Нині в Ужгороді проживає близько 120 тисяч людей. За санітарними нормами, громадських туалетів в обласному центрі повинно бути щонайменше 80 – на кожних 500–700 м. А є всього два: біля універмагу «Україна» та поблизу пішохідного мосту. Раніше були ще чотири вбиральні, але їх знесли, й сьогодні замість них – інші будівлі.
Громадська вбиральня біля пішохідного мосту – як із віддаленої глибинки. Замість туалету тут – заіржавіла дірка в підлозі. Невеличкі дерев’яні дверцята «кабінки» ледь тримаються, а клаптик паперу вам доведеться попросити на вході. Рятує хіба що «краєвид» у чоловічому туалеті: справляючи потребу, можна милуватися набережною з маленького віконечка. Крім того, аби потрапити до вбиральні, слід спуститися східцями. А це не дуже зручно для пенсіонерів та інвалідів зору.
Дещо краща ситуація в клозеті на площі Кирила і Мефодія, поблизу універмагу «Україна». Хоч тут також «сходити» треба в «дірки», але принаймні зовні ці «туалети» не так шокують, як у першій вбиральні.
Ужгородці також відвідують вбиральню на «Зеленому» ринку на пл. Корятовича. «Дірок» у підлозі тут немає, але сам заклад – у жахливому стані. Плитка на стінах, здається, от-от обвалиться, бачки поламані, навколо – купа бруду. Як порівняти з цим, у клозеті в провулку «Гірчичне зерно» – як у палаці. Тут і вказівник при вході, і чистенько, і умивальник із дзеркалом, і навіть ваза з квітами. Відвідати вбиральні в місті сьогодні коштує від 1 до 2 гривень.
Справити потребу також можна на вокзалах, на території інших ринків, у супермаркетах, Боздоському парку. Чудові безплатні вбиральні є в Ужгородській мерії та Закарпатській ОДА. Як дуже «припече», сходити можна і на хімічний, біологічний, фізичний факультети УжНУ, корпуси яких розміщені в центрі міста. Втім, кажуть ужгородці, проблема не лише в тому, що нема громадських туалетів. Місцевий мешканець ще зоорієнтується, а от туристам значно важче: бракує вказівників на вбиральні. До того ж після 22 години справляти потребу доведеться «за кущиком».
У Державних будівельних нормах України вказано, який вигляд повинен мати громадський туалет. В ідеалі – територія навколо вбиральні має бути заасфальтованою й озелененою, тут не повинно бути східців, порогів чи інших бар’єрів (як у закладі біля пішохідного мосту). Для потреб інвалідів зору підлога приміщення повинна мати рельєфні смуги. У вбиральні має бути механічна витяжна вентиляційна система. Як бачимо, міські клозети спільного користування – далекі від норми.
Ірина Бучок