Закарпатці напевно мають ще у свіжій пам’яті тріумфальні благочинні концерти празьких артистів Степана Рака та Альфреда Стрейчка в травні минулого року – в Ужгороді, Хусті, Мукачеві, Олександрівці та Бурштині, якими перший з них відкрив для себе нову батьківщину.
Три десятиліття тому – в жовтні 1982 року в найвизначнішому вищому музично-театральному педагогічному закладі Чехії – Akademie múzických umění (AMU) в Празі було засновано спеціальність „гітара”. До того часу гру на гітарі можна було вивчати лише в середніх музичних школах. Цю спеціальність від самого початку очолює віртуоз гітарного мистецтва Степан Рак , незмінний завідуючий кафедри гітари, яка виховала десятки спеціалістів гри на цьому інституті. В 2000 році президент Чехії Вацлав Гавел іменував Степана Рака першим у країні професором гри на класичній гітарі. Пізніше професором гітари став дальший віртуоз грі на цьому інструменті Мілан Зеленка.
З нагоди 30-ліття заснування спеціальності гітара на АМУ Факультет музики і танцю даної академії влаштував благочинний концерт під назвою „Тридцять років гітари”, який відбувся 24 жовтня ц. р. в Салі Богуслава Мартину Ліхтенштайнського палаца в Празі, заповненому до останнього місця. Багато зацікавлених на концерт не потрапили, бо квітки на нього були випродані за кілька тижнів.
Про вагу, яку чеська громадськість приділила цьому концерту свідчить факт, що почесний патронат над ним прийняли: Посол України в ЧР Іван Грицак, перший заступник голови Сената ЧР Пржемисел Соботка, голова парламенту ЧР Мірослава Нємцова, заступник голови Уряду та міністр закордонних справ ЧР Карел Шварсенберґ, приматор столиці Праги Богуслав Свобода, кардинал Римсько-католицької церкви Домінік Дука, посол ЧР в Іспанії Карел Беран та кандидат у президента ЧР Ян Фішер. Майже всі вони в концерті брали особисту участь.
Програму концерту, яку словом супроводжувала відома чеська модераторка Таня Фішерова, було розподілено на дві частини. В першій виступив проф. Мілан Зеленка та його гості, головним чином, колишні та сучасні студенти його класу. Сам він виконував у власній обробці для класичної гітари чотири романси Ніколи Паґаніні, „Фундаджіло” Жака Туріна, „Арабеску” Ангела Іґласіса та власну композицію „Жеміні”.
Друга частина концерту належала Степанові Раку. В ній прозвучали власні композиції гітариста теж у виконанні його гостей та колишніх учнів, нині гітаристів із світовим іменем. Значним збагаченням програми був виступ Празького гітарного квартету („Химерна увертюра” та „Токата”) та білоруського гітариста Нікити Крейна (варіації на тему Яромира Клемпіра). Степан Рак виконав свою улюблену композицію „Псальми Давида”.
У світовій прем’єрі на концерті прозвучала композиція С. Рака „Дарвініана” у виконанні співачки Едіти Адлерової та чотиричленної капели.
Останній пункт концерту С. Рака в друкованій програмі був наведений як „Несподіванка” (Překvapení) . Цю „несподіванку” розкрив глядачам сам гітарист заявою: „Моя біологічна мати – медсестра Чехословацького армійського корпусу в Радянському Союзі Василина Сливка, якраз сьогодні 24 жовтня би дожилася 88 років. А мене привела на світ 8. 8. 1945 року. Чотири вісмірки – справді магічне число. Я вірю, що вона десь там зверху дивиться на нас і ми із сином Яном-Матєєм вирішили подарувати їй і вам її улюблену пісню Дороги”. Ця популярна російська пісня періоду Другої світової війни у віртуозному виконані батька і сина була достойним завершенням ювілейного концерту, присвяченого 30-літтю заснування спеціальності „гітара” в празькій АМУ.
І ще Степан Рак зі сцени заявив публіці, що професор Мушинка готує книжку про його маму. Я від себе додам, що українська версія книжки про трагічну долю Василини Сливки готова до друку. Вона розповідає про сільську дівчину із с. Олександрівки Хустського району, яка в 1939 році втекла із угорської неволі в Радянський Союз, а там замість обіцяного „раю” її засудили за нелегальний перехід кордону на три роки таборів ГУЛАҐ-у. З Корпусом ген. Л. Свободи вона пройшла весь бойовий шлях від Новохаперська до Праги. На Дуклі покохала хлопця, який там же загинув. Син Степан не її виною виховувався в чужій сім’ї і лише після смерті прийомної матері з її листа нотарем завіреного довідався, хто є його біологічною матір’ю. Все це детально описано в рукописі моєї книги „Гра долі”, для видання якої бракують... фінанси. Можна знайдеться на Закарпатті якийсь добродій, установа або організація, які сприятимуть виданню цієї захоплюючої історії?
28.10. 2012.
Микола Мушинка. Фото автора
Празький гідратний квартет
Співачка Едіта Адлерова з капелою.
Степан Рак із сином Яном-Матєєм.
Наталія 2012-10-29 / 15:07:21
В заголовку - Магдалина, в тексті - Василина...