Саме у передвечір „старого” Нового року – 13 січня у пряшівському Театрі ім. Йонаша Заборського, заповненому до останнього місця (700 крісел) відбулася урочиста прем’єра Новорічного концерту Піддуклянського художнього народного ансамблю. Повністю випроданою була і реприза концерту 15 січня.
Цей професіональний музично-співацько-танцювальний ансамбль був заснований 1955 року при Українському національному театрі у Пряшеві (нині Театр ім. Олександра Духновича) як його складова частина під назвою Піддуклянський український народний ансамбль. Його завданням було плекання й пропагація української народної пісні, танцю і музики, головним чином, музичного фольклору русинів-українців Словаччини. Цей колектив найбільших успіхів досяг у другій половині 60-х і на початку 70-х років м. ст. концертами в Україні, Росії, США, Канаді, Західній Європі та країнах Балкану. У 1990 році, в рамках т. зв. „деукраїнізації” українських установ та організацій Словаччини ансамбль змінив не лише назву, але й профіль, ставши „інтернаціональним художнім ансамблем” без виразнішого національного чи етнічного спрямування. Майже повністю призупинилися і його закордонні подорожі.
Пару років тому Піддуклянський художній ансамбль відокремився від Театру ім. О. Духновича і повернувся до свого первісного призначення – став ансамблем національної меншини русинів-українців Словаччини. Кількість його членів звузився більше ніж на половину (50 професіональних співаків, музикантів та танцюристів), що на якості ансамблю не дуже відбилося.
* * *
Програму Новорічного концерту ансамблю було розподіллено до двох частин. У першій прозвучали традиційні різдвяні колядки, які широко побутують на Пряшівщині принаймні з 18-го століття: „Нова радість стала”, „Небо і земля нині торжествують”, „Народився Ісус Христос во Віфлеємі”, „Во Віфлеємі новина” та інші. До них було долучено молитву „Отче наш” старослов’янською мовою та світську коляду
„Добрий вечір тобі, пане господарю”. Шедевром програми була найпопулярніша світова колядки „Тиха ніч”, яка майже двісті років крокує світом у перекладах до понад триста мов і діалектів. Більшість колядок супроводжувалася музикою та танцями.
В другій часині були представлені найуспішніші твори з давнішого репертуару ансамблю та найновіші номери, представлені уперше. У зв’язку з первісним призначенням ансамблю у концерті домінували твори русинів-українців Словаччини з дотримуванням регіональних особливостей кожної області, але й загальноукраїнські, єврейські, молдавські та ґоральські пісні і танці. Усе на дуже високому художньому рівні.
Програма становила одне замкнене ціле. Кожен номер публіка нагороджувала бурхливими оплесками, які часто переростали в овації. Найбільше овацій дісталося українському гопаку, заключну частину якого на вимогу публіки колективу довелось повторювати чотири рази.
На успіху концерту найбільшу заслугу має режисер програми – провідний словацький хореограф Ярослав Моравчік, який своєю співпрацею з Театром ім. Й. Заборського та Піддуклянським ансамблем у Пряшеві почуває себе як дома. Він є автором більшості хореографії Новорічного концерту. Маестро Моравчік надав програмі неймовірну динаміку. Танцюристи під його керівництвом видали із себе максимум. Їх танці супроводжувала дванадцятичленна співацька група (керівник хору Мілош Рамазеттер), в якій кожен співак мав на тілі мікрофон. Цей технічний засіб сприяв тому, що спів цієї невеличкої групи справляв враження, ніби співає добре узлагоджений багатоголосний хор солістів.
Обидві частини концерту бездоганно супроводив оркестр під диригентською паличкою Юліуса Сельчана, автора художніх обробок більшості пісень. Ця трійця з допомогою технічних працівників колективу (звукооператорів, освітлювачів, костюмерів, гримерів) майстерно виконала тему та сценарій художнього директора ансамбля Юрая Швантнера. Успіху концерту сприяло і конференссье артиста Степана Гія.
Новорічний концерт Піддуклянського художнього народного ансамблю довів, що цей професіональний колектив іде правильним шляхом. Його програму з вдячністю сприйме не лише населення Пряшівщини (якому вона призначена у першу чергу), але й глядачі інших регіонів Словаччини та публіка інших держав. Хотілось би, щоб програму пряшівського ансамблю побачили і наші безпосередні сусіди – глядачі Закарпатської України.
Микола Мушинка для Закарпаття онлайн
, Закарпаття онлайн.Спецпроєкти