Основою мюзиклу став роман Івана Ольбрахта "Никола Шугай розбійник", героєм якого є реальна особа Никола Шугай (1898 року народження), який наприкінці Першої світової війни дезертирував із австро-угорської армії та переховувався від угорських, пізніше ‒ чеських жандармів у рідній Колочаві та навколишніх лісах, ставши розбійником. Оскільки Никола став проти соціально несправедливої зверхності („багатим брав, а бідним давав”) народ, наперекір факту, що в його біографії було кілька кримінальних злочинів, сприймав Шугая як свого героя, створивши про нього багато легенд (подібних до легенд про Довбуша та Яношіка). Слід підкреслити, що крім дійсних злочинів, наприклад, вбивства жандарма в самообороні, йому влада приписувала і злочини, яких він не скоїв). Врешті-решт Никола став жертвою своїх же односельців, які, сподіваючись на обіцяну нагороду, в 1923 року зарубали його разом з братом Юрою.
Премʼєру можна характеризувати як величну. По суті це вистава двох професійних художніх колективів: драми Театру ім. Й. Заборського та усіх трьох частин ПУЛЬСу (колишнього Піддуклянського українського народного ансамблю, який після роз’єднання з Театром О. Духновича 2009 року працює в приміщені Театру ім. Й. Заборського).
Головні ролі бездоганно виконали солісти ТЙЗ: Матей Лацко (альтернатив Лука Шептак) ‒ роль Николи та Вероніка Гусовська (альтернатив Габрієла Очкайова) ‒ роль Ержіки.
В основі змісту вистави є кохання цих двох молодих людей. Зворушливою є сцени сватання та весілля Николи та Ержіки. Автори дали простір високо стилізованому фольклору. Вражає чудова музика Мартина Гусовського та сценічне оформлення мюзиклу (автор Аніта Сюкейова): високі гори та полонини з убогими дерев’яними хатинами та такою ж церквою. Інтерʼєри хат і церкви поповнені старовинними іконами. Сцена є в постійному русі. На ній реальне життя переплітається з легендами, наприклад, про чарівну галузку, яка охороняє Николу від куль, про водяні русалки, зборища чарівниць на свято Івана Купла та їх спілкування з „нечистою силою” (чортами) тощо. І тут розповіді переплітаються з художніми образами.
Вистава відкривається могутнім звуком трембіт, що дозволяє глядачеві відчути де відбувається дія вистави. До мюзиклу влучно вкомпоновані повні тексти церковнословʼянських молитв: „Отченаш”, „Вірую” та „Святий Боже, святий кріпкий”, як і постійне вітання „Слава Ісусу Христу!”. Сольні партії чергуються з багатоголосними хорами та танцями. Успіху мюзиклу сприяє і жива музика (оркестр весь час знаходиться на сцені), темпераментні танці (балет) найрізноманітшого характеру та бездоганна звукова техніка.
Мюзикл має високу динаміку. Глядач ще не встиг спам’ятатися з одної сцени, а вже її змінює інша, ще цікавіша. Все тут передумано до найменших деталей. Крім головних героїв бездоганно виконали свої ролі: угорський вахмістр Ленард (Петер Кривий), головним чином, своєю ламаною угорською мовою та чеський вахмістр Тржеска (Матей Лацко, альтернатив Лукаш Шестак), польськомовний корчмар Срулович (Мілан Ґеряк, гість), мати Ержіки Гафія Драч (Валерія Фюрешова), мати Миколи Гафія (Зузана Кушікова) та інші актори.
Можна сподіватися, що словацький мюзикл „Никола Шугай” займе гідне місце і на інших театральних сценах. Хотілось би, щоб його у близькому часі побачили і глядачі Закарпатської України, на теренах якої відбувається його дія.
Николай Шугай (Матей Лацко)
Одна з масових сцен мюзиклу
Вечорниці у хаті Шугая
Ержіка (Вероніка Гусовська) та солдат (Філіп Ленарт)
Грабання сіна (хор та балет ПУЛЬСу)
Справа: Чарівниця (Сілвія Долнова) з дочками (Інна Срнікова-
Косік та Марія Дулова)
Вахтмістр Ленарт (Петер Кривий)
Смерть Николи Шугая (балет ПУЛЬСу)
Микола Мушинка
Фото Рене Міко