У Пряшеві презентували книжку про бомбардування міста Червоною армією у грудні 1944 року

Обкладинка книжки Л. Петрашка

А правда була ось яка...

Увечері 20 грудня 1944 року територія міста була освітлена десятками яскравих світел, які радянські літаки спускали на парашутах на різні частини Пряшева, головним чином – на об’єкти, призначені на бомбардування. За ними слідувала ескадрилья радянських бомбардувальників, що скинула на місто сотні бомб, які протягом нецілих півтора години знищили багато об’єктів, перетворивши їх на руїну. Найбільшого удару зазнала в’язниця, в якій розтащовуася штаб гестапо. На місці було вбито 120 вʼязнів. Інші повтікали і згодом поповнили партизанські загони в навколишніх лісах.

Цивільне населення, попереджене сиреною, переховувалося у підвалах  будинків та інших сховищах. Наперекір тому в руїнах будинків знайшло смерть понад півтори сотні людей. Пізніше було підраховано, що  із 2050 будинків міста непошкодженими залишилися тільки 350. Крім в’язниці повністю були знищені пошта, спортивний стадіон, залізниця, сильно пошкоджені костел францисканів, резиденція Греко-католицької церкви (епископ Павло Ґойдич зберіг життя лише втечею у підвал резиденції). Цікаво, що найменших втрат зазнали військові об’єкти.

Крім в’язнів тюрми гестапо в руїнах міста загинуло понад 150 людей. В тому числі не зараховані жертви евакуванівців зі східних сіл Словаччини. Населення міста із п’ятнадцяти тисяч чоловік після бомбардування зменшилася на вісім тисяч.

19 січня Пряшів був визволений Червоною армією. Визволителям було незручно заявляти, що їхні війська місяць тому бомбардували місто, тому цей явний злочин приписали німцям. Це твердження засвоїла собі і місцева влада, зокрема після комуністичного путчу у Чехословаччині 1948 року.

Про бомбардування Пряшева у грудні 1944 року писалося рідко, а якщо про це й з’являлися повідомлення в пресі, то без наведення виконавців бомбардування або як злочин німецьких військ.

Моя дружина та її мати, які втратили при бомбардуванні своїх найближчих: чоловіка та батька, до 1990 року були переконані, що їх найближчого родича вбили німці.

На пам’ятнику біля Інституту геодезії та картографії на вулиці  Константиновій і досі зберігається повідомлення, що на цьому місці була в’язниця гестапо, в якій під час бомбардування Пряшева 20 грудня 1944 року загинуло 120 антифашистів. Хто влаштував це бомбардування – не вказано.

Л. Петрашко у своїй книзі ”А світло було як у день” наводить свідчення людей, що були свідками бомбардування.

Крім того на презентації своєї книги він продемонстрував 26-хвилинний фільм Словацького телебачення з 2011 року „Stalinove sviečky nad Prešovom” (режисер Пальо Корец), в якому виступає кільканадцять живих свідків бомбардування.

Святкуючи 75-у річницю визволення Чехословаччини Радянською армією в січні 2020 року, ми не сміємо забувати і на темні сторінки цього визволення. А бомбардування Пряшева наприкінці війни аж ніяк не можна назвати світлою сторінкою нашої історії.

Микола Мушинка

Теги: Пряшів, бомбардування

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати