У неділю, 4.11.2012 року, традиційним місцем зустрічі з духовною піснею стала Снина, де в місцевому Будинку культури пройшов черговий ХХІІ Фестиваль духовної пісні, організований Союзом русинів-українців Словацької Республіки у співпраці з містом Снина.
Традиція фестивалю зродилася коротко після революційних подій 1989 року, коли християнська культура, в тому числі і духовна пісня, знову відвоювали своє місце в житті суспільства. Перші несміливі кроки організаторів увінчалися успіхом. Вісті про нього все більше виходили за межі Словаччини, ним почали інтересуватись хори, в тому числі і церковні у Польщі, Сербії, Росії та інших слов’янських країнах, особливо, правда, в Україні, звідки щедрими пригорщами вбираємо витоки нашої духовності, з таких її духовних і паломницьких центрів, якими сторіччями для наших предків були передусім Києво-Печерська Лавра чи Свято-Успенська Почаївська Лавра. Таким чином, фестиваль вже в часі свого народження набував міжнародного характеру.
«Духовна пісня об’єднує, дає нам сили для боротьби з сьогоднішніми труднощами і з чистою совістю дивитись у майбутнє», - наголосив під час відкриття фестивалю голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол. Одночасно він привітав гостей: Генерального консула України в СР Ольгу Бенч, депутатів Пряшівського самоврядного краю Йосифа Савку, Надію Сірка, Ярослава Реґеца, делегацію працівників культури Закарпатської області України на чолі з Володимиром Рудейчуком та Іваном Тужеляком, делегацію Союзу русинів українців Сербії на чолі з Велемиром Паплацком і Славком Джуджаром. На запрошення приматора Снини Штефана Міловчика гості фестивалю і керівники хорів тут же на сцені Будинку культури записались у хроніку міста Снини.
На фестивалі показали себе церковні хори або співацькі групи, в репертуарі яких є духовна пісня. У їх виконанні прозвучало багато прекрасних духовних композицій різних авторів, духовні пісні і наше карпатське простопініє. Сценарист і режисер програми - Анна Дерев’яник, конферансьє – директор Бардіївської телевізії Степан Гій.
В концерті виступили такі хори і співацькі колективи: Православний церковний хор свв. Кирила і Мефодія, Гуменне (керівник – о. прот. Петро Гуменик, диригент хору – Миколай Сурґент); Хор «Єсенки» Унії жінок Словаччини, Гуменне (художній керівник і диригент Марія Рудик); Мішаний греко-католицький хор храму Успенія Пресвятої Богородиці, Руська Поруба (округ Гуменне, керівник о. Петро Мальцовський, організаційний керівник Гелена Андрейцо); Фольклорний співацький колектив «Бескид», Стащин (округ Снина, художній керівник і диригент Ярослав Гулай); Жіноча співацька група «Оріховчанка», с. Оріховиця Ужгородського району (Україна, керівник і диригент Тетяна Раховська); Жіночий церковний хор «Димитріос», Порач (округ Списька Нова Весь, диригент о. Мілан Ґабор); Фольклорна співацька група «Старинчанка», Снина (художній керівник Ірина Малинич); Хор греко-католицького храму свв. Петра і Павла та Руського культурно-освітнього центру, Новий Сад (Сербія, художній керівник Борис Сакач, диригент – Зузана Ґрос) та Хор монахинь Свято-Миколаївської жіночої обителі, село Городок, Рівненська область (Україна, диригент ігуменя Михаїла).
Поруч з постійними учасниками фестивалю значний крок вперед зробив у своєму репертуарі церковний хор «Димитріос» з Порача, який під впливом безпосереднього контактування з сучасною українською пісенною культурою все більше і більше вбирає духовні пісні з України. Це саме можна сказати про колективи з Снинщини - «Старинчанку» (Снина) і «Бескид» (Стащин).
Великий емоційний заряд принесли на фестиваль закордонні колективи. «Оріховчанка» з Оріховиці Ужгородського району полонила глядачів такими творами, як «Дума про Почаївську Божу Матір», «Християни, прославляймо», «За все Тобі я дякую». Сучасною хоровою культурою привабив глядачів хор греко-католицького храму свв. Петра і Павла у Новому Саді, який для сучасного молодого покоління виконує не лише традиційні піснеспіви, але все більше і твори сучасних композиторів світу.
Проте чи не найбільше привабив глядачів хор монахинь Свято-Миколаївської жіночої обителі з села Городок Рівненської області України. Хор під керівництвом ігумені монастиря Михаїли (в монастирі проводить послушаніє 130 монахинь) поруч з відомими композиціями «Хвалите Бога» Дехтярєва, «Малого славословія» Чмельова високо майстерно виконав і композицію «Про благодатну Русь святую», створену монахинями у стінах монастиря, а також незабутню «Пісню про маму» Якова Цегляра.
Високомистецьке виконання закордонних хорів стало черговим імпульсом для праці наших хорових колективів, про що свідчить і те, що партитури тут же монахині Свято-Миколаївської жіночої обителі на просьбу членів хору «Дмитріос» з Порача подарували диригенту хору о. Міланові Ґабору.
Радує те, що духовні традиції українського населення Пряшівщини постійно живуть і певною мірою протистоять невпинним асиміляційним впливам. Хочеться вірити, що наша духовність буде жити у віках. Жаль, що декотрі колективи, які виступають на різних акціях СРУСР, а також декотрі церковні хори (православні і греко-католицькі) не беруть участь в останніх роках у фестивалі. Чи це не вказує на посилення асиміляції?
Мирослав Ілюк. Фото автора. «Нове життя», 23/2012. Пряшів.