Таку ж кар’єру він пройшов у Світовому Конгресі Вільних Українців – від рядового члена по Президента цієї найвизначнішої організації зарубіжних українців. В 1979 р. його було обрано Головою Проводу Українських Націоналістів, а в 1988 році – п’ятим Президентом Української Народної Республіки в екзилі. Після проголошення Самостійної й Незалежної України М. Плав’юк на урочистому засіданні Верховної Ради України в Києві в серпні 1992 року вручив Грамоту Державного Центру УНР Президентові України Леонідові Кучмі про припинення діяльності Закордонного Уряду України і передання всіх повноважень легітимному Уряду України.
На ХІІ Великому Зборі Українських націоналістів в Ірпині (першому в Україні) М. Плав’юка поновно обрано Головою ОУН, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України як громадську організацію. Одночасно його було обрано Головою Правління Фундації ім. О. Ольжича у Києві.
М. Плав’юк – автор великої кількості статей на політичні, економічні та суспільно-громадські теми. Неодноразово він ставав на захист прав українців у поневолених країнах, в тому числі й українців колишньої Чехословаччини. Миколу Плав’юка було нагороджено високими орденами України.
Нехай йому буде легкою Земля кленового листa.
11.3.2012.
М. Мушинка