«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»

Гойдалки, лавиці, турніки, дерева й кущі – на чистенький зелений сквер любо дивитися. «Цю землю виділили будинку ще 1971 року, коли мешканці заселили квартири, – розповідає голова правління ЖБК «Ювілейний» Тамара Васильченко. – Понад сорок років територію ми власноруч і своїми коштами прибирали, косили траву, саджали, обрізали й фарбували дерева, ставили лавиці й огорожу. Діти тут бавляться, навіть із сусідніх дворів приходять. А пенсіонери відпочивають».

У квітні 2012-го тутешнім мешканцям сказали, що це не їхня ділянка, а земля міського фонду. «З’ясувалося, що тепер ця територія належить дружині директора КП «Водоканал» Тетяні Омельяненко. Сама ж пані Тетяна мешкає у квартирі на вулиці 8 Березня, має шикарний особняк. Чому їй видали безплатно землю, не розуміємо. Вона не мати-героїня, не має інвалідності, не ветеран війни, не чорнобилець. Тодішній мер Ратушняк сказав, що Омельяненко хотіла ділянку саме в нашому дворі. А ко­оператив, який був організований науковцями, педагогами, медиками, представниками інтелігенції, пан Сергій назвав «общагою».

Згодом з’явився ще один цікавий факт – депутати тодішньої мерії проголосували за приватизацію території не на Заньковецької, а на сусідній вулиці Йокаі. «За проектом та ділянка розміщувалася неподалік садочка й біля приватного будинку. Потім розташування ділянки змінили, перенісши у двір будинку на вулиці Заньковецької 36, ближче до вулиці Йокаі. А тоді тишком підписали межі і що нібито люди не дали дозволу, хоч нікому з нас листи не прийшли. Одна жінка навіть у комі в Угорщині лежала, а депутати замість неї підписали... Пізніше чиновники сказали, що сталася технічна помилка, і відвели пані Тетяні землю за рахунок ділянок перед КП «Ужтепло» на вулиці Квітів, 53 та частини двору будинку № 36 на вулиці Заньковецької».

 «Чинний генплан міста 2004 року показує, що це ділянка при житловій споруді, – каже Жанна Вудмаска, мешканка будинку № 36 на вулиці Заньковецької. – Сама міська рада під час сесії рішенням № 1301 у листопаді виділила землю Омельяненку, не змінивши її цільового призначення. Спершу територію потрібно було перевести у комунальну власність. І потім, як є державний акт, земля набуває третього цільового призначення. А міські депутати одразу ж передали територію Омельяненку. Це ж визнають і обласна, і міська прокуратури. І заявляють, що ми – кооператив, тобто юридична особа, тож вони не можуть представляти наші інтереси в суді. Надійшло вже майже 10 таких відповідей, у кожній одне й те ж: захищайтеся самі».

«Робіть, що хочете, – свою землю ви «профукали»

«У квітні 2012-го вони прийшли. У той момент я була на роботі. Почали отут копати й бетонувати, – показує Тамара Олександрівна на камені. –  Будматеріали звезли на тепломережу неподалік, яка збанкрутувала й не працює, звідти брали струм. Ми дізналися, що це робітники з «Водоканалу». Огорожу ставили по деревах, хотіли всі вирубати. Не відступили б і 50 см, цинізм страшний!

Стали ми телефонувати – ніхто нічого не знає. Люди не пускали робітників, почалася штовханина, приїхала міліція й міські депутати. Вдалося їх прогнати. Але виявилося, що є державний акт на землю, і працівники нам так і заявили: мовляв, робіть, що хочете, – свою землю ви «профукали».

Тамара Олександрівна каже, відтоді люди й судяться з Омельяненками. «Вже три розгляди були. Судді тягнуть і закривають справи, – розповідає жінка. – У 2013 році ми виграли – рішення депутатів визнали недійсним. Тоді Омельяненко, на якого оформила перехід права власності його дружина, і Ужгородська мерія на чолі з Погореловим подали апеляцію до суду у Львові. І тепер намагаються знову закрити справу.

2012-го Омельяненка лобіює сам Погорелов, а з ним Беляков, Ковальський, Геворкян та інші.  Після того, як ми заявили в прокуратуру, що Омельяненко незаконно залучає ресурси КП «Водоканал», на допомогу покликали Ковальського з його будівельною фірмою. Упродовж місяця приїхали нові робітники, влаштували штовханину. Муніципальна поліція на нас тиснула: Омельяненко двір відремонтує, все поробить... Але він нас за людей не вважає. П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Белякову, і Погорелову, і Геворкян, і Ратушняку... Інакше чому мерія так підтримувала Омельяненка?  Якщо навіть прокуратура виявила, що землю надано з порушенням...»

Мешканці неодноразово зустрічалися з мером, писали листи депутатам і хотіли вже розмовляти з колишнім головою Закарпатської ОДА. «Але з Олександром Ледидою так і не побачилися – він від нас усіляко відхрещувався. У Погорелова ми запитували: як Омельяненко буде заїжджати до своєї багатоповерхівки? Мер відповів: хай хоч на вертольоті сюди добирається...»

Людям порадили взяти землю у довгострокову оренду. «Кадастрову справу ми подали на розгляд комісії для вирішення земельних спорів, – каже Тамара Олександрівна. – Що то була за комісія! І як Юрій Беляков зі мною розмовляв! Він на мене кричав: мовляв, як Омельяненко буде добиратися до своєї власності. І це депутат, який представляє інтереси ужгородців! Його не боліло, де будуть наші діти гратися й гуляти. Сказав, що ми повинні йому забезпечити доступ до його будинку. Мене, педагога, від цього хамства «перемкнуло».

«Коли приїхали вантажівки, люди подумали, що то землетрус»

Жанна Миколаївна каже, інша проблема – це в’їзд до двору запланованої п’ятиповерхівки. «Омельяненко відправив сюди свого експерта, і вона заявила, що не бачить жодних перешкод, – розповідає жінка. – Але нормального в’їзду немає – заблоковані. Єдина дорога, щоб пройшов екскаватор, – через наш двір. Я сказала: свою машину не буду вивозити, аби ви щоранку могли сюди проїжджати. Ніхто не буде цього робити. Під аварійними висячими балконами сусіднього будинку № 38 теж ходу нема – це буде катастрофа. Коли сюди приїхали дві вантажівки з гравієм, мешканці 38-го вискочили з квартир, бо думали, що то землетрус. 

Коли ж сказала Юрію Белякову, мовляв, у нас аварійні балкони, то він мене звинуватив у тому, що наші пенсіонери ці балкони… не ремонтують. Це при тому, що це комунальний будинок і ремонтом мав би займатися ЖРЕР».

Востаннє суддя відмовив мешканцям Заньковецької, бо йому були потрібні копії вже трьох державних актів на землю. «Напередодні Нового року, коли почався Майдан, подружжя Омельяненків уклало договір про поділ спільного майна, – розповідає Жанна Миколаївна. – Внаслідок цього земельна ділянка відходить чоловіку, пану Юрію. Він поділив її на три частини, відтак має не один державний земельний акт, а три. Після цього ми також подали три позовні заяви. Але від нас вимагають копії актів, судді мають підстави закривати справи…»

Ірина Бучок