СИНАГОГИ, ЩО ЄДНАЮТЬ УЖГОРОД І ПРАГУ

Ужгородці вже звикли до червоної будівлі у псевдомавританському стилі, що знаходиться у східній частині площі Театральної. Історики та архітектори кажуть, що це найбільша єврейська синагога Закарпаття і одна з красивіших синагог Європи,  аналогів якої у Старому Світі немає. Євреї навіть пропонували розібрати її і по цеглині  вивести до Ізраїлю, щоб там збудувати заново.

Зведена вона зі спеціально привезених з Італії матеріалів на кошти громади ортодоксальних євреїв-ашкеназів на березі ріки Уж на земельній ділянці, яку пожертвувала для будівництва міська управа. Стосовно дати зведення синагоги та її відкриття, а також прізвищ архітекторів, що розробили проект, дані різняться.  Одні  джерела (Йосип Кобаль "Ужгород відомий та невідомий", Сергій Федака "Ужгород крізь віки") зазначають, що вона відкрита у 1904 році і зведена по проекту архітекторів Дюли Паппа і Саболча Ференца,  які  збудували таку ж синагогу і в столиці Австрії. За даними вільної енциклопедії "ВікіпедіЯ" відкриття першої залізобетонної споруди Ужгороду відбулося у 1910 році, а авторство проекту належить  передовим австро-угорським архітекторам Людвігу Ферстеру та Фрідєсу Феслу, які звели її у 1904 р.

Хоч збудована синагога у помпезному романтичному стилі, до якого вплелися візантійські та арабо-мавританскі мотиви, її відкриття, як стверджують місцеві історики,  відбулося без будь-яких пишностей.   Стіни були облицьовані декоративною жовтою цеглою і червоними керамічними плитами, портал вікон прикрашений червоним штучним мармуром. Яскравим елементом фасаду будівлі був центральний балкон із зображенням зірки Давида, вписаної у велике коло. Один з написів свідчив "Побудовано в 5694 році за єврейським календарем". Особливо пишно був прикрашений дах будівлі. Мавританські мотиви були підкреслені глиняними фігурними баштами на даху, всілякими мідними прикрасами, орнаментами. Вінчали будівлю символічні Скрижалі Заповіту.

Споруді вдалося  пережити фашистську руйнацію єврейських сакральних будинків часів Другої Світової війни, коли Закарпаття було захоплене Угорщиною – фактичним союзником Німеччини. Розповідають, що в останні роки перед визволенням Ужгороду німецькі та угорські війська використовували синагогу як конюшню. Приміщення було у жалюгідному стані. Як згадує колишній керівник Закарпатської області Юрій Ільницький  у своїй книжці "Спомини. Із прожитого і пережитого", приміщення мало велику тріщину (розколину), ґрунтові води підмивали фундамент і стіна руйнувалася.

Радянська  влада, що прийшла в 1944 р., реконструювала будівлю, підправивши її вигляд та змінивши долю храму.  У 1947 році було прийнято  рішення віддати будівлю Міністерству культури СРСР, яке заснувало в приміщенні синагоги філармонію. Уся  єврейська символіка була знята і з тих пір богослужіння більше тут ніколи не проводилися.

Поглиблення в центральному фронтоні з балконом і великою зіркою Давида було закрите стіною з круглим віконцем посередині. Повністю був змінений дах будівлі. Прозорий мозаїчний купол, через який сонце красиво освітлювало всю будівлю, був закритий бляшаним покриттям. З даху були зняті всі псевдомавританські декорації. Башточки були замінені простішими колонами. Скрижалі з даху зняли, а на їх місце поставили ліру, символ музичного мистецтва. Приміщення виглядало вже  не так ефектно як до війни. 

Радикальні зміни торкнулися також і інтер''єру будівлі. До реконструкції воно було одноповерховим, з традиційними балконами для жінок, а після "модернізації" приміщення по рівню балконів розділили на два поверхи, що дуже погіршило унікальну акустику синагоги. На першому поверсі обладнали вестибюль, на другому -  зал на 830 місць і  сцену. На місці ритуальної шафи,  головного місця синагоги, де зберігаються свитки Тори та інші священні книги, побудували сходи, які ведуть на другий поверх.

Пізніше у філармонії був встановлений орган з трьома клавіатурами, один з кращих в Україні. Привезли старий орган аж із Прибалтики, попередньо відремонтувавши у Празі. Ще одна прикра зміна - був знесений парканчик, який обгороджував двір синагоги. Тепер  його побачити можна хіба що на листівках початку ХХ ст. (або у альбомі "Ужгород у старовинній листівці").

За часів незалежності у 1990-і роки коштовний архітектурний пам''ятник пробували відреставрувати, прагнучи відновити його оригінальний вигляд. Наскільки це вдалося можна побачити, порівнявши світлини 30-40-х років ХХ ст. та теперішні. Але, дивлячись на будівлю нині, зрозуміло, що тут ще непочатий край кропіткої роботи, капітальний ремонт би їй зовсім не завадив. Особливо, сидячи у неопалюваному холодному концертному залі зимою, чомусь на думку спадає, що теперішні служителі Музи спокутують чужі гріхи вже неіснуючої держави.  

На відміну від ужгородської празька синагога є діючим храмом і виглядає як писана красуня.  Пройти повз неї неможливо, вона просто манить до себе. Ювілейна (Єрусалимська) синагога - наймолодша і в той же час найбільша синагога в Празі -  розташована в кварталі Нове Місто по вулиці Єрусалимській. Вона була побудована як компенсація за зруйновані три синагоги в Єврейському кварталі (Йозефів): Нову, Великодворську, Циканову. Офіційна її назва звучить як "Ювілейна синагога імператора Франца Іосифа I" і  пов'язана із завершенням будівництва в 50-ти літній ювілей правління монарха.

Зведений храм у "мавританському" стилі з елементами модерну за проектом відомого віденського архітектора Вільгельма Штясни,  який, до речі,  був і автором проекту  реформістської синагоги (темпля) в Івано-Франківську в  1895 р. Фрески інтер'єру придумав та створив Франтішек Фрьолих. Побудована синагога на кошти "Товариства по будівництву нового храму", яке у 1899 році купило старий будинок на Єрусалимській вулиці як ділянку під нову будову. Будівництво розпочалося в 1903 р., а 16 вересня 1906 року храм урочисто освятили на свято Симхат Тора.  

Єрусалимська синагога є цікавим прикладом сецесійної (стиль модерн) стилізації мавританського стилю. Під час недавної реконструкції були виявлені первинні прикраси – багаті орнаменти в стилі віденської сецесії, що роблять Ювілейну синагогу єдиною будівлею, прикрашеною подібними орнаментами, що збереглася в світі.

Фасад синагоги так само, як і колись  ужгородської, прикрашений великою аркою і вікном у формі троянди з зіркою Давида всередині і увінчаний  Десятьма заповідями, висіченими на кам'яних скрижалях.  Тільки празька будівля більш кольорова, крім червоної барви, тут присутні жовті, сині й зелені кольори. Мені вона здалася схожою на розмальовану  матрьошку чи хвіст пави, за якими обов'язково чекає сюрприз. І не помилилася.

Довгий внутрішній простір храму (розрахований на 850 місць) розділений двома рядами семи ісламських арок, над якими розташована жіноча галерея. Бруствер галереї прикрашений цитатами з Біблії на івриті. Світло на нижній поверх головного нефу і в галерею потрапляє через великі вікна, прикрашені вітражами. Стіни розписані прекрасними візерунками. На західних хорах розміщені великі органи, а інтер''єр доповнюють ковані люстри.  Здається, ніби ти потрапила у казку "Тисяча і одна ніч".

Під час Другої Світової війни вона служила складом для конфіскованого у євреїв майна. Це врятувало її від знищення. Після закінчення війни діяльність синагоги була відновлена, і з тих пір богослужіння в ній проходять постійно. До  1992 року будівля не ремонтувалася, тому у 90-х роках минулого століття була проведена велика реконструкція. При дослідженні настінних розписів у січні 2003 році під мармуровою плитою зліва від ковчега був знайдений схований пергаментний свиток, що пролежав неторканим близько століття. Каліграфічно  написаний "Завершальний документ" містить опис історії будівництва, дані про будівельників, фірми і ремісників, що брали участь у будівництві і оздоблювальних роботах, а також їхні підписи і побажання, щоб храм пережив багато століть  і завжди служив за призначенням.   Молитвами вірників синагога вже відсвяткувала свій перший сторічний ювілей.

З квітня по жовтень в Ювілейній синагозі проводяться концерти і виставки. Єврейська громада бережно ставиться до своєї святині, вхід до неї платний. Ось трохи з розташуванням не повезло. Знаходиться на вузькій вулиці і сфотографувати її у всій красі в анфас неможливо.

Тож, порівнюючи ці два архітектурні шедеври, можна знайти між ними багато спільного. Обидві синагоги побудовані приблизно у один час (майже ровесниці) і в одному стилі (майже близнючки). Крім сакрального призначення, виконували й інші ролі. Перевага ужгородської в її розташуванні, а празької – у дбайливому відношенні до неї. А ще мешканці обох міст, будучи в Празі чи Ужгороді, дивляться на них як на клаптик своєї батьківщини.
 

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати