Організатором ювілейної, вже сорокової персональної виставки П. Колісника була Пряшівська університетська бібліотека, Кафедра образотворчого виховання і мистецтва Філософського факультету та Спілка українських письменників Словаччини, а її кураторами – професор Педагогічного факультету Михал Токар та голова Спілки УПС Івана Яцканин.
На цей раз П. Колісник представився пряшівській громаді, головним чином, студентам, 76 картинами. Їх основу становили 16 картин циклу „Райдуга-палітра”. Вони і справді намальовані на дошках і полотнах у формі палітр різних розмірів і різних кольорів. Тематично картини представляють рідну природу художника – українське Поділля в її різноманітності, причому вони підпорядковані певній символічній „нумерології”: дванадцять невеличких, намальованих на малих „палітрах” різних кольорів – від світло-жовтої по чорну, зображують рідну природу художника – українське Поділля: червона – калину, жовта – соняшник, синя – небо тощо. На кожній „палітрі” є сім символів. На кількох домінує веселка-райдуга. Чотири великі „палітри” озаглавлені назвою „Діалог з палітрою”. І на них переважає пейзажна тематика, як і на картинах класичної чотирикутної форми різних розмірів. З багатьох з них „дихає” неповторна українська природа та якась вища сакральна духовність. Людина оглядаючи ці картини почуває себе немов у храмі.
Картини, розвішані на стінах двох великих читальних залів бібліотеки, мають неабияке виховне значення. Оскільки студенти будуть дивитися на них протягом двох місцяців, вони запам’ятаються їм більше, ніж від короткотривалих відвідин в музеї чи галереї. Отже, виставка є одночасно і наочною школою сучасного мистецтва і треба сказати, що школою високопрофесіонального мистецтва. Прокіп Колісник має свій власний неповторний стиль, який в деяких випадках нав’язує на імпресіоністичні традиції свого земляка Олексу Новаківського, однак розвиває їх сучасними засобами модерного мистецтва.
Живучи за межами рідного краю, П.Колісник утримує тісні контакти з Україною. В рідному селі Поташні він 2004 року заснував картинну галерею, в якій переважають його власні твори. Там же він влаштовує щорічні пленери з участю визначних письменників та художників з України та з-за кордону.
Відомий він і як письменник. Досі появились друком три його книжки: „Часниця” (2001), „Від першої особи самоти” (2002), „Поташня – чарунка Поділля” (2009) та десятки віршів, оповідань, есе, наукових та науково-популярних статей. Головною трибуною П. Колісника є пряшівський двомісячник „Дукля”. Майже в кожному її номері є його літературні твори та репродукції картин.
З іменем П. Колісника часто зустрічаємось і в пресі України. Творчість автора вже двічі (1997 та 2007) була номінована на Шевченківську премію. В 2009 році йому було присвоєно звання заслуженого художника України.
Лауреат Національної премії України ім. Шевченка – поет Василь Герасим’юк так охарактеризував художника: „Прокіп Колісник увійшов в історію образотворчої культури як християнський художник з досвідом невтомного шукача, де пошук невіддільний від найбезпосереднішої емоції, де відсутнє мавпування західних зразків, а постійно присутній прорив до особистої національної мови, присутня воля до стилю”.
Це визначення можна віднести і до останньої ювілейної виставки Прокопа Колісника.
Микола Мушинка. Фото Мирослава Ілюка
Художник П. Колісник
Картина з циклу „Палітра райдуга”
Три картини П. Колісника
П. Колісник з М. Мушинки на фоні картини „Над озером”
Частина учасників вернісажу виставки: зліва Р. Матлович – ректор університету, О. Бенч – генеральний консул України в Пряшеві, П. Колісник з дружиною Властою, М. Мушинка, П. Галько – директор бібліотеки