Русинський ансамбль "Скеюшан" у Хомутові відзначив 25-ліття (ФОТО)

У 1990 році хомутовські русини заснували фольклорний колектив „Скеюшан“, репертуар якого повністю побудований на традиціях їх предків. В короткому часі „Скеюшан“ став найуспішнішим фольклорним колективом національних меншин в Чехії, а у 1999 році навіть лауреатом престижного Міжнародного фольклорного фестивалю у м. Стражніца. Щороку він виступає на десятках фестивалів та свят не лише в Хомутові та його околиці, але й у Словаччині, Польші, Румунії. Кілька разів виступав і в краї своїх предків Камйонці та Скеюші. Душею колективу є колишня робітниця хомутівського металургійного заводу Катерина Романяк, нині пенсіонерка.  Та й майже усі члени колективу – люди пенсійного віку. Ряди „Скеюшана“ згодом поповнилися вихідцями із Пряшівщини та Закарпатської України. Членка колективу Ірина Малинова про „Скеюшан“ написала й у Карловому університеті в Празі 2014 року успішно захистила 154-сторінкову маґістерську роботу про свій колектив.

Катерина Романяк від самого початку веде хроніку ансамблю, яка нині охоплює вже п´ятий том, кожна книга – 300-500 сторінок. У хроніці задокументовано кожен виступ колективу: сотні запрошень, дипломів, почесних грамот, відгуків преси, понад три тисячі фотографій у значній кількості архівних, привезених із Румунії.

Колектив виступає у прекрасних ручно вишитих святкових костюмах, причому шили й вишивали їх самі учасниці. До свого 25-ліття (святкування якого відбувалося 15 травня у будинку культури селища Їрков)  вони видали компакт-диск з кращими піснями свого репертуару та влаштували виставку, на якій презентували не лише успіхи чвертьстолітньої діяльності, але й своє рукоділля. Була це і справді високохудожня виставка – наочне поповнення майже трьохгодинного концерту, який відбувався на сцені.

На початку концерту керівниця „Скеюшана“ K. Романякова зачитала звіт про діяльність колективу у 2014-2015 роках, тобто за останніх півтора року. На цей раз „Скеюшан“ на сцені продемонстрував робочий звичай косіння та сушіння сіна: хлопці з справжніми косами показали, як колись їх предки косили траву, жінки їм приносили сніданок і в супроводі неповторних „лучних“ пісень розкидали покоси і сушили сіно, а у перервах „забавлялися“. Все було природно і переконливо. У виконанні хору „Скеюшана“ зі сцени прозвучали майже усі пісні його репертуару.

Почесним гостем святкування (вже не у перший раз) була заслужена артистка Словаччии Марія Мачошко, яка у музичному супроводі акордеоніста Ігоря Крети подарувала „Скеюшанам“ віночок своїх найпопулярніших пісень. Кожну з них весь зал співав разом із співачкою, що свідчить про популярність пісень „маковицького солов´я“ не лише в рідному краї, але й далеко за його межами. 

Ігор Крета (уродженець Орябини) прибув у Хомутов із своєю дочкою та внучкою, аби наочно показати їм, як треба любити і шанувати рідний фольклор. Від імені Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини він передав „Скеюшанові“ Почесну грамоту з подякою за його великий внесок в пропагацію рідної народної культури.

Не меншим успіхом користалися й пісні незрячого приятеля „Скеюшана“ Роберта Ломбіна, який у супроводі акордеону (а деякі в дуоспіві зі своєю незрячою партнеркою) проспівав кілька пісень із репертуару „Скеюшана“ їх чистою орябинсько-камйонською говіркою.

Під кінець програми „скеюшани“ тут же під сценою наочно показали присутнім процес традиційного „правіння масла“ у дерев´яній „боденці“ („збушку“). Зі свіжим маслом намащеним на домашньому хлібі, вони тут же почастували присутніх. Не один з них уперше в житті їв „домашнє“ масло без яких-небудь штучних „приправок“. Мені воно пригадало смачне масло моєї мами

А зовсім накінець Катерина Романякова викликала на сцену мене й  попросила, аби я декорував 25 найзаслуженіших членів „Скеюшана“ золотими медалями. А чому саме мені дісталась така честь? У 1974 році я провів грунтовне дослідження фольклору переселенців орябинсько-камйонського походження у Троскотовіцах та Хомутові а результати свого дослідження оформив у 700-сторінковій машинописній антології їхнього фольклору, яка і по сей день служить „скеюшанам“ основним джерелом їх програм.

Після закінчення програми на сцені в залі будинку культури проходила справжня забава. Під звуки модерної музичної капели танцювала не лише молодь, але і літні дідусі та бабусі. В перервах між танцями господині частували присутніх домашніми стравами. Найбільшим успіхом користалися голубці.

Слід відзначити, що 112 сімей із Скеюша переселилося у Хомутов та Троскотовіце з переконанням, що вони є словаками. Місцеве населення, не розуміючи їхню говірку, вважало їх румунами, що вони завзято заперечували: „Ми не є румунами, ми є словаками, бо наші предки понад сто років тому переселилися з території Словаччини.“ Катерина Романякова в інтерв´ю в чеській пресі, по радіо та телебаченні неоднократно заявляла: „Ми прибули в Чехію з переконанням, що ми є словаки. Та понад сорок років тому прибув до нас професор Микола Мушинка із Пряшева і переконав нас, що ми є русинами. І з того часу ми вважаємо себе твердими русинами, гордими на народну культуру наших предків, яку намагаємося зберігати, пропагувати і передавати потомкам.“

Теги: ансамбль, Скеюшан, Хомутов

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати