Пісенне манкуртство

Чому – грім би нас убив! – в автобусах і барах не лунають наші мелодії?!

Я виріс у родині, де мама щотижня на акордеоні грала й співала (нині вже не може), зокрема, закарпатські народні пісні, українські, угорські, словацькі. Тому я, що називається, з  материнським молоком  всмоктав їхню чудодійну силу, енергетику. І нині як зачую десь «Червену ружу трояку», «Верховино, світку ти наш» або «Пірош, пірош, пірош…» (у перекладі з угорської «Червоне, червоне, червоне…»), або «Кісуца, Кісуца, бістрая водічка», то запалююся, пританцьовую, настрій відразу йде вгору. Ось і нещодавно ми з друзями повернулися з десятиденної подорожі по Європі. В Австрії, Німеччині, Сербії, Хорватії, Чехії, йдучи по вулиці, їдучи в трамваї  або сидячи в кафе, ресторані, ми часто чули чи класичну музику, чи їхню народну. Це так цікаво, незвично, а головне – пізнавально. Ще  два-три місяці, максимум півроку – і ми хоча б поверхово знали творчість Баха, Бетховена, Моцарта, Шопена, розрізняли національні костюми, мелодії. Ясна річ, там пускають і свої сучасні естрадні пісні, але впереміш із народними.

Прекрасно, чи не так? А в нас, окрім усього іншого, і це догори ногами. У маршрутках, автобусах, барах, усіляких забігайлівках, офісах – тотальний несмак, тобто шофери пускають російську або зарубіжну естраду, причому зазвичай низькопробну й примітивну. А якщо й українська, то здебільшого російськомовна, звісно, такого ж ґатунку. Відбулося буквально засилля музичного простору кіркоровими, михайловими, с(м)ердючками, шуфутинськими, «алібістками» і т.п. Їй-Богу, я абсолютно далекий від того, аби їх заперечувати, бо, приміром, дивуюся, як по суті на голому місці потужно розкрутилися  Потап і Настя Каменських. Музика – ну майже лажа (та ще й, як виявилося, в основі плагіатна), правда, тексти пісень – з неповторними родзинками (чого лише варті окремі нестандартні рими, асоціативна гра слів!). Без дискусій: Настині форми набагато більше приваблюють чоловіків, аніж її спів. Шкода, що продвинута пара не балотовулася у ВРУ. Переконаний, що фігуральна красуня додала б драйву в роботу дурдому. До речі, я радий, що від продвинутого красеня сільського крою Мишка Поплавського мліють лише студенти його ж університету і бабки в Малому Березному, Худльові або Скотарському, натомість те, що підтоптаний Юний Орел не сходить з телеекранів, мене вже дратує. Рівень нижче плінтуса. Ні голосу, ні зовнішности, харизма допотопна (якби не дим і вихиляси чарівних дівчат навколо, то суцільне посміховисько!), але ректора пхають і пхають, а точніше сам впливовий товстунчик, зловживаючи посадою, пхається на екрани з якоїсь нагоди і без. Знову ж таки: я не проти  доброго, порядного й патріотичного наполеончика, але ж треба знати міру! А де «Океан Ельзи», «Рокаш», «Плач Єремії», «Друга ріка», Ніна Матвієнко, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук? Де мила Руслана Лижичко? Завдяки чому енергетична красуня  впевнено перемогла на Євробаченні-2004? Музична основа пісні «Дикі танці», її ритми були карпатськими, отже, й неповторними, самобутніми. А хлопці з трембітами хіба не вразили європейців?! Результат наяву – вони все «захавали», проковтнули. Хай як дивно, відколи дивлюся конкурс, номера Русланиного рівня не бачив! Жодного!!!

Авторам програми «ФолькMusic», її ведучій Оксані  Пекун треба ставити пам’ятник або присвоювати будь-яке звання, навіть Героя України,  і популяризувати, популяризувати ті народні пісні, сучасні обробки. Як і наш хор, Петра Матія, Марію Зубанич, Оксану Ільницьку, Надію Підгородську, Клару Лабик, Юстину Дідик, Віру Баганич, Ольгу Прокоп, самодіяльні крайові ансамблі. Господи, як добре було б, аби в маршрутках, автобусах, кафе, барах, ресторанах  звучали закарпатські, українські  народні  пісні, естрадні пристойної якості, коломийки, класична музика. Соромно  ж і перед туристами, які сюди приїжджають насамперед за карпатською екзотикою, за місцевим колоритом, а їм пропонують загальновідому попсу. Одне слово, ми – як манкурти, себто люди зі стертою історичною пам’яттю, які обожнюють чуже, а на своє чхають. Аксіома: національна пісня формує внутрішній світ людини, модель її поведінки… А-а, плюватися словами можна без кінця, але хісна з того – що із пса солонина…

Михайло Фединишинець, Закарпаття онлайн.Блоги
03 листопада 2012р.

Теги: Рокаш, Океан Ельзи, Народна пісня

Коментарі

Печерник 2012-11-09 / 12:20:28
Шановний До пана Печерника))))), Я думав теж згадати ДЕЦЮ, бо якось інтуїтивно відчуваю, що там теж не все так добре, але все ж засумнівався. Я дуже і дуже давно там був, сподівався, що ситуація помінялась на краще...
А ще згадав про майже аналогічний ресторан ШАХТА, де етнонаціональний колорит мав би з музикою гармонійно поєднуватись.

До пана Михайла Ф. думаю, що нич не робити, в нас країні вільне право і свобода висловлювати те що думаєш, а справді мудра, розумна людина критику в свою адресу сприйме, як привід для покращення і вдосконалення

ярослав орос 2012-11-07 / 20:37:06
мигальку (фединишинцю), би вись ся в груди, що да ся про себе знати...
дивно...
чекаю...

До пана Печерника 2012-11-07 / 19:04:49
Згідний з автором і Вами! Українську пісню почуєш далеко не так часто, як би хотілося. Ви пропустили ще один цікавий ресторан, де на мою думку, мала би грати виключно українська і закарпатська музика - "Деца у Нотаря". Здається, пан Чучка давно не вечеряв у своєму закладі. Інакше він би не тільки покращив саму кухню, але і поміняв би тих бездарів, які своїм співом, начисто блокують виділення шлункового соку....

Acrobat Reader 2012-11-07 / 13:51:19
Поплюйський - що, агент ЦРУ чи КГБ? Звідки він дізнався телефон пана Фединишинця? Адже у нас, коли купуєш СІМ-картку, паспорта не показуєш. Чи, може, автора хтось "здав"? Признавайтесь, регіональні діячі! Адже допис, мушу визнати, таки непоганий.

местный 2012-11-07 / 12:07:03
"що робити?"
косить и забивать!

ну а по сути: какие времена, такие и песни :(
люди ж слушают "канкретную папсу" потому что им это не просто нравится, это часть привычного и понятного им уклада, это понятия и ценности, которые старательно вкладываются им в голову: наебал - молодец, предал всех и вся и много украл - супергерой. Родину и историю, честность и порядочность - всё на куй. ла-ла-ла-ла-ла и не напрягай мозги, а то еще задумаешься... и так изо дня в день, много лет подряд работает "производство" манкуротов - ну так орков у Толкиена, если помните, тоже ведь когда-то "делали" из людей и эльфов :(

Михайло Фединишинець 2012-11-06 / 21:29:39
Годину тому мені подзвонив Поплавський (я ледь не знепритомнів), вимагаючи викреслити абзац, який, цитую ректора, «ставить під удар його честь і гідність». «А ви її хіба маєте?» – нахабно запитав я. «Я двічі повторювати не звик», – нервово відреагував Поплавок. «О-о, я, до речі, також», – такою була моя відповідь. «Ви пожалкуєте!» – ректор не вгавав. «Ви також», – затявся я. «Отже, ви не викреслите?» – погрозливо запитав. «Кукіш, Михайле Михайловичу!» – встиг я відповісти. Шановні ужгородці, що робити?

Слов'янин 2012-11-04 / 19:45:46
Михайло Фединишинець, порушивши актуальне питання, нагадав ще одну проблему. Пригадуєте, коли декілька років тому депутати облради чубилися з приводу гімну Закарпаття? Як на мене, найвдалішим вибором може бути "Верховино, мати моя".

Печерник 2012-11-04 / 15:01:21
На підтримку статті пана Михайла подамся теж в свою невеличку критику дотичну до даної теми, оскільки сам не один раз задумовувався над тим, що таке зробити, щоб змінити культурну ситуацію на краще в нашому місті та і в усій Україні. Як підняти якийсь, хоча би невеликий відсоток патріотизму до Рідного у місцевого населення і зробити їх трішки грамотнішими і розвинути в них почуття музичного смаку хоча би до рівня середньо статичного жителя ЄС.

І зразу напрошується висновок, що самі ПП працівники в культурному, музичному вихованні є не дуже далекими, як вже неодноразово писалось у пресі ніколи не рахуються з відвідувачами закладу чи громадського місця і «крутять» те, що «цепляєт за душу».
І таким чином формують з покоління молоді: бидло, рогулів, гопніків, і попсовиків, які будуть в майбутньому їхати на заробітки в інші країни Європи і казати: «та там краще живеться, там культура вища».
Це все шановні починається з того, що самі ж горе-підприємці, працівники закладів, водії таксі і маршруток є однією з ключових ланок програми, яку можна «охрестити», як: «програма по знищенню Української нації».
І самі цього не усвідомлюють наскільки вони важливі для народу, що на їх плечах лежить відповідальність за те, що буде в людських головах на підсвідомому і на звичайному рівні буде записуватись «в комірки пам’яті».
Не буде зайвим знову повторити, що саме музика є хорошим методом нейропрограмування мозку.
Непогано би було, якби редакція запровадила таку ж рубрику, як і під час виборів із фаною-ряндою ПР, світлини з якою виставлялись на цьому сайті.
Чесно зізнатись не знаю, як це буде виглядати з юридичної точки зору, але з моральної думаю було би вірно, якби тут публікувались світлини з тими громадськими закладами (кафе, кав’ярні, ресторани, бари) де грає низькопробна, низькосортна музика і не тематична до даного закладу, так і протилежні їм, там де із цим все ОК! Можна зробити таблички чи написи «Увага! тут грає шансон», «Увага! тут грає попса», «Увага! Музичне зомбування»
І протилежні їм «правильна музика», «тут справжня музика», «тут нема попси» «тут нема шансону» і фотографувати їх на фоні тих закладів.
Це буде хорошим приводом задуматись і людям і самим власникам і працівникам, чи правильну музику вони ставлять?
Схожу місію вже на себе брала О.Фреймут зі своїм Ревізором.

Я ще лише хочу навести приклад пару тих громадських закладів Ужгорода, де на мою думку музика відповідає чи не відповідає стилю і інтер’єру.
Кактус – старий, всім відомий паб, де з самого початку музика грала в американському стилі. В стилі диких прерій, дикого заходу, різний англомовний рок. Зараз там давно не бував, але останній раз коли там був, мені музика не дуже сподобалась.
Снейк – чудовий за стилем кафе-музей, вже «древній» як і я. Музика там в принципі завжди грала стильна не нав’язлива, джаз, блюз, рок. Думаю проблем нема.
Еган паб – чудовий за ідеєю з претензією на Ірландський, Кельтський стиль + назва популяризує ім’я відомого і важливого діяча краю Едмунда Егана, проте чесно музика там хоч і альтернативна, тобто за стилем ніби співпадає з ідеєю закладу, але скільки там сидів, НІРАЗУ не чув ні ірландського, ні кельтського фолку, а хотів би!
Вертеп – Рідний, Український стиль, всі у вишиванках, інтер’єр народний. Виникає лише питання чому там так рідко звучить українська пісня? Не кажу вже про чудові сучасні фолкові, фолк-рокові гурти і проекти, які чудово би вписувались би у концепцію, народного стилю. І повірте не будуть нікому слух псувати.
Фанфан – дорогий і тематичний за всіма ознаками ресторан і музика аж на вулицю грає. І слава Богам грає там музика класична і кращих композиторів Європи, що підтверджує туристам, що Ужгород все ж можна віднести до тих містечок Європи те є чіткі аристократичні традиції.
Ужгородські кав’ярні, кафетерії – чесно, претензій і критики до ВСІХ закладів майже нема, бо Ужгород давно закріпив за собою статус кавового містечка в Україні і вже в решті країн, але чомусь не завжди музика там така, яка сприяє розслабленому стану, стану прийти насолодитись кавою з шоколадом. Натомість отримуєш чергову порцію кави з попсою. Причому попса іноземна, англомовна, не кажу про Українську чи москальську – відверто напрягає. Чому там не може грати та ж сама класика, в перемішку з якоюсь релаксною музикою, Ambient якийсь. Або та ж сама Українська лайт рок, арт-рок сцена. Як приклад можуть бути ті гурти, що перерахував пан Михайло! До того списку від себе (на свій смак) можу додати такі мало відомі пересічному Закарпатцю гурти, як: Мертвий Півень (взяти хоча би їх пісні на слова Ю. Андруховича), Сестри Тельнюк. Гурт ставить музику на вірші не тільки своїх солісток, а й на вірші відомих класиків літератури: Стуса, Симоненка, Б.Ігоря-Антонича. Така музика сприятиме інтелектуальному розвитку відвідувачів, і кафетерій затвердить за собою статус інтелектуальної, поетичної кав’ярні.
Ресторан «Ужгородський замок» - не знаю чому власники закладу, які розмістились в серці самого Ужгорода дозволяють собі так не патріотично вести сайт і розміщати інформацію не на місцевій «бесіді» і навіть не на Українській літературній мові, а на далекій від нас Московському языку. Дякувати їм, що хоч музика там середньовічна здається грає. Можна було би пускати ту ж народну, фолкову музику, що у нас з споконвіку грали у селах.
До теми середньовічної музики.
На тему музичних смаків зауваження керівництву Ужгородського і Мукачівського замку. Най у стінах лунає музика тих часів не лише, на день музеїв, а і в звичайні дні. Бо якось прикро, сумно…ідеш по Мукачівському замку, і з якогось боку грає все таж попса. Якщо ваші орендарі чи працівники не знають, що туристи і на такі моменти увагу звертають, то проведіть з ними розмову, навчання, бесіду…
Бо наприклад: щоб мені Закарпатцю вкотре насолодитись краєвидом і мурами Мукачівського замку і якось у цей стан увести своїх гостей, які були вперше в його стінах, довелось включити blackmore's night з телефону. І не подумайте, що це егоїстичне бажання чи нав’язування свого бачення і смаку, а це нормальна практика у країнах ЄС, де така музика звучить у стінах замків, і де такий тандем музики, архітектури і інтер’єру робить майже довершену композицію, довершений образ середньовіччя, від якого так «фанатіють» туристи.


Тому, якщо цей коментар зараз читають працівники цих закладів, музеїв, зрозумійте, почуйте: Те що ви любите слухати можете послухати і в плеєрі і дома, але коли ви на роботі «на службі у громадськості», ставте те, що вам подобається, а те, що буде відповідати ідеї і концепції стилю і образу .

Слов'янин 2012-11-04 / 08:41:07
А як чарівно співає хор Верьовки! Чув вживу. Це простоя якась містика!

Корятович 2012-11-03 / 22:48:49
Не все братове так як вам здається між українцями по за кордоном. Бував не один раз на концертах в Америці коли ансамбель Бірського затанцював гопака (і гуцулку) і всі в переповній залі стояли і плескали. А може ви колись бували на концерті капели Бандуристів з Детройту коли заспівають і заграють на бандурі? Навіть тепер за спиною дзвінкотить коли згадую їхню радісну пісню!!!

Оленка 2012-11-03 / 21:39:39
Пiдтримую Михайла, теж буваю за кордоном , бачу, як пишаються iноземцi своею народною творчicтю i не соромляться своiх корнiв. А у нас, на жаль, украiнська пiсня, танець- не модно ...

Михайло Фединишинець - Мирославі Мацо 2012-11-03 / 20:33:01
Шановна, Ти гадала, що, вимкнувши коментування, найвумніша і найхитропопіша. Нарешті я не полінувався прочитати Твій черговий релігійний пост. Я вже в нірвані – і задумався над питанням Бога: «Скажіть, що Я мав вам зробити, а не зробив?» Слухай, Золота, все таємне завжди стає явним. Я міг би Тобі зателефонувати – лише завелика честь. Тому вдруге акуратно (!) і по-людськи (!) прошу в коментах, точніше даю Тобі рівно один тиждень на виправлення помилки. Якщо Ти проігноруєш і друге моє попередження, то хоч і Бог любить Трійцю, третього вже не буде. Правда, буде дуже оригінальна і скандальна відповідь (звісно, публічна, через «ЗакОнлайн»). Сподіваюся, Ти усвідомлюєш, що вона Тобі створить капітальний душевний дискомфорт…

Словя"нин 2012-11-03 / 18:19:29
Михайло Фединишинець підняв вельми актуальну тему. В Україні творчу моду, власне як інформаційний простір вцілому, не визначають українці. Нинішня політика пов"язана із прихованою цензурою. Якщо нінішнє одебілювання мас продовжуватиметься і надалі, в недалекому майбутньому національні культури будуть поховані, а публічні сумніви в "користі мультикуьтуризму" вважатимуться не коректними та нетолерантними і тягнутимуть за собою кримінальну відповідальність.