Рік нової Конституції

1978-го року закарпатці будували «Союз», читали Брежнєва, садили сою і готувалися до Московської Олімпіади

Рік нової Конституції

Продовжуємо ретроспективний огляд закарпатського минулого. На черзі — 1978 рік. Економіка планово працює, підприємства нарощують потужності, сільське господарство постійно експериментує з новими культурами. Та все яскравіше проявляється тенденція економії і ощадливості: закарпатців закликають бережно і раціонально витрачати не тільки електроенергію і тепло, а й, наприклад, воду чи метал.  

Геть Сталіна!
У той час, коли світ протестував проти нейтронної бомби, а американські фермери, невдоволені державною політикою, влаштовували мітинги у 40 штатах країни, закарпатці читали в "новинці" друкований з номера в номер опус генсека Брежнєва "Мала Земля" і звикали до оновленого гімну Української РСР, з якого Микола Бажан викинув згадку про Сталіна.

Сьогодні ми відверто говоримо про низьку художню вартість твору, який начебто написав Леонід Брежнєв. Так само – поблажливо (до Тичини), без пієтету і душевного хвилювання – читаємо слова гімну Української Радянської Соціалістичної Республіки. А 33 роки тому все було не так.
Тоді мільйони людей гордо святкували 60-річчя Збройних Сил СРСР. "Малу Землю" справді читали й обговорювали, хоч і далеко не так активно, як про це писали газети. І навіть проект конституції УРСР, перш ніж його ухвалили у квітні 78-го, багато хто прочитав. Такий був час і така була держава. 

200 років солеруднику
Закарпаття розпочало рік черговими великими соціалістичними зобов'язаннями і  маленьким досягненням. У перший трудовий день 1978 року на Мукачівському верстатобудівному заводі ім. Кірова випустили 50 001 заточувально-шліфувальний верстат 36-634. "Закарпатська правда" з гордістю повідомляла, що з міста над Латорицею його поставляли в усі республіки країни і експортували в 46 країн світу! Тож усі краяни мали радіти успіхам мукачівських "кіровців".  
Так само всією областю слід було гордитися з того приводу, що солотвинський солерудник цього року святкував своє офіційне 200-річчя. За історичною довідкою, хоч сіль на Тячівщині добували ще з сивої давнини (в "Закарпатській правді" зразка 78-го року переконливо стверджували, що ще до нашої ери), першу шахту (названу цілком сучасним жіночим ім'ям "Крістіна") в цьому районі заклали 1778-го року. Тож 200-ліття рудника святкували помпезно – з високими гостями, нагородами від партії і твердим переконанням у світлому майбутньому шахтарського селища. На жаль, менш ніж через чверть століття нащадки пожинають плоди інтенсивного і часто бездумного радянського ґаздування – підприємство збанкрутувало, а селищу загрожує небезпека провалитися під землю. Проте і тоді, як і нині, солотвинці не були обділені увагою живих міністрів. От тільки раніше вони приїжджали відпочивати чи святкувати ювілеї, а зараз – думати, як рятувати людей.   
Не можна не згадати і ще одну знакову для Закарпаття подію 78-го – газопровід "Союз". Газогін, що протягнувся з Оренбурга до Західного кордону СРСР, споруджували всім миром. Бригади з усіх кінців Радянського Союзу і братніх соціалістичних держав трудилися не покладаючи рук, а партійна газета ледь не щодня повідомляла, як просувається робота. Врешті-решт 7 вересня будівництво було успішно завершено.

Соя є, а віників – катма
У сільському господарстві краю 1978-й став роком сої. Тоді, щоправда, ніхто ще не знав, що ця рослина може бути замінником м'яса в ковбасі для бідних, тож її вирощували як кормову культуру для худоби. За три роки, починаючи з 76-го, площі, відведені під сою на Закарпатті, зросли більш ніж у вісім разів. Аграрії порахували, що при відгодівлі худоби один центнер сої заміняє 6 центнерів кукурудзи і майже півтонни пшениці. І хоча збирали не надто високі врожаї – по 15-16 центнерів з гектара, відводили під цю сільгоспкультуру все нові й нові землі.

Взагалі у тогочасному сільському господарстві експериментували багато і часто. Наприклад, того ж року на кількох десятках мукачівських, ужгородських і іршавських гектарів посіяли нову культуру, виведену українськими вченими, – тритикале. У селі Шаланки, що на Виноградівщині, взялися вирощувати обліпиху, яка знаменита цілющими лікарськими властивостями. А в одному з номерів "Закарпатської правди" ми натрапили на коротеньку замітку про те, що 1978 року вперше на Міжгірщині колектив Вучківського лісництва узявся розводити ... шовкопряда.

В той же час ініціативи попередніх десятиліть поволі гасли. Як наприклад, ідея вирощування плантацій сорго для виготовлення віників. Мабуть, не всі нинішні мешканці Чопа знають, що в сімдесятих роках минулого століття в їх рідному місті працювала віникова фабрика. Працювала-працювала та й перестала. Раптом виявилося, що колгоспам якогось року не дали вказівки садити сорго, тож підприємство залишилося без сировини, а закарпатці – без віників. Люди в Чопі, щоправда, без роботи не сиділи, бо фабрику швидко перепрофілювали на швейну.

Олімпіада на носі
Хоча до Московських Олімпійських ігор залишалося ще два роки, країна вже починала ними жити. Наприклад, ужгородська, виноградівська і мукачівська швейні фабрики вже у 78-му році отримали держзамовлення на пошиття спеціального одягу для найбільшого спортивного форуму чотириріччя. Цікаво, що навіть моделі халатів для підлітків (перше замовлення, яке виконували закарпатські фабрики) затверджувалися художньою радою оргкомітету Олімпіади.

Іншим підприємствам краю також швидко знайшлася робота. "Випуск нових сувенірів, присвячених Олімпіаді, освоїли підприємства місцевої промисловості Закарпаття, – писала "Закарпатська правда". – Емблема Олімпіади зображена на серветках з листя кукурудзяних качанів і вимпелах, які виготовляються Хустською фабрикою художніх виробів та Ужгородською текстильно-галантерейною фабрикою. Остання також налагодила випуск домотканих сумок з олімпійською символікою".

За два роки до Ігор у Москві запустили й розіграш "Міжнародного Олімпійського Спортлото". За шістдесят копійок, витрачених на щасливий білет, можна було виграти путівку на Олімпіаду або 10 тисяч карбованців. Цікаво, що в цьому міжнародному розіграші могли брати участь громадяни СРСР, Болгарії, Угорщини і Чехословаччини. От тільки шанси виграти путівку в Москву були зовсім нереальними – на весь Радянський Союз їх розігрувалося лише 250.

Розмова з Хейєрдалом
Без сумнівів, незабутнім став 78-й рік для ужгородця В'ячеслава Баранова. Оператору колективної радіостанції Ужгородської радіотехнічної школи ДТСААФ вдалося здійснити унікальний експеримент – він зв'язався з очеретяним човном легендарного мандрівника Тура Хейєрдала "Тигрис". Той якраз тримав курс до Тихого океану.

На очеретяному "борту" перебував і знаменитий радянський ведучий клубу телеподорожей Юрій Сенкевич. Для зв'язку з землею була встановлена короткохвильова радіостанція. Однак охочих поспілкуватися з подорожуючими в ефірі було стільки, що вони записувалися в чергу. Ужгородському радіолюбителю врешті пощастило: він вийшов на зв'язок з човном, коли той плив Аравійським морем. Цікаво, що всю свою розмову з екіпажем знаменитого "Тигриса" закарпатський радіоаматор зафіксував на магнітну стрічку.

Не менше пощастило того року і кільком талановитим закарпатським школярам. Їх запросили до "Останкіно" на запис передачі про самодіяльну художню творчість школярів СРСР. З нашої області до Москви їздили три колективи: з міста Берегова, сіл Великий Раківець Іршавського та Сільський Потік Рахівського районів. Тож і в "Останкіно" почули, як звучать гуцульські дримби.
Чимало інших цікавих подій сталося 1978-го. Наприклад, у Мукачеві перевстановили па¬м'ятник Леніну. При ужгородському міськ¬виконкомі створили бюро обміну житлової площі і навіть реалізували потрійний обмін Ужгород-Харків-Рига. В обласному центрі зняли черговий фільм – "Спокута чужих гріхів", де зіграв народний артист СРСР Костянтин Степанков.

І наостанок про втрати: 1978-го Срібну землю назавжди покинули художник Федір Манайло, режисер і актор Гнат Ігнатович та поет Юлій Боршош-Кум'ятський.

Ярослав СВІТЛИК

02 березня 2011р.

Теги: закарпатці, Олімпіада, твір, історія

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи