Закарпатці вже скористалися скасуванням візового режиму з Ізраїлем

Цього року набув чинності договір про безвізовий режим між Ізраїлем та Україною. Любителі подорожувати планують маршрути на літо і шукають вигідні ціни на квитки (акційні коштують подеколи 200 доларів в обидва боки). Для багатьох це ще й чудова можливість відвідати родичів та друзів.

Закарпатці вже скористалися скасуванням візового режиму з Ізраїлем

Директор музею Берегівщини Іван Шепа також скористався нагодою і тиждень провів на Святій Землі. Запросили його представники музею Голокосту та Мікловш Шоломон, виходець із Мукачева. Мета поїздки – вивчення культури єврейського народу та Голокосту. Адже у музеї Берегівщини теж є невеличка експозиція, присвячена місцевим євреям, більшість яких загинула під час нацистських "чисток" у 1944 році.

– В Ізраїлі вражає все: й архітектура, і місцева кухня, і народні звичаї, – розповідає Іван Шепа. – А найбільше захоплення від того, що практично кожне місто та містечко напряму пов'язано з біблійними сюжетами. Ходити вулицями, де ступала нога Ісу¬са Христа і його апостолів, – це неможливо передати словами,  потрібно побачити на власні очі і відчути.

Запросили мене на два тижні, однак я провів там удвічі менше часу, бо маю чимало роботи вдома, у музеї. Тепер жалкую, що не залишився довше. Щоправда, ціни там, здається, вищі навіть за американські. Кожного дня ми подорожували з одного міста в інше. Загалом я проїхав усю країну з півночі на південь, скупався у Мертвому морі, що знаходиться на 422 метри нижче рівня Середземного. Пригадалися одразу наші термальні басейни і Солотвино. Щоправда, у Мертвому морі вода більш солона, але воно теж щороку міліє, і на узбережжі утворюються небезпечні для людей провалля. Через значне випаровування солі повітря можна "побачити" – воно густе і тремтить.

Перша наша зупинка була у місті Акка. Йому, як вважають археологи, більше 4000 років. У 12 столітті завойоване хрестоносцями під командуванням англійського короля Ричарда Левине Серце. Місто оточене кам'яними мурами, тут повно різних фортець. Вражає і мечеть Аль-Джаззар. Кажуть, що в ній знаходиться священна реліквія для мусульман – три волосини з бороди пророка Мухаммеда.

Ночували переважно у сім'ях вихідців із Закарпаття. У місті Наарія, біля кордону з Ліваном, живе подружня пара Анна і Гриша, останній працював колись на заводі в Мукачеві. Тепер мають невеликий продуктовий магазин. На життя ніхто не скаржиться. Хоча з боку Лівану іноді долітають ракети, практично щодня повідомляють про якісь трагічні випадки...

Пересувалися переважно автомобілями, допомагали друзі і друзі друзів. Повезли мене у місто Массада. Це давня фортеця біля Мертвого моря. Побудував її цар Ірод для своєї родини. З усіх боків – скелі, отже взяти штурмом будівлю практично неможливо. Коли римляни у 70-му році завоювали Єрусалим, то Массада трималася ще три роки. Нам розповіли страшну історію про євреїв-захисників цієї фортеці. Коли побачили, що вони приречені на смерть, то обрали жеребкуванням десятьох людей, які вбили всіх – і дорослих, і дітей, а потім і самі себе. Але ворогам не здалися... Нині це символ стійкості держави Ізраїль.

Дуже дивує, як може існувати така маленька держава. І не просто існувати, а процвітати. І це перебуваючи в оточенні ворожих арабських країн – Лівану, Сирії, Йордану та Єгипту. На вулицях – повно військових. Переважно це молоді люди – і дівчата, і хлопці. Навіть додому йдуть з автоматами. Вони зазвичай не заряджені, але набої кожен тримає при собі. Багато разів нас зупиняли, просили показати особисті речі. А в громадські місця, музеї треба проходити через рамки, речі просвічують рентгеном. Ця країна навчилася себе захищати. Можливо, саме тому і процвітає. До речі, найменша відстань між кордонами – лише 8 кілометрів, як вони їх охороняють – не розумію...

Тут збереглися найстаріші міста історії людства. А найвідоміше місце – Стіна Плачу. Це єдина стіна головного єрусалимського храму, що був зруйнований римлянами. Тут завжди людно. Хоча мусульмани вважають, що це частина мечеті Аль-Акса, яка височіє поруч. Віруючі євреї навіть стільчики приносять, бо довго моляться біля муру. Отримали цю можливість лише у 1967 році, після так званої "шестиденної війни". Це найсвятіше місце для євреїв, де вони плачуть і просять Господа виконати їхні бажання, бо вважають, що Він перебуває саме тут. Кожний турист також пише і вкладає папірець із проханнями у розщелини між камінням. Ці записки заборонено спалювати або викидати – їх закопують у землю...

Тут мене охопило якесь надзвичайне відчуття. Я ніби відчув себе знову вдома, у нашому прикордонному Берегові. Цікаво, що познайомився тут з ізраїльським вояком, який розмовляв угорською. Згодом з'ясувалося, що він народився у Дебрецені.

У Єрусалимі я пройшов Шляхом Скорботи або Via Dolorosa – вузькою вуличкою, якою пролягав путь Ісуса Христа до місця розп'яття. Тут уздовж багато церков, переважно римо-католицьких. Важко собі навіть уявити, що дві тисячі років тому на цьому місці відбувалася одна з найбільших трагедій історії людства.

Ще одне місце, пов'язане з життям Ісуса, – озеро Кінерет, або Галилейське море. Саме по його плесу Христос ходив як по суші. Вода в озері прісна, тож не дивно, що серед апостолів були рибалки, адже тут і досі ловлять рибу.

І нарешті я відвідав Яд ва-Шем – національний меморіальний музей Голокосту. На перший погляд невеликий, та обійти його за день важко. Тут зберігається також пам'ять про "праведників світу", які під час війни рятували життя євреїв, ризикуючи власним. Знаю, що такі були і на Закарпатті. Найбільше вражає дитячий меморіал – печера, де згадується про півтора мільйона єврейських дітей, яких було вбито і закатовано. Їх імена та місце народження звучать тут увесь час...                          

Звідти я привіз для свого музею спеціальний келих для вина. Експозиція моя поповнюється. Сюди передав свої особисті речі бранець Аушвіцу Дюло Ріхтер, а нещодавно американський бізнесмен, уродженець нашого міста Йожеф Вайс привіз дві унікальні книги. Перша – "Історія берегівських євреїв" – видана в Ізраїлі у 1989 році. Друга – це великий каталог колишньої берегівчанки Джуді (Юдіт) Кассаб, яку вважають однією з кращих портретисток світу, нині живе в Австралії.

Повернувся окрилений, ніби очистився від бруду...

Олександр Ворошилов

17 травня 2011р.

Теги: Ізраїль, Голокост, єврей

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи