Від клубу залишилися лише облуплені стіни, від дитячого садочка – порожнє, занедбане приміщення. Така ж доля може чекати й на поки що працюючі у мікрорайоні пошту та бібліотеку. Це – про ужгородські Горяни. Місцеві активісти хочуть, аби на згадані будівлі звернули увагу можновладці.
Василь Попович, мешканець Горян, звернувся до «Замку», аби повідати про проблеми свого мікрорайону.
Розмову починаємо із приміщення сільського клубу, який, каже пан Василь, збудували ще за угорської влади. Нині, як переконався автор матеріалу, будівлю на вулиці Горянській назвати клубом язик не повертається – там нема ні дверей, ні вікон, ні підлоги. Все, що можна було віддерти та винести – розікрали. Залишилися лише голі стіни та дірявий дах. «Жителям Горян нема де зійтися для громадських слухань чи зборів, – зазначає Василь Попович, – А це приміщення підійшло б. Наші старожили зауважують: за угорської влади для людей клуб побудували, а тепер його знищили».
Невеличкий будиночок на вулиці Дендеші, в якому облаштовані бібліотека та пошта, – ще один об’єкт, на який звертає нашу увагу пан Попович. За його словами, серед місцевих ходять чутки, що невдовзі через аварійність приміщення ці вкрай важливі установи закриють.
Будівлю, де ще наразі працюють пошта та книгозбірня, зведено з вальок. Тріщину у стіні видно неозброєним оком. «Споруді більше ста років. Зокрема, бібліотека в цих стінах із 1953 року, а до того там розміщувались і сільрада, і шинок», – розповідає бібліотекарка Світлана Болотько. Саме вона працює тут уже майже 25 років. Із понеділка по п’ятницю із 9.00 до 17.00 Світлана Петрівна завжди чекає на читачів. Каже, що основна аудиторія – це школярі та юнацтво. А загалом бібліотека обслуговує близько 900 бажаючих. Книгозбірня складається із двох кімнат: одна – гостьова для читачів, інша служить книгосховищем. Власне в останнє пані Світлана через тріщину в стіні нікого не впускає заради їх же безпеки. Натомість по книги ходить туди особисто.
Відділення сусідньої пошти ще менше за бібліотеку. У невеличкій кімнатці тут одночасно й зал для відвідувачів, й робоче місце поштаря. Щодня, за словами однієї з працівниць, до них може навідатися й по 150 клієнтів. Тому, наголошує наша співрозмовниця, цей пункт зв’язку важливий для місцевих жителів.
Сама будівля, котра, до слова, опалюється дровами, належить місту. Пошта її орендує. На питання, чи готове підприємство взяти приміщення на свій баланс і відремонтувати його, начальник Ужгородського поштамту Василь Коваль зазначає: такого поштарям ніхто не пропонував. До слова, не завадив би ремонт і поштовому відділенню на вулиці Дендеші, що у мікрорайоні Радванка. Воно знаходиться не просто у будівлі, а в пам’ятці архітектури 17 століття. Тоді це був будинок лісництва. Архітектурна пам’ятка, яка також у власності Ужгородської міськради, нині виглядає досить жалюгідно. Головний поштар міста каже: оскільки приміщення не їхнє, підприємство зв’язку не має права його ремонтувати.
У Горянах Василь Попович вказує на ще одну будівлю, котра сьогодні без вікон і дверей. Це – колишні дитсадок і початкові класи школи № 18. Пан Василь каже, що саме тут можна було б облаштувати кабінет сімейного лікаря та кімнату для дільничного міліціонера. Нині лікар для жителів Горян працює у поліклініці № 2 (вул. Паризької Комуни), а міліціонер – аж біля «п’яного базару». Василь Попович розповідає, що в ужгородському управлінні міліції підтримали пропозицію облаштувати кабінет дільничного у будівлі, однак треба, аби міськрада дала на це дозвіл. А із Поштової надійшов лист – приміщення в оперативному управлінні управління освіти, а згідно із законом, освітянські заклади ніхто не має права використовувати не за призначенням. Парадокс – приміщення давно вже закинуте, там навіть інколи ночують волоцюги, а влада й досі вважає його освітнім закладом…
«Закинуте приміщення колишнього дитсадка варто передати чи міліції, чи будь-кому, хто зможе навести там лад, – зазначає депутат Ужгородської міськради від мікрорайону «Горяни» Михайло Чурило. – У бюджеті на його ремонт гроші навряд чи знайдуться. А навіть якщо і знайдуться, то їх доцільніше використати для діючого горянського дитсадка. Там є що зробити». Щодо приміщення колишнього клубу, то, зазначає Михайло Михайлович, за його інформацією – воно виставлене на аукціон. Однак через зношеність навряд чи комусь буде потрібне... Сам Михайло Чурило наголошує на актуальніших для Горян проблемах – це водовідвідна каналізація та освітлення. Саме на цьому, на думку депутата, міській владі варто зосередитися насамперед.
Василь Попович, між тим, наголошує і на проблемі в мікрорайоні Радванка – там ще у 2000 році закрили бібліотеку за адресою Дворака, 49. Книгозбірня працювала у будівлі, яку відкрили у 1927 році як «Радванську читальню». «Хотілось би нагадати владі, – зазначає пан Василь, – що цю будівлю у 20-ті роки звели не за кошти міста, а за гроші, які зібрали жителі Радванки. Тож логічно, що вона і сьогодні мала би слугувати для людей, а не пустувати». Виявляється, нині міська влада не може відновити тут бібліотеку хоча б тому, що приміщення місту вже не належить… «Разом з однодумцями і товариством «Просвіта» ми зверталися до мерії, аби у будівлі відновила роботу читальня. Вже 6 років на наші листи отримуємо відписки – дане приміщення на балансі ЗакДУ». Хоча, виявляється, у 2006 році Ужгородська міськрада своїм рішенням таки повернула приміщення на баланс міста. Однак його згодом скасував Господарський суд Закарпатської області. Відтоді, схоже, на Поштовій уже не переймаються відновленням бібліотеки.
У самому ж Закарпатському державному університеті, повідомив «Замку» проректор із господарської роботи Михайло Далекорей, у приміщенні планують облаштувати Інтернет-залу для студентів.
Ми звернулися до управління майном міста Ужгородської міськради із питанням: яка доля згаданих нами об’єктів і чи планується їх ремонт або ж реконструкція? На Поштовій сказали, що детально вивчать інформацію про будівлі, відтак свою відповідь дадуть найближчим часом. Тож до питання занедбаних споруд Горян ми ще повернемося згодом. А начальник відділу культури Ужгородської міськради Ольга Василиндра у коментарі «Замку» запевнила: бібліотека у Горянах мікрорайону потрібна, її закривати ніхто не збирається.
Сам же наш співрозмовник Василь Попович пропонує свої три варіанти вирішення проблеми із приміщеннями в Горянах та на Радванці. Перший – аби громадські організації, що нині переймаються збереженням архітектурного обличчя центру Ужгорода і до яких прислухається влада, звернули увагу й на згадані будівлі двох мікрорайонів. У подальшому можна провести виїзні обстеження пам’яток. Другий крок – аби місцева влада максимально сприяла ініціативним групам, котрі звертають увагу на збереження пам’яток. Третій – туристичний бізнес. «Чому б не створити «маршрутний шлях» для туристів, який би починався із Горян та Радванки? – зазначає пан Василь. – Адже саме із цих місць почалася історія Ужгорода. Крім того, саме через Горяни свого часу проходив кордон між Угорщиною та Чехословаччиною. Створення такого маршруту дало би й гроші, й нові робочі місця, й, що головне, – збереження нашої історії».
Ярослав Гулан, фото автора
аnatol-m@inbox.ru 2016-07-12 / 19:58:19 2016-07-23 / 19:01:59
горяни і радванка перопочаткм ужгоода і нажаль історикаи про це мовчать....
anatol-m@inbox.ru 2016-07-12 / 19:59:28
нарешті людину що роками пише і бобиввається спотчатку каналізації своєї вулиці ЄРМАКА, дороги по вул.Горянська, пр.Музейний, РОТОНДА, садова,слави, помічають побільше б таких людей....