Художники малюють історію

Упродовж цього  тижня в Мукачеві триває VI Міжнародний  пленер художників "Національні пам’ятки архітектури". Він присвячений збереженню тих пам’яток загальнодержавного значення, які розташовані на Закарпатті. Тридцять один художник із Росії, Словаччини і десяти областей України представили свої роботи на пленері.
  Як  зазначив народний художник України Золтан Мічка із Мукачева, проведення мистецьких заходів такого високого рівня було заплановано ще декілька років тому Почесним громадянином Мукачева Віктором Балогою і народним депутатом України Василем Петьовкою. Поступово ця програма реалізовується. Вона має чималий резонанс загалом у країні. Різні представники української культури відають про цей творчий проект і відповідним чином реагують на нього. Цього разу бажаючих було більше, ніж планувалося. Довелося навіть провести певний відбір учасників. Перевага надавалася представникам різних регіонів України, а також закордонним митцям. У нас же представлені Львів та Івано-Франківськ, Тульчин і Дніпропетровськ, Харків і Київ, Ужгород і Мукачево.
  А почався нинішній пленер зустріччю  у великому залі міської Ратуші, де художники спілкувалися з керівництвом Мукачева. Міський голова Золтан Ленд’єл та його заступники Михайло Лабош і Олександр Галай розповіли гостям, чимало з яких приїхали на Закарпаття вперше, про мукачівські особливості. Митцям уже вдалося відвідати деякі пам’ятки й отримати перші враження. Тому дехто з них поділився з газетою своїми думками.
  Анатолій  Шевчук (Севастополь), один зі співорганізаторів  пленеру "Батіліман": "У вас я почуваюся справді щасливим. Закарпатці, незалежно від національності, люблять свою малу батьківщину. Мене вразила ваша можливість жити на рідній землі, розмовляти материнською і спілкуватися між собою різними мовами. Це щось подібне до Вавилону в кращому розумінні цього слова. Така своєрідна субкультура виховує людину величного духу. Мене цікавить і хвилює питання співіснування мов і релігій. У Севастополі, де переважна більшість жителів розмовляє російською, коли я починаю говорити мовою, яку перейняв від матері, мене майже не розуміють.
  А ваша міська мистецька школа! Я таких  не бачив ні у Вінниці, ні у Миколаєві, ні у себе вдома. Уявіть, в історичній будівлі вчаться близько 200 діточок! Моя дружина, викладач у музичній школі, була здивована цим. Відчувається, що місцева влада з шаною ставиться до культури, її розвитку. Це можна побачити в оформленні будинків, на міських дорогах. Існує певна традиція і вона постійно зберігається. Я хочу подякувати Віктору Балозі за ту його підтримку мистецтва і культури, яку він щороку надає місту, яке його обрало Почесним громадянином.
  Пленер  у Мукачеві – це важка праця  організаторів і свято для  митців. Його дуже вдало проводить ваша адміністрація. Створити належні умови роботи для понад 30 художників, продумати їхні побутові питання – повірте, це не так легко. Сюди я приїхав зі співголовою севастопольського пленеру Михайлом Сальвою і знаю, скільки сил, енергії і часу витрачається на організаційні моменти. Плануємо наступного разу обов’язково запросити до себе в Крим закарпатських художників. Серед них ми побачили справді цікавих митців. А ще хочу приїхати разом із родиною у ваш край просто як турист і відпочивальник".
  Оксана  Полтавець-Гуйда, заслужений художник України, Київ: "На Закарпатті я вперше. Раніше бувала в Чехії та Словаччині. Враження від Мукачева казкові. Особливо запам’ятовуються незвичні будиночки поруч із величними церквами і чудовими краєвидами. Художникам у вас працювати наче у справжньому раю. Кожний може вибрати собі тему до вподоби. Природа, архітектура, культові споруди... До речі, з картин про Мукачівський замок, його видів з усіх точок, часу і в різні пори року можна створити окрему шикарну виставку. Одне слово, земля історична, вона просто надихає нас на творчість. Те, що залишила у спадок аристократія попередніх століть, відчувається в Мукачеві у кожному камені та цеглі. Навіть план забудови міста відображає певні історичні епохи та їхні культурні нашарування. Особливо приємно відзначити, що керівництво міста й оргкомітет пленеру чудово це розуміють. Адже усі постаті минувшини і сьогодення вписуються в певну історичну культуру. Саме вона визначає суспільне обличчя, в даному випадку міста Мукачево.
  На  пленер приїхали художники з різних областей і країн. Вони спілкуються  між собою, у кожного своя школа  і між нами відбуваються жваві  творчі змагання. Спочатку починається  індивідуальний поєдинок із мотивом. Потім  у колі колег триває його пристрасне обговорення. Праця на пленері для кожного художника позначається на його мистецькому рості. Коли усі мають обмаль часу, треба показати свою найкращу мистецьку майстерність. Свої замальовки та етюди роблю спочатку на папері, фототехнікою майже не користуюся. Таким чином зберігаю емоційні враження. Вже у майстерні можна замислювати щось значне".
  Юрій  Петрушкін, член НСХУ, Донецьк: "Малюю давно, ще з радянських часів. Закінчив художнє училище, потім Ленінградську академію мистецтв. Членом Союзу художників став у 1970 році. Був приємно вражений, коли отримав запрошення до вас на пленер. У Мукачеві я вперше. Місто мені сподобалося. Порівнюю його з Донеччиною. У вас набагато чистіше, культурніше. Те, що тут немає великих шахт і металургійних заводів, – це одне. Саме ставлення жителів до сміття зовсім інакше, ніж у нас.
  Маєте багато пам’яток, чимала місцева історія. Це захоплює, надихає на творчість. Я люблю всі види, але переважно  працюю з аквареллю, малюнком, живописом. За короткий час важко одразу осмислити всі емоції, перші дні пленеру займаюся збором тематичного матеріалу для роботи. Сподіваюся, що свої задуми вдасться добре реалізувати. Мене цікавить історія, місцеві люди. Краса – вона всюди привертає увагу.
  Багаж знань маю чималий, тепер повинен  його повсякчас віддавати, повертати суспільству. Тільки персональних виставок у мене з десяток, багато їжджу на різні творчі пленери. Перед поїздкою на Закарпаття організував свою персональну виставку у Торговій палаті Донецька, де показав кераміку, акварель, графіку, понад 60 робіт. А щороку на День незалежності відбувається загальноміська виставка, де відзначаються кращі пейзажні, портретні та роботи прикладного побутового мистецтва. Нагородження преміями проводить особисто міський голова. Восени у нас постійно організовуються поїздки митців у Слов’яногорськ. Там є умови для роботи і чудові краєвиди".
  Володимир Кабаченко, член НСХУ, Одеса: "Працювати до Мукачева приїхав уперше. Досить давно лише проїжджав через місто, коли їхав на пленер до Хуста. Побачити здалеку Мукачівський замок – це одна справа, а побувати в ньому, послухати під час екскурсії про його історію – зовсім інше враження.
  Якщо  порівнювати містобудування Південної  перлини біля моря, а Одеса є  зразком архітектурного стилю класицизму, тобто регулярного планування, з мукачівськими вуличками, то різниця разюча. У вас відчувається тривала історична перспектива. Люди жили тут з давніх-давен, тоді як у нас, на північному березі Чорного моря, постійно змінювалися народи і культури.
  Художники бачать не лише те, що й усі інші, а й те, що хочуть побачити, а потім намалювати. Мене, наприклад, привабила ідея одного сюжету з видом побудови Мукачівського замку як величезного торта у степу з горами, які дуже далеко. У дійсності цього немає. Моя фантазія пробудила таку думку. Це свідчить про те, що історичні події надзвичайно важливі для мистецької творчості. Працюючи в замку над пейзажами, звертаю увагу на те, скільки туристів, молоді приходить до нього, оглядає ці старовинні стіни, прагне щось запам’ятати з його минувшини. Це дуже добре. Росте сучасне покоління небайдужих людей. З них потім виростуть такі небайдужі громадяни нашої держави.
  Культурне середовище формує внутрішню культуру жителів і митців. Вони, натомість, своїми творами впливають на смаки  широкого загалу глядачів у Львові, Києві, Одесі, які не є знавцями у мистецтві, але хочуть порівняти реальність із результатом художньої творчості".
  Ірина та Юрій Глюдзи,  Курськ, Росія: "Хоча ми живемо найдалі з усіх художників від Мукачева, приїхали з російського Курська, проте на Закарпатті буваємо доволі часто, – розповідає пані Ірина. – Юрій народився під Ужгородом, тут навчався в художньому училищі, а вже потім він потрапив до Харкова, де в інституті познайомився зі мною. Після переїзду в Курськ сюди приїжджаємо у відпустку. Тепер поєднали роботу з літнім відпочинком у рідних. Складність відчуваємо тільки творчу. Місто дуже гарне. Хочеться якомога краще відобразити свої враження. Зустрілися тут з багатьма цікавими і талановитими художниками. Тому задоволення отримуємо подвійне. Середовище у Мукачеві дуже захоплююче. Кожного разу, коли приїжджаємо в Ужгород, намагаємося обов’язково заїхати сюди, відвідати замок, оглянути різні виставки.
  Коли  за підсумками пленеру відбуватиметься  відбір робіт для виставки, з радістю дамо наші найкращі картини. Тематика, на якій ми сконцентрували свою основну увагу, – це замок і ратуша. А ще фотоапаратом для себе фіксуємо цікаві моменти життя Мукачева під час нашої роботи, його неординарні ракурси. Використовуємо їх тільки як довідковий матеріал. Просто не завжди оком вдається міцно схопити і запам’ятати окремі швидкоплинні природні особливості. Техніка лише допомагає зберегти власні емоційні почуття. А малювати з фотографії у майстерні для нас просто нецікаво. Коли художник знаходиться у природній ситуації, на нього впливають багато факторів. Усе це так чи інакше відбивається на картині. Тому пленерні роботи завжди більш благодатні".
  Після завершення VI Міжнародного художнього пленеру за його результатами у Мукачівському замку 28 серпня відбудеться відкриття виставки картин.

Олексій Філіппов
 

Теги: пленер, художник, картини

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати