Закарпатські інтернет-ЗМІ активно розвиваються, хоча й недоліків не бракує

Дійсно, як і мережа загалом, електронні засоби масової інформації розростаються, збільшуються кількісно. Комп'ютерів у людей  більшає, а вартість користування Інтернетом, на відміну від продуктів харчування, лише падає, тож число відвідувачів інформаційних сайтів з роками тільки зростає.

10-річна історія

У Євросоюзі чи США про те, що інтернет-ЗМІ загрожують витіснити з ринку інші мас-медіа,  говорять, певно, вже років 20. І справді, ряд усесвітньо відомих газет вирішили повністю відмовитися від паперових версій і нині існують лише в Мережі. Більшість часописів, однак, незважаючи на зростання конкуренції, поки що паперові не зраджують, та й любителів отримувати інформацію "по-старому" ще вистачає.

Звісно, не оминула така тенденція й України, хоча й зі зрозумілим запізненням. Вітчизняні інтернет-ЗМІ почали з'являтися наприкінці 90-х років, вже 2000 року заявив про себе й перший закарпатський інформаційний  веб-сайт. Але потім розвиток загальмував – очевидно, через малу кількість користувачів Інтернету не було сенсу створювати й нові інформаційні ресурси.
 
Тож, згадує засновник і головний редактор одного з найпопулярніших в області сайту "Закарпаття онлайн" Олег Диба, у 2005 році він зважився на новинарський проект тому, що ніша була майже порожньою: на той час діяли всього два закарпатські інформаційні ресурси й обидва були досить недосконалі. "Коли конкуренції немає, бракує й стимулу до вдосконалення. Зрозуміло, що створення нашого сайту було на часі. Інтернет 2005 року став досить поширеним, тому й попит на  інформаційні послуги через Мережу був очевидним. Тож питання навіть полягало не в тому, треба чи не треба створювати сайт, а  як це робити. Орієнтиром у розробці для мене були загальноукраїнські інформаційні ресурси, насамперед "Українська правда", яка тоді, після Помаранчевої революції, була найвідомішим виданням такого типу. З іншого боку, я підходив до створення власного дітища як користувач, відповідно сайт мав бути максимально простим у користуванні, без жодних надмірностей. З часом ми відмовилися навіть від дечого з того, що, через брак досвіду, вважали обов'язковим на момент запуску сайту. Наприклад, зняли опцію опитування, оскільки воно в Інтернеті далеке від реальної соціології, а часто є звичайною профанацією чи й спробою маніпуляції громадською свідомістю".

Безграмотність та "копіпаст"

Нині новинарських сайтів в області зареєстровано вже чимало. Проте попри очевидну перевагу перед іншими типами ЗМІ – насамперед в оперативності новин – всі вони мають чимало недоліків. І якщо технічні мінуси зникають із розвитком інтернет-технологій (до прикладу, раніше обмеженими були можливості розміщувати на інформаційних ресурсах аудіо й відео, нині ж це не становить жодних проблем), то з іншими ситуація якщо й покращується, то дуже повільно.
 
"Закарпатська інтернет-журналістика нині розвивається рівно настільки, наскільки вистачає ресурсів, – насамперед фінансових, кадрових і технічних, – тобто вкрай хаотично, фрагментарно, своєрідними хвилями", – розповідає головний редактор порталу "Мукачево.нет" Дмитро Тужанський.

Слабкі місця наших сайтів – це безграмотність і замала кількість власних матеріалів і новин. Власне, відсотків на 90% вони наповнюються так званим копіпастом (від англійських слів copy (копіювати) та paste (вставляти)), тобто за рахунок розміщення повідомлень прес-служб різноманітних держустанов чи підприємств, а також – матеріалів інших веб-видань чи газет про Закарпаття. Причому окремі ресурси, розуміючи, що власні новини цінуються читачами більше, ніж прес-релізи, не гребують офіційну інформацію видавати за "повідомлення нашого кореспондента".

Обидва недоліки мають одну причину – наші інтернет-ЗМІ не мають, за зразком київських "колег", повноцінних редакційних колективів із власними кореспондентами й коректурою. Зрозуміло, що для створення редакції потрібно чимало коштів на техніку, офіс, зарплати тощо. А сфера закарпатської журналістики, схоже, ще не доросла до того рівня, аби таке собі дозволити.
 
"Крайова Інтернет-журналістика поки що не здатна себе утримувати, тож існує на дотаційній основі і навряд чи найближчим часом зможе комерціалізуватися. До того ж вона досі еволюціонує за зразком, принципами класичних медіа. Іншими словами, хтось далі  випускає газету чи знімає сюжети, але вже публікуючи їх і в Мережі", – зауважує Тужанський.

"Особисто для мене не підлягає сумніву потреба в розвитку нашого ресурсу, – розповідає Олег Диба. Вже були окреслені цілком конкретні плани на це, але потім вдарила криза і довелося думати про виживання сайту, а не його вдосконалення. І лише тепер, маючи певну платформу й пристойну відвідуваність, можна пробувати  розвиватися. Безумовно, я зорієнтований на створення повноцінної редакції. Філолог за освітою, сам боляче реагую на помилки в текстах. А тому і наявність власних кореспондентів, і коректура – наша пріоритетна мета. Наразі ж брак своїх матеріалів компенсуємо дружніми стосунками з журналістським загалом краю: чимало колег співпрацюють з "Закарпаттям онлайн" на безоплатній основі. Крім того, у нас легко друкуються якісні матеріали, які з певних суб'єктивних причин не з'явилися на шпальтах газет. Одне слово, співпраця взаємовигідна, і ми щиро вдячні колегам за неї".

Штучна популярність

На жаль, не маючи можливостей (чи вміння) популяризуватися звичними методами, деякі закарпатські інформ-сайти надто захопилися штучним накручуванням лічильників відві¬дуваності: щоб, очевидно, пустити пилу в очі відвідувачам, власникам і рекламодавцям. Робиться це дуже легко. Тож тут маємо справжній бич інтернет-журналістики, адже в такий спосіб розкручуються сайти-одноденки сумнівної якості і завдається шкода серйозним ресурсам – не кожен рекламодавець розуміє, що пристойний показник відвідуваності можна набрати за 1–2 дні.

Особливо брудними методами штучного підвищення відві¬дуваності вирізнився один із найстарших закарпатських сайтів. Заради додаткових захо́дів він не гребує й порнографією, знаючи, скільки любителів полунички сидить у Мережі. Робиться це, наприклад, так: на сайті існує запис від 26.10.2004, який становить собою просто перелік із майже 500 слів на найрізноманітнішу порнографічну тематику (від слова "еротика" до назв найбільших збочень). Хоча самих брутальних роликів чи фотографій  нема, інтернет-пошуковики знаходять ці слова під час сканування, як наслідок – сайт регулярно має "кліки" від любителів порно. Ще один спосіб штучного накручування лічильника: розміщувати на сайті ключі до піратських комп'ютерних програм, безплатні фільми та ігри. Відвідуваність нібито зростає, хоч користувачі заходять на сайт не заради новин, вони не бачать реклами (що якраз важливо для рекламодавців), адже потрапляють туди випадково – з пошуковиків, і винятково за специфічною інформацією.
 
Ще варіант – популяризуватися за допомогою інформаційних інтернет-порталів. До прикладу, якщо регіональний сайт є партнером популярного загальноукраїнського інформаційного порталу ukr.net (а на ньому представлені майже всі закарпатські сайти), останній включає його в стрічку регіональних новин. Щоб отримати якомога більше захо́дів користувачів із ukr.net, деякі закарпатські сайти спеціально в певні години, коли портал може взяти на свою найбільш відвідувану головну сторінку щось із інформаційних стрічок регіональних сайтів, виставляють якусь сенсаційну новину, причому зовсім не обов'язково з контексту Закарпаття. Це може бути повідомлення про якесь криваве ДТП чи інформація з життя "зірок", скопійована із загальноукраїнських ресурсів якась гучна політична новина, бажано – з якомога крикливішим заголовком. Як наслідок – різкий стрибок відвідуваності, котрий узагалі не свідчить про популярність сайту: люди, які заходять у цей час, є користувачами не регіонального ресурсу, а зазначеного порталу і опинилися "в нас" завдяки кліку на гучний заголовок конкретної інформації.
 
"Розширення аудиторії сайтів відбувається за рахунок різного роду "чорнухи" – криміналу, надзвичайних ситуацій – або "жовтухи" – інформації з таблоїдів, переважно еротичного змісту", – підтверджує редактор "Mukachevo.net".

Хоча виявити штучні накрутки доволі просто. В Інтернеті  є поняття співвідношення хітів та хостів. Хіт – це один захід на одну зі сторінок сайту, а хост – це власне комп'ютер, з якого відбувається контактування. Якщо статистика показує велику кількість хостів з одним-двома хітами, отже, користувач потрапив на сайт із пошуковика чи порталу, і майже одразу ж ресурс покинув. Якщо ж в одного хосту багато хітів, значить людина зайшла спеціально і переглядає вміст сторінок.   

Острів Свободи

Ще одна проблема в інтернет-ЗМІ – авторське право. Не так давно між найвідомішими обласними сайтами розгорілася справжня війна зі взаємозвинуваченнями, хто в кого цупить новини. Порозуміння сторони так і не знайшли. Натомість із газетами, статті з яких так само масово з'являються в інтернет-ЗМІ, проблем нібито не виникало. "З газетами ми співпрацюємо відкрито, зокрема й зі "Старим Замком", матеріали якого викладаємо в окремому блогу, аби було видно, що це не наше, а з часопису. Така співпраця корисна не лише сайтові, а й виданням. Якщо газета хоче донести свою інформацію до якомога більшої кількості людей, то матеріали ліпше розміщувати на вже розкрученому ресурсі, ніж створювати власний сайт, який тривалий час буде майже невідвідуваним, а згодом – маловідвідуваним. Тобто для друкованого видання це, по суті, безплатна реклама – через якість власних матеріалів на впливовому сайті вона здобуває для себе нових читачів", – вважає Олег Диба.

У тому, що сайти не можуть розібратися з авторськими правами й звинувачують один одного, винне, зокрема, й українське законодавство, адже інтернет-ЗМІ фактично діють поза правовим полем: вони досі не визнані засобами масової інформації на законодавчому рівні.
 
"Невизнання суттєво звужує можливості розвитку інтернет-журналістики, – погоджується Олег Диба. – Якщо ми не зареєстровані як орган ЗМІ, то не можемо працювати з рекламодавцями в правовому полі, як газети чи ТБ. З іншого боку, на прикладі офіційних видань бачимо, що реєстрація є одним зі способів тиснути на засоби масової інформації. Запровадження обов'язкової реєстрації я б сприйняв з насторогою. Такі спроби вже були, і всім зрозуміло, з якою метою. А наразі Інтернет є таким собі островом Свободи. Питання тільки в тому, хто і як цією свободою користується..."

Юрій Лівак, ЗІА "Простір"

Теги: інтернет, журналістика, сайт, ресурс

54 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати