Пам'яті владики Івана Маргітича

Пам

7 вересня виповнилося 10 років зі смерті єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії  Івана Маргітича. Цього року блаженної пам’яті владиці виповнилося б 92 років. Релігійний діяч та палкий патріот  за свою активну діяльність  на Закарпатті   здобув любов вірян, користався надзвичайно великим авторитетом та отримав  титул «народний єпископ».  Незважаючи на хвороби, до кінця життя їздив по парафіям краю і  помер в 2003-му під час освячення престолу в с. Пилипець на Міжгірщині. Тож з нагоди  десятої річниці його відходу  відбулася низка  заходів із вшанування пам’яті владики. 
 
6 вересня  пам’ять преосвященного владики вшанували в Ужгородській богословській академії ім. Блаженного Теодора Ромжі. За участі владики Мілана спочатку відбулася панахида у храмі Перенесення мощей блаженного Теодора Ромжі, а потім ділилися спогадами про єпископа Івана Маргітича на вечорі пам’яті.  Віддати шану народному єпископу приїхали люди не тільки з   цілого Закарпаття, а й  із-за його меж. 


 
Відкрився вечір Молитвою за Україну у виконанні хору ім. о. Августина Волошина Ужгородського кафедрального собору під керівництвом Ярослава Кирлика. Про  життя та діяльність Івана Маргітича розповідали аж кілька годин і то виявилося замало. Люди ділилися власними спогадами та спогадами очевидців. о. Василь Носа дав оглядову доповідь про життя владики, розповівши про його змагання за свободу греко-католицької громади Закарпаття і Рахова зокрема.  


 
Народився Іван Маргітич 4 лютого 1921 р. у с. Велика Чингава (у 1946 р. перейменовано в с. Боржавське) Виноградівського району. Після закінчення Ужгородської духовної семінарії, був  висвячений 18 серпня 1946 р. на священника і направлений до Рахова. До нього тут ув’язнили вже двох отців і громада почала занепадати. За 2 роки і 3 місяці молодий священик так утвердив людей у вірі, що Успенська громада стала найбільшою у Рахові. Це дуже не подобалося радянській владі і 10 лютого 1948 р. при вінчанні Федак Анни (до речі, ще жива) працівники КДБ забрали  у отця ключі від церкви і наказали забиратися з міста. Тож Іван Маргітич змушений був повернутися у рідне село Боржавське. Після арешту та заслання в табори він щорічно відвідував свою першу громаду.
 
Про життя владики до арешту розповів його брат Юрій Маргітич. У рідній домівці священнику теж не давали спокою. Протягом  двох місяців КДБ постійно викликало до Севлюша на бесіди, де переконувало зректися греко-католицької віри і перейти у православ’я. Часто  навідувалися і до хати, забирали документи і він змушений був пішки іти до райцентру, щоб їх отримати назад. Після того, як брату приснився єпископ Теодор Ромжа, що закликав вставати і діяти, Іван Маргітич вирішив перейти у підпілля і продовжити свою священничу діяльність. Влада, бачачи, що віра отця незламна, зробили все, щоб засадити його за грати. Для цього підіслали завербованого хлопця, який попросив отця здійснити таїнство вінчання, під час якого  Івана Маргітича 5 березня 1951 р. і заарештували. 6 місяців велися допити, поки 18 вересня 1951 р. не був засуджений до 25 років позбавлення волі з поразкою у правах терміном на 5 років і конфіскацією майна. Чотири роки провів в концтаборах ГУЛАГу під Омськом, після смерті Сталіна відпущений на волю в вересні 1955 року.


 
Цікавими були спогади о.Василя Зейкана, доктора богослов’я, декана Хустського, який розповів про підпільні служіння владики в  Іршаві в ІІ половині 70-х – І половині 80-х років. Частина міста перейшла на той час в православ’я, інша – пішла в підпілля. На відправи приїздили до Іршави священники з Ужгорода, Галичини, Чехословаччини, навідувався і о. Іван Маргітич. Служили підпільно у 10 місцях по хатах, сходилися тільки перевірені вірники з Іршави та ближніх сіл. Після відправи, якщо дозволяли заходи безпеки, вірники могли поспілкуватися між собою та поділитися релігійними новинами. Завжди був ризик бути викритими, а це означало штраф в розмірі 50 карбованців та звільнення з роботи. о. Василь тоді був малим хлопцем, але самовідданість і зречення о. Івана йому закарбувалися у пам'яті. Одного вечора о. Іван не прийшов у назначений час на службу, вірники, що чекали пару годин почали розходитися, аж з’явився весь мокрий отець  з велосипедом. Виявилося, що по дорозі його засліпила зустрічна машина і він з’їхав у глибокий кювет й поламав велосипед. Довелося йому пішки у дощ йти до своїх вірників. Відмічає також о. Василь, що  ніхто з підпільних  священників  не служив святу літургію в повному облаченні (це було небезпечно), а о. Іван Маргітич завжди одівав священничий одяг, носив його з собою у валізі, через що його не раз ловили. Запам’яталося бережне ставлення не тільки до одягу, а й церковної  утварі, вимогливість до точного знання  гласів (церковних наспівів), скрупульозність у навчанні духовних вправ.   


 
Багато цікавого розповіли  член інституту Історії церкви Бокотей В.С., доктор історичних наук Паславський І., парох с. Боржавське  о. Бровді Ю.І., кандидат історичних наук Піпаш В., декан Великоберезнянський о. Данилаш В.М., декан Іршавський о. Костак І.В., декан Великобичківський о.Копич М.І, гість з Івано-Франківська головний редактор газети «Нова Зоря» о.Пелехатий І., гості зі Львова - заступник президента Світового християнського конгрессу, заслужений працівник культури України  Гаюк В.   та заслужений журналіст України Масляник О. (уродженець Рахова), який і він вечір пам’яті. Були на заході присутні і дві сестри «народного єпископа».
 

            Владика Мілан  із старшою сестрою владики Івана Маргітича

У 80-х роках Іван Маргітич брав активну участь у боротьбі за легалізацію Греко-католицької церкви як член комітету її захисту. У 1987 році був учасником першої делегації УГКЦ (м. Москва).10 травня 1987 року у Львові єпископ Івано-Франківської єпархії Софрон Дмитерко уділив йому архієрейську хіротонію. Після легалізації ГКЦ в 1989 році, владика Іван Маргітич як єпископ-помічник брав активну участь у відродженні греко-католицьких громад і парафій Мукачівської єпархії і  виступав за об'єднання МГКЄ та УГКЦ.  Тож на вечорі прозвучали звернення виконати розпочату  владикою справу по об’єднанню греко-католиків України  та почати беатифікаційний процес Івана Маргітича.

10 жовтня 2013р.

Теги: Маргітич, беатифікація, УГКЦ, МГКЄ

Коментарі

васман 2013-10-13 / 22:00:16
то був великий чоловік. з виду старенький згорблений неміч, коли починав говорити,то забувалось про тілесне, така сила духу йшла від нього. не лишай нас, Боже таких проповідників

Володимир Мочарник 2013-10-12 / 10:18:19
Яке то велике Боже Милосердя, Яке нам таких людей посилає. Слава Богу!!!


Оксана Чужа
Публікації:
Україна-Росія: бої тривають
Дерев’яні церкви Закарпаття уже майже століття утримують цікавість чехів
Дев’ять квадратних метрів України
/ 1Чехи розвінчують криваві міфи про бандерівців
/ 1Як отримати гранти мігрантам у Чехії
У Празі відкрили пам'ятну дошку Героям Небесної Сотні
/ 1Росія програє війну з Україною
/ 9Світлина з Mайдану стала фотографією року в Чехії
/ 1Слідами Альфонса Мухи
/ 5Чеський геній, якого повинні були забути
Креативний кінозал як альтернатива кінотеатрам
ЄДИНИЙ У СВІТІ КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ТЕАТР
Українська експериментальна бандура: США-Чехія
Виставки для сліпих
«Сонячність» поета Василя Вовчка
/ 2Піонер німецької барокової графіки
/ 7Шевченкова Катерина на чеський манір
/ 4Спогади, що сповнюють гордістю
/ 4Відірватись від землі
/ 4МЕТАМОРФОЗИ
/ 4Кілька слів про сучасний архів
/ 7Європейська столиця квітів – Кейкенхоф
/ 1Така різна любов
/ 1Легенда про поліську отаманку Марусю
/ 4«Розмір – не головне», – вважають мешканці німецького Амбергу
» Всі записи