвесторів усередині країни, так і від зарубіжних. Так, обсяг капітальних інвестицій з 2004-го до 2008-го зріс втричі – з 89 млрд грн до 272 млрд грн. Прямі іноземні інвестиції зросли на третину – з $7,8 млрд у 2005-му до майже $ 11 млрд у 2008-му. Для порівняння: обсяг прямих іноземних інвестицій у 2014-му становив лише $ 410 млн.

Золотовалютний резерв виріс з 9 млрд. до 33 млрд, хоча й скоротився у період 2008-2010рр. до 26 млрд. $. Ріст ВВП становив від 7%, а подекуди сягав й 14% у квартал. При цьому державний борг скорочувався, а зростав корпоративний.  Країну у 2008 р. відвідало 22 млн. туристів, що перевершувало показники Туреччини.

Однак увесь цей бум гальмувався, а потім і знищився величезною зарегульованістю ринку та шаленою корупцією з космічними сумами хабарів. Достатньо згадати скандал з компанією IKEA, яка готова була входити відразу в декілька міст з прогнозованими мільярдними надходженнями в бюджет і тисячами нових робочих місць, але чиновники, не здригнувшись, зажадали півмільйона «відкату» за землевідведення. ВУ підсумку компанія заявила, що вона навіть у перспективі не розглядає український ринок: «Краще вже в Індію...».  

У свою чергу це породжувало запеклу політичну боротьбу, коли переможець бажав отримати все, зовсім не піклуючись про реформи, а лише про абсолютну владу. Тому Ю.Луценко, В.Цушко, О.Турчинов, В.Наливайченко, В.Піскун, які очолювали в цей період правоохоронні органи, розглядали їх як майданчик для політичної кар’єри, а не як інструмент боротьби зі злочинністю.

Домовленості про курс на європейську інтеграцію, досягнуті «Універсалом національної єдності», протрималися лише 2 місяці, коли стало очевидно, що В.Янукович їх використав лише для здобуття посади прем’єра. Ним та фракцією «Регіонів» знову стали підніматися питання мови, саботуватися дії до зближення з НАТО та європейською асоціацією. В таких умовах Р.Безсмертний закликав міністрів «нашоукраїнців» покинути коаліційний уряд. Таким чином В.Балога, який вийшов з уряду В.Януковича та очолив Секретаріат президента, став одним з ключових гравців в підготовці позачергових парламентських виборів. На цій основі знову відбулося зближення «Нашої України» та БЮТ. Влітку 2007 р. парламент був розпущений, а восени відбулись нові вибори.

З мінімальною перевагою на них знову перемогу отримала «Помаранчева коаліція» БЮТ - 156 мандатів, НУНС – 72, що в сумі дало більшість у 228 голосів. Закарпаття залишилося єдиною областю, де перемогла «Наша Україна-Народна Самооборона» - 31,1%. Правда й «регіонали» тут отримали рекордні для Західної України 19,8%. БЮТ – 28,9%; КПУ – 1,8%; Блок Литвина – 6,0%; СПУ – 3,5%. Фактично, ці вибори стали політичною відповідальністю для О.Мороза, якого виборці вивели з політичної сцени України, натомість цю нішу зайняв В.Литвин з 20 депутатами та майбутньою «золотою акцією». Але на перших порах БЮТ та НУНС змогли самостійно обрати голову Верховної Ради, яким став А.Яценюк та з другої спроби затвердити прем’єром Ю.Тимошенко. Категорично відмовився голосувати за Юлію Володимирівну лише Іван Плющ. Однак друге прем’єрство Ю.Тимошенко аж ніяк не припинило жорстку конфронтацію між союзниками. Через рік В.Ющенко знову спробує розпустити парламент, але Кабмін не виділив на це гроші й вибори не відбулися. Хоча політична війна між «претендентами на папаху» все більше загострювалася. А остаточно Ю.Тимошенко втратила довіру президента, коли стало відомо про її спроби створити широку коаліцію з В.Януковичем, скасувати прямі вибори президента та поділити владу на 20 років вперед.

Значно меншою мірою такі політичні перипетії відбилися на Закарпатті, хоча й тут спостерігався інвестиційний, споживчий та будівельний підйом. На максимальну потужність запрацювали «Єврокар» в Чопі, «Ядзакі» в Минаї, «Генкель» та «Гроклін Карпати» в Ужгороді, «Фішер» в Мукачеві. За період 2004-2010 років у розвиток виробництва  на Закарпатті лише «Джейбіл»  інвестував понад 88 мільйонів доларів США, а також створено  майже 2000 робочих місць.  У 2007 р. був збудований «Флекстронікс» інвестиції, якого сягли $24,5 млн. Бурхливими темпами розвивається мережа супермаркетів – продовольчих, будівельних, побутової техніки. Туристична інфраструктура з унікальними для України термальними водами та чанами. Змінюється соціальна структура суспільства, в якій частка самозайнятого населення збільшується майже у два рази. А таке явище, як відмова від централізованого опалення на користь індивідуального стане найбільш переконливим прикладом ефективної взаємодії місцевого самоврядування та громадян, яким в майбутньому здивують навіть В.Януковича.

У політичній сфері пожвавлення викликала хіба тривала епопея з розколом БЮТ у обласній раді та звична роль головного критика обласної влади С.Ратушняка, який тепер вже висунув претензії на вищу посаду в країні.

Відразу після місцевих виборів 2006 р. фракція БЮТ, яка отримала 25 мандатів, розкололася на дві частини. «Старі» партійці на чолі з В.Мартином, які ще створювали перші в області осередки, були не згідні зі створенням блоку разом з М.Бродським, Б.Губським та іними та оголосили про створення фракції зі старою назвою «Батьківщина». «Нові», якими почав опікуватися О.Кеменяш, – фракцію БЮТ. Хоча причина була дещо глибша, оскільки «старі» більше орієнтувалися на місцеві розклади, а «нові» – на Київ, де почалося жорстке протистояння між Ю.Тимошенко та «Нашою Україною». Тому в обласній раді була створена незвична коаліція у складі «Нашої України», «Батьківщини», Партії регіонів та КМКС, а фракція БЮТ у складі 11 депутатів залишилася в опозиції. Користуючись імперативним мандатом, центральні партійні органи намагалися позбавити мандатів «розкольників», але судові процеси затягнулися практично до кінця каденції. Лише у 2010 р. ці депутати були відкликані, але це сталося за кілька місяців до нових виборів.

Більш гучно, весело й скандально проявив себе в цей період С.Ратушняк. Обраний у 2006 р. знову міським головою Ужгорода, він перейшов до звичної критики «всіх і вся». Але масштабів міста виявилося замало, фракція у обласній раді (Блок Литвина) налічувала всього кілька чоловік, тому під кінець каденції С.Ратушняк оголосив про президентські амбіції. Проте цьому передував скандал, пов'язаний з А.Яценюком, коли мер зірвався на дівчині-агітаторі біля палатки та дозволив собі низку антисемітських образ. Жодного впливу на політичні процеси – місцеві чи загальноукраїнські – це не мало, крім вирішального підриву власної репутації. Від нього різко відмежувався В.Литвин, який займав посаду голови Верховної Ради. На президентських виборах С.Ратушняк здобув 0,12% (2,6% на Закарпатті). Але, головне, програв наступні вибори в Ужгороді В.Погорєлову, як і всі подальші. На цьому його більш ніж 20-річна політична зірка закотилася, хоча певних симпатиків він має і сьогодні.

Далі буде

Теги: Ющенко, Янукович, Тимошенко, Балога, Ратушняк

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати