Ужгородці стають адмінпорушниками, висаджуючи «городи» під вікнами багатоповерхівок

Осіння пора для цього – найблагодатніша, адже саме тепер можна у прямому сенсі «пожинати плоди своєї праці». Однак навіть ті містяни, для яких кілька соток у передмісті так і залишаються лише мрією, знаходять вихід із ситуації: облаштовують невеличкі городи прямо під вікнами багатоповерхівок.

Для когось це просто віддушина, можливість чимось себе зайняти, своєрідне хобі або ж непереборна любов до землі. А для декого – реальна можливість зекономити на домашніх огірках-помідорах і зелені. 

Пані Ганна майже все життя прожила в селі, проте на пенсії довелося перебратися з дітьми у місто, будинок у Середньому продали кілька років тому. Жінка каже, що для неї клаптик землі під балконом – це справжній порятунок, інакше би не витримала. І таких, як вона, серед мешканців 1-их, 2-их поверхів в Ужгороді багато.Квітники, охайні грядки та доглянуті фруктові дерева, здавалося б, лише радують око серед доволі одноманітних міських пейзажів та зазвичай засмічених і порослих бур’янами «нічийних» зелених клаптиків.

Проте, як виявляється, усі ці оази доглянутості та фруктово-овочевого достатку є… незаконними. А їх упорядники – злісними адмінпорушниками. Особливо ті з них, хто ще й обгороджує власні міні-городи парканами від непроханих гостей та бездомних тварин. Таким «світить» від 340 до майже 1400 гривень штрафу!

У відділі благоустрою Ужгородської міськради тим часом кажуть, що в обласному центрі намагаються не вживати щодо надто хазяйновитих мешканців багатоповерхівок таких суворих заходів. «Ми просимо людей не висаджувати городніх культур і садових дерев на прибудинкових територіях. Намагаємося знайти порозуміння. Адже адмінштрафи доволі таки суттєві. Жителі ж потім скаржаться, мовляв, вони роблять гарну справу, утримують у чистоті територію, а їх за це ще й карають», – пояснює начальник відділу санітарії та благоустрою Ужгородської міськради Олександра Турянчик.

«Обгороджені грядки під вікнами багатоповерхівок є серйозним порушенням пожежних норм, адже перешкоджають доступу спецтехніки до будівель», – прокоментували у міськраді. Наочний приклад такої загороди можна побачити у Новому мікрорайоні Ужгорода позаду базарчика. Там висота сітки-рабиці перевищує людський зріст. А за нею – справжній сад-город під балконами дев’ятиповерхівки.

«Не можна у зоні міста висаджувати і фруктові дерева, особливо аличу, сливи, адже їх плоди, опадаючи, стають гарним кормом для гризунів, сприяють їхньому поширенню. Гризуни, у свою чергу, є переносниками багатьох небезпечних для людини інфекційних хвороб. Тому з цим потрібно боротися. Те ж саме можна сказати і про виноград, який в’ється багатьма балконами до 4-5 поверхів. Адже миші та щурі ще й можуть використовувати його для того, щоб потрапити у квартири», – додає Олександра Турянчик.

Аби посадити дерева у власному дворі, виявляється, потрібно отримати погодження в муніципальних органах. Адже лише певні породи придатні для висадження у зоні міста. Проте, нарікають у міськраді, у нас лише одиниці звертаються по такі погодження. «У місті й справді росте багато фруктових дерев. Це ще з радянських часів повелося, от усі й думають, що так має бути», – зауважила Олександра Турянчик. Проте, вважають чиновники, людей необхідно привчати відповідально ставитися до власних прибудинкових територій. І використовувати їх згідно із чинними нормами, відповідно до яких на зелених зонах можуть рости лише трава та квіти, а доступ до них має бути безперешкодним. Однак, далеко не всі ужгородці з таким формулюванням готові погодитися. Дехто з людей настільки вже звик до роками оброблюваного клаптика землі під рідними вікнами, що вважає його своєю невід’ємною власністю. Між тим, зауважують чиновники, прибудинкова територія однаково належить усім мешканцям будівлі – не важливо, на котрому з поверхів вони проживають.

Однак практика показує: якщо під вікнами немає квітника-городу, організованого спраглими до земельних робіт мешканцями нижніх поверхів, то там зазвичай смітник і чагарники. Де гризунів аж ніяк не менше.