«Китайці нашорошили вуха, почувши, що Закарпаття межує з чотирма європейськими країнами»

Підприємець з Ужгорода взяла участь у державному візиті Президента до Піднебесної

«Китайці нашорошили вуха, почувши, що Закарпаття межує з чотирма європейськими країнами»

Ще жоден закордонний вояж українських президентів не тривав так довго, як поїздка Віктора Януковича на початку вересня до Китаю. Тамтешні ЗМІ назвали візит епохальним, україн¬цям дали надію 13 підписаними угодами, 4 мільярдами доларів майбутніх інвестицій і скаcуванням віз до Гонконгу. А цього тижня Партія регіонів оголосила про намір підписати меморандум про співпрацю з Компартією Китаю.

Чим вразила Піднебесна, особливо щодо бізнесового підходу до всіх сфер життя, "Замку" розповіла голова регіо¬нального відділення Україн¬ського союзу промисловців та підприємців Маргарита Мощак. Вона одна із Закарпаття увій¬шла до складу делегації, яка разом із Президентом взяла участь в українсько-китайському економічному форумі.

Машина для китайців, як колись для нас побілка

– Найбільше Китай вразив тим, що це країна з абсолютно відмінними від наших не тільки традиціями, культурою, мента¬лі¬тетом, а й іншим способом життя, мислення. Три дні ми провели в Пекіні, два – у частині Китаю, хоча за більшістю ознак радше окремій державі – Гонконгу.

Для порівняння: тільки Пекін, столиця країни, займає 16,8 тисяч квадратних кілометрів, тоді як усе Закарпаття – 12,8. Тобто одне місто як весь наш край та ще третина! Проживає там близько 15 мільйонів людей – і це ще друге за кількістю мешканців китайське місто, лідер – Шанхай.

Робочий день у Китаї починається о 7-ій годині ранку і триває до 18-ої, з півгодинною перервою на обід. Середня зарплата у Пекіні еквівалентна близько 400 доларів США, а в інших районах держави – ще нижча. При цьому найдешевше житло у Пекіні на околиці – 4 тисячі доларів за квадратний метр, а в районах ближче до центру – не менше 10 тисяч. Хоча держава пропонує дуже вигідні іпотечні програми – усі, хто працює, можуть отримати квартиру на пільгових умовах, узявши безвідсотковий кредит. Куди не глянь – месиджі, що кожен китаєць повинен завтра жити краще, ніж сьогодні. Хоча поки що, як і в нас, на відміну від Європи, дуже помітний контраст між багатими й бідними.

Майже все у Китаї державне, за винятком інвестиційних підприємств, у приватній власності тільки невеличкі крамнички. На рівні держави дуже квалі¬фіковано поєднано особливості традиційної психології китайців і комуністичну ідеологію. Ми, до прикладу, вже давно відвикли від радянських зібрань, а в них, коли виступає віце-прем'єр, треба кожні 5 хвилин плескати.

Держава спромоглася контролювати навіть Інтернет – користувач до кожного сайту отримує дозвіл. Мало які фірми мають веб-сторінки. У "Хайяті", де ми жили, готелі всесвітньої мережі, майже неможливо під'єднатися до Всесвітнього павутиння і це дуже дивує іноземців. Будівля китайської служби безпеки на площі Тяньяньмень шокує розмірами – здається, вона не має кінця.

Нині Китай перший у світі за обсягом ВВП і третій – за розміром ВВП на одного мешканця, але до 2015 року прагне вийти в лідери. У тому числі й із цієї причини там усіма можливостями стримують народжуваність. Якщо у сім'ї першою з'являється дівчинка, а не хлопчик, то дозволяється мати другу дитину. При народженні ж третьої обов'язковий штраф – близько 34 тисяч доларів. Дозволити собі це можуть тільки нові китайці. До речі, наш гід постійно повторював, що не лише у нас є нові українці чи росіяни, а й у них – нові китайці. У бідних селищах багато дітей просто не зареєстровані, не обліковуються.

Нині в Китаї автомобільний бум – щодня продається близько 2 тисяч машин. Тільки з 1992 року тут дозволили мати у приватній власності авто, і тепер для кожного китайця машина – це як для нас колись мобільний телефон: усі, хто їх мав, намагався кожному продемонструвати.

Цікаво, що автівки тамтешнього виробництва абсолютно не домінують. У країні є заводи всіх світових виробників автомобілів, а держава сплачує відсотки при купівлі в кредит.

Вражають дороги. Розв'язки подекуди зроблені на рівні дев'я¬типоверхівки. До площі Тянь¬аньмень – найбільшій у Пекіні (тут може поміститися мільйон людей) – з обох боків по шестирядній дорозі. Але при цьому в певні години, коли люди масово повертаються з роботи, таки виникають затори. Автобаном не можна їздити швидше ніж 90 кілометрів за годину –штрафи починаються з 300 доларів. Таке враження, що водії просто ціляться в пішоходів, перейти вулицю можна тільки на світлофорі. За моїм спостереженням, у людей виникає відчуття, що коли ти вже сів за кермо, то перейшов у вищу касту.

На вулицях люди кидають речі і приєднуються до груп танцюристів

– Кілька разів мені довелося самій, без групи, їхати Пекіном на таксі. Дуже здивувало, що люди, які увечері йдуть тротуаром, кидають сумки і приєднуються до груп, що просто на вулиці, скажімо під супермаркетом, танцюють чи займаються, наприклад, ушу. Здоров'ю приділяється величезна увага, майже ніде не можна палити. Штраф за це у громадському місці – 5 тисяч доларів, тому вмовляти нікого не треба.

Також у місті дуже багато спортивних споруд, насамперед завдяки минулорічній Олімпіаді. Вразив аеропорт Пекіна, спорудження якого коштувало 20 мільярдів доларів. І всі гроші витратили на будматеріали, технології винятково китайські, для цього навіть спеціально створювали нові виробництва. Нині летовище напівпорожнє, але будували його з далекосяжною перспективою. Наш Бориспіль, до якого постійно доліплюють якісь прибудови, годі й порівнювати з пекінськими повітряними воротами.

Неповторними є китайські культурно-історичні цінності і їхнє ставлення до них. Надзвичайна енергетика Великої китайської стіни. Бізнесмени з нашої групи піднялися нею  дуже високо – і раптом згори ми почули спів. Виявилося, що вони, переповнені почуттями, заспівали... гімн України.

Ми побували в імператор¬ському палаці, де різноманітні споруди, пагоди з назвами на кшталт Палац середньої гармонії, Храм неба, Камінь триразового відлуння. Найменування повністю перегукуються з тамтешніми філософією, релігією і ставленням до життя. Я не бачила людей, які поспішають, нер¬вуються, ходять, як у нас, "задовбані" – всі спокійні, врівноважені, неемоційні. При цьому і нині, коли якийсь турист ненароком упаде в Басейн імператора, йому загрожує смертна кара.

За кілька днів до нашого візиту в прямому ефірі розстріляли міністра внутрішніх справ  Китаю: він покривав діяльність якогось казино й будинку розпусти. Дуже сувора боротьба з корупцією, страшні покарання, але при цьому близько 40 % економіки навіть нині перебуває в тіні.

Цікаве ставлення до землі: за законом, якщо людина отримує або купує землю, то за рік має на ній збудувати те, що задекларувала. Інакше, навіть за 90 % готовності об'єкта, ділянку однозначно відберуть.

Вразила й кухня – набагато складніша, ніж європейська, дуже трудомістка. Це теж одна з національних візитівок. А ще – у кожному, навіть найменшому фастфуді обов'язково величезні телевізори, які в нас коштують по кілька тисяч доларів.

Цікаво, що китайці, крім молодих "білих комірців", які вчилися зокрема в Москві, майже не розмовляють іншими мовами. Навіть таксисти, які обслуговують "Хайят", не знають англійської. Мої водії, як у відомій рекламі, щось співали, розповідали, жестикулювали, але одне одного ми зовсім не розуміли. Єдине слово, яке вони постійно вставляють, – харашо.

Державна політика Китаю (і в нас варто б її запровадити) – навчити китайців усміхатися. Якщо японці постійно усміхнені, то китайці заглиблені в себе.

Маємо можливість без віз побувати у... 24 столітті

Спеціальний адміністративний район КНР Сянган, більш відомий світу як Гонконг, передали Китаю лише 1997 року, доти він 100 років був англій¬ською колонією. Гонконг дуже відрізняється від Китаю: об'єд¬нує їх тільки єдина армія і верховенство законів, а решта відмінне – рівень життя, менталітет, навіть грошова одиниця. У Гонконгу все набагато дорожче, але й середня зарплата – близько 1300 доларів США. Якщо у Пекіні 10 хвилин поїздки на таксі коштує приблизно 4 долари, то в Гонконгу – 10.

Люди більш відкриті. Якщо в Пекіні китайці просили з нами сфотографуватися як із людьми іншої раси, то в Гонконгу немає такого сприйняття. Всі розмовляють англійською. Ця адміністративно-територіальна одиниця поєднує Китай з усім іншим світом. Адже є величезною світовою біржею.
 
Гонконг дещо схожий на Закарпаття – там і православні, і буддисти, жовті і білі, а живуть мирно і заможно. У суботу-неділю важко пройти вулицею, бо всі поспішають кудись відпочити. Усюди стоповерхові хмарочоси, і між ними обов'язково баскетбольний майданчик чи парк. Останні – просто витвори мистецтва.

Гонконг – це... 24 століття! Наприклад, ми були в ресторані на 66 поверсі, який крутиться! А морепродуктів таких видів, розмірів і за надзвичайно низькими цінами у Європі просто не знайти. Щиро раджу всім відвідати цю країну, тим більше, що незабаром набуде чинності безвізовий режим, угоду про це, як згадувалося, підписано під час візиту. Від нас важкий переліт – із Києва добиралися до Стамбулу, звідти понад 11 годин – у Пекін, а відтак ще 5,5 годин до Гонконгу. Але побачене того вартує. До слова, китайці дуже добре до нас ставляться, бо пам'ятають, що Росія колись їх звільнила від Японії, а ми всі для них із Росії.
 
Дуже вдало пройшов китайсько-український економічний форум – укладено угод на 25 мільярдів доларів. Це неймовірно, коли ще й врахувати, що тривалий час Україна взагалі не працювала з Китаєм на урядовому рівні. Є домовленості про побудову електростанції в Криму, консалтингові дослідження, інвестиції в транспортні мережі, укладено угоди з літако- й вагонобудуваня тощо. Нашим бізнесменам пропонували зареєструвати  підприємства на ІРО, щоб вони могли вийти на відкриті ринки, але це дуже важко через українське законодавство.

Ми для них дуже бідна, але принадна країна, насамперед наші програмісти, потенціал сільського господарства, транспортні можливості. Коли, виступаючи на форумі, я розповіла про те, що Закарпаття межує із 4 державами, всі вельми зацікавились. Перша умова для того, щоб вони інвестували – прозорий бізнес-план, аби розуміли, скільки треба вкласти і що вони з того матимуть. Відтак – прозора фіскальна політика, аби розуміли, що і як працює, які правила гри. 

Звісно, такі форуми – лише перші ластівки, поштовх до цілеспрямованих контактів в окремих галузях. Багато під час візиту зроблено на словах – нам кілька разів наголошували, що вони готові вкладати гроші насамперед у людей: бізнес-план – це чудово, але все залежить від партнерів.

Ніколи не думала, що стільки українців у Китаї, особливо одеситів, які постачають звідти товар. Я теж домовилася про проект, але поки що як бізнесмен не хочу випереджати подій, аби все склалося нормально.

З делегацією УСПП маємо намір у листопаді відвідати Гонконг – таких умов, як від інвесторів Китаю і Гонконгу, більше ніхто не пропонує.

Лариса ПОДОЛЯК, ЗІА "Простір"

23 вересня 2010р.

Теги: Китай, піднебесна

Коментарі

смешно 2010-09-25 / 08:10:00
Мощак, ти че не знаешь, что собак кушают корейци, а не китайци? Ти чем занималась то в Китае? Уверена что в Китай ездила? Ничего не напутала?

Микола Староста (Жалива) 2010-09-23 / 22:47:00
Притягніть нам китайців, для повного щастя.

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи