У світ вийшла книга про закарпатського шевченкознавця Юрія Шерегія, написана його донькою

Одною з доповідей які прозвучали на конференції була розвідка дочки визначного закарпатоукраїнського театрального та громадського діяча Юрія Августина Шерегія (1907-1990) Ольги Грицак. Свою доповідь у значно розширеній версії вона видала окремою книжечкою українською і словацькою мовами. Це – єдина книжкова публікація у Словаччині, видана до ювілею Т. Г. Шевченка.

Основним джерелом праці є 26 томів рукописних „Споминів“ її батька, скорочена версія якої вийшла друком 1993 року.

Студія починається згадкою про святкування 100-ліття від народження Ю. Шерегія 1997 року в Братиславі, у якому брав участь і тодішній Посол України у Словаччині Дмитро Павличко.

Зацікавлення Ю. Шерегія Т. Шевченком авторка розглянула на фоні біографії батька. Життям і творчістю Т. Шевченка Ю. Шерегій почав цікавитися на початку 20-х років м. ст. під впливом української молодіжної організації „Пласт“, засновником якої були його учителі – українці-емігранти (Остап Вахнянин, Андрій Алискевич, Спиридон Черкасенко, Микола Біличенко та інші). Ще будучи учнем Ужгородської гімназії Ю. Шерегій виступав з віршами Шевченка на різних урочистостях пов’язаних з його ювілеями. Інтерес до Т. Шевченка в нього поглибився під час навчання в Празі, де він став членом Союзу руських студентів та ініціатором заснування драматичного гуртка „Верховина“.

Повернувшись на Закарпаття в 1931 році він став натхненним організатором „Пласту“, один із куренів якого було названо іменем Т. Шевченка. У 1933 році пластовий хор Ю. Шерегія в Хусті брав участь у святкуванні ювілею Т. Шевченка, а 1934 року Ю. Шерегій у Великому Бичкові став режисером шевченківських драм: І. Тогобочного „Мати-наймичка“ та М. Кропивницького „Невольник“.

В листопаді 1938 року він був співзасновником і директором професіонального українського театру „Нова сцена“ в Хусті, з яким (разом з Володимиром Лібовицьким) підготував величаву інсценацію поеми Т. Г. Шевченка  „Гайдамаки“, прем’єра якої була призначена на 15 березня 1939 року з нагоди проголошення самостійної республіки Карпатська Україна. На жаль, старанно готувана прем’єра не відбулася, бо саме в той день Карпатська Україна була окупована гортіївськими угорськими військами, які в крові утопили найменший прояв українських національних змагань.

Опинившись на еміграції в Празі, Ю. Шерегій 1 березня 1941 року там заснував Українську драматичну студію і з першого дня був її директором, актором і режисером. Згодом певний час він гастролював і в галицьких театрах, всюди пропагуючи твори Т. Шевченка.

Авторка про цей період його життя згадує: „І до сьогодні пригадую, як батько в цей час зі мною докладно читав вірші з „Кобзаря“, пояснював далеке минуле і вводив мене в таємниці мистецької декламації цих віршів. Батькові завдячую, що я навчилася шанувати Шевченка та любити (і пропагувати) його твори“ (с. 13).

Після закінчення війни сім’я Ю. Шерегія переселилася у Пряшів, згодом у Кошиці. Восени 1947 року у пряшівському Українському національному театрі Ю. Шерегій поставив драму Т. Шевченка „Назар Стодоля“. 

Від 1957 року до самої смерті він жив і працював у Братиславі, де шевченківська тематика не сходила з репертуару ним керованих колективів. З нагоди 100-річчя смерті Т. Шевченка 1961 року він (разом з шевченкознавцем Михайлом Мольнаром) влаштував урочисту академію, центральним пунктом якої була перша дія драми Т. Шевченка „Назар Стодоля“ словацькою мовою та виставка „Шевченко - митець“ у вестибюлі Естрадної зали парку культури та відпочинку (Ю. Шерегій був його працівником).

Подібну академію він влаштував і з нагоди 150-річчя з дня народження Т. Шевченка 1964 року. На цей раз її центральною темою була драма Василя Долини про молоді роки Тараса „Мені тринадцятий минуло“ в перекладі Ю. Шерегія словацькою мовою та у його постановці. До Днів культури і мистецтва радянської України в Братиславі навесні 1968 Ю. Шерегій опублікував короткий словацькомовний огляд історії, поезії, співів і танців України під назвою  „Ospievaná Ukrajina“, в якому постаті Т. Шевченка присвячено понад десять сторінок. І цей огляд („монтаж“) братиславська публіка побачила в постановці Ю. Шерегія.

Шевченківська тематика, як доводить Ольга Грицак, була в центрі уваги її батька до останніх днів його життя. Він був художнім керівником, режисером та актором музично-драматичної секції Клубу української культури в Братиславі, перетвореному згодом у Музично-драматичний ансамбль ім. Тараса Шевченка.

В додатку до публікації О. Грицак подала 23 фотографії й фотокопії документів (с. 45-63) та список шевченківських заходів, влаштованих її батьком з точним наведенням дати, місця, часу та організатора (52 позиції; с. 22-28).

Праця О. Грицак переконливо доводить, що Ю. Шерегій (поряд з Миколою Неврлим та Михайлом Мольнаром) був найвизначнішим пропагатором життя та творчості Т. Шевченка у Словаччині. Наведеною публікацією вона поставила нерукотворний пам’ятник своєму батькові.

Теги: шевченкознавець, Юрій Шерегій, Ольга Грицак

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати