До Пряшева 10 березня ц. р. вона приїхала із новою програмою „Банановий кит” (Banánová veľryba). В салі найбільшого пряшівського кінотеатру „Скала” (раніше „Токаїк”, а ще раніше теж „ Скала”), заповненому до останнього місця (квиток 14 євро) вона в першій частині розважала глядачів своїми пікатними життєвими пригодами, які завжди кінчалися „геппі-ендом” (щасливим кінцем), в другій – дотепно відповідала на письмові запитання глядачів.
Вийшовши на сцену, вона, представляючи себе, підкреслила, що по батькові є українкою, по матері – чешкою, а в Пряшеві почуває себе як дома, оскільки в її першому кінофільмі „Спасибі за кожен новий ранок” (Díky za každé nové ráno) грали актори колишнього Українського національного театру (нині – Театр ім. Олександра Духновича). На доказ свого походження вона перед очима публіки наділа на голову типовий український віночок, оздоблений жовто-синіми стрічками, привезений з останньої її подорожі в гуцульське село Ясіня на Закарпатській Україні (батьківщині її тата Василя Клочурака, рідного брата Степана Клочурака – президента Гуцульської республіки 1918-1919 року, міністра господарства та оборони Карпатської України 1939 року та дванадцятирічного в’язня ГУЛАГу в сибірській Воркуті 1945-1957 років). Вінок вона не здіймала до кінця першої частини програми.
Значна частина її життєвих пригод першої частини була пов’язана з її батьком Василем та його не стандартними „виховними методами”. Не оминула вона ні веселі пригоди в телевізійних реляціях, пригоди з подорожі в США (куди вона їздила перебрати премію в сумі п’ять тисяч доларів за найліпший телевізійний сценарій), зі своїх телефільмів тощо. Бурхливі оплески та масовий сміх викликала розповідь артистки про те, як на „ протоколярній вечері” з президентом Чехії Вацлавом Гавлом та України Леонідом Кучмою вона звернулася до дружини останнього по-українськи, а та не змогла відповісти їй рідною мовою, бо нею не володіла. Це мовляв викликало справжній дипломатичний конфуз, бо дружина Людмила у незручне становище.
Більшість запитань другої частини торкалася її особистого життя. На кожне з них вона відповідала з притаманним їй гумором. Глядачі, наприклад, довідались, що живе вона у спільній квартирі з 93-річною мамою та 86-річною тещею, чоловіком та двома псами, любить їздити на відпочинок в гори або на море, де завжди з нею трапляються неочікувані веселі пригоди. Свою доволі габаритну фігуру вона з немалим успіхом залюбки піддає самоіронії, що викликає симпатії публіки.
На запитання коли глядачі побачать телефільм „Таємниця роду Галини Павловської”, який штаб чеських телепрацівників минулого року знімав теж на Закарпатській Україні та у Пряшеві, Галина Павловська відповідала, що прем’єра цього фільму відбудеться на станції ČT 1 в середу 13 березня 2013 р. о 21.00 год., а реприза – у п’ятницю 15 березня о 9.30 год.
Позитивну відповідь на запитання одного з глядачів, чи любить вона українські пісні, артистка продемонструвала бездоганним виконанням лемківської пісні „ На поточку-м прала, на вербочку клала, поможи мі, Пане Боже, што-м собі думала” у супроводі акордеоніста Михала Черв’єнку, гостем її вечора, який своєю віртуозною грою на акордеоні чудово доповнював не менш віртуозні розповіді та відповіді героїні вечора, яка на відміну від багатьох т.зв. „ нових українців” за кордоном не приховує своє українське походження, але гордо голоситься до нього.
Після успішної шоу Галина Павловська продавала і тут же на сцені підписувала п’ять своїх останніх книжок, виданих її видавництвом „МОТТО”. З автографами прославленої авторки на придбаних книгах поверталось додому понад півсотні задоволених пряшівчан.
11.03. 2013.
Микола Мушинка. Фото Миколи і Магди Мушинки
Галина Павловська в українському віночку
Галина Павловська відповідає на письмові запитання
глядачів
Павловська співає пісню „На поточку-м прала” в супроводі Михала Черв’єнку
Павловська підписує свою книгу М. Мушинці
Остання книжка Г. Павловської