Палиця на двох колесах, або Наскільки безпечний екологічний транспорт для ужгородців

Керівник прес-служби управління ДАІ в Закарпатській області Ганна Трофімчук розповіла, що протягом півроку в краї сталося 6 ДТП за участі велосипедистів. Щоправда тішить, що ніхто не загинув. «Ці цифри хоч і не значні, проте й вони свідчать про те, що, окрім практичних занять, охочі їздити велосипедами обов’язково повинні вчити правила дорожнього руху. Адже тільки знаючи їх, водії зуміють швидко зорієнтуватися під час непередбачуваної ситуації на дорозі й уникнути трагічних наслідків».

Відтак, хто ж насправді не дає «проходу» вулицями обласного центру Закарпаття, розбирався «Замок».

Практика на теорії

Продавець одного із велосалонів Андрій розповідає, що при купівлі велосипеда до нього у комплекті додається спеціальне спорядження, яке одразу встановлюють на транспортний засіб. Але хлопець вважає, що людина, яка вирішила придбати велосипед, повинна відчувати відповідальність за те, що вона також учасник дорожнього руху, і дотримуватися правил. «Крім того, залежить, з якою метою придбали велосипед – для їзди по селу до магазину і додому чи для пересування міськими автодорогами або ж гірськими трасами. А відтак і обов’язково слід вивчити та використовувати на практиці правила дорожнього руху».

Насамперед, велосипедистам варто пам’ятати, що рухатися по дорозі дозволяється лише з 14-річного віку. До того ж усі транспортні засоби повинні бути обладнані звуковим сигналом та світловідбивачами: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, ззаду – червоного. Для руху в темну пору доби на велосипеді необхідно увімкнути ліхтар. У багатьох країнах світу обов’язковим для велосипедиста є шолом. За статистикою, він майже на 100 % захищає голову від травмування.

Водії велосипедів повинні рухатись спеціально облаштованою доріжкою, а якщо її немає, то крайньою правою смугою проїзної частини. Узбіччям – лише якщо це не заважає пішоходам, тротуарами – взагалі заборонено! Вимога щодо останнього не стосується лише дітей до 7 років під наглядом дорослих.

Не можна керувати велосипедом із несправними гальмом та звуковим сигналом, а також уночі з вимкненою фарою чи без світлоповертачів. Заборонено їздити, не тримаючись за кермо хоча б однією рукою та знімати ноги з педалей, розмовляти по мобільному телефону і перевозити пасажирів на велосипеді, крім дітей до 7 років.

Щодо руху на перехрестях, то для велосипедистів діють прості правила пріоритету. Тобто автомобіль, який їде по другорядній дорозі, повинен поступитися велосипеду, який рухається по головній. На нерегульованому перехресті рівнозначних доріг перевагу має той, у якого немає перешкоди справа.

Варто пам’ятати, що велосипедисти, як й інші водії, повинні поступатися дорогою пішоходам. Їм не дозволяється перетинати шлях по пішохідному переходу, а також розвертатися на ньому. В таких випадках слід «переключитися» на «пішого велосипедиста».

Для того, щоб на дорозі велосипедистів розуміли інші учасники руху, потрібно їх завчасно попереджати про свої наміри: перед поворотом направо – витягнути пряму праву руку в правий бік, а наліво – ліву руку в лівий. У випадку зупинки – витягнути будь-яку руку догори. Використовувати ці сигнали потрібно навіть, якщо необхідно оминути припарковану машину чи вибоїну на дорозі.

Два VS чотирьох

Оглянувши основні правила дорожнього руху, «Замок» поцікавився у велосипедистів, чи дотримуються вони їх, наскільки комфортно почувають себе на дорогах обласного центру, як оцінюють дорожню обстановку та чи існує взаємоповага між водіями авто, пішоходами і велосипедистами.

Олександра розповідає, що в Ужгороді без знання правил пересуватися неможливо. «Кажу це, бо вже понад 5 років дістаюся цим видом транспорту на тренування, відпочинок, іноді навіть на роботу. Відчуваю себе у безпеці, адже велосипед оснащений різними світловідбивачами, ліхтариком, «мигалками». Проте більшу частину маршруту долаю тротуарами. Причина – більшість ям якраз на краю доріг, біля узбіч».

За всю історію «велокатання» Олександра зізнається, що її «підрізали» один раз: водій авто, що рухався Швабською, надумав повернути у провулок, але не попередив про свій намір поворотником. «Він просто здійснив маневр у мене перед носом…»

Не хотів поступитися дорогою водій авто і Миколі, який їздить на велосипеді 16 років. Велосипедист розповідає, що днями пересувався проспектом Свободи у бік «Закарпаття», і, коли перетинав перехрестя на зелене світло, зустрічний водій мікроавтобуса, який повертав ліворуч, не зважив на це. «Якби не швидка реакція, могли бути і трагічні наслідки».

Аби уникнути подібних ситуації, Людмила намагається нікуди не поспішати і пропускати весь транспортний потік. Через малий досвід катання не зустрічала водіїв, які б проявляли до неї зневагу. «Знаю, що водії скоріше бояться велосипедистів, ніж зневажають. Бо тут так: крок уліво, крок управо – і велосипедист у тебе на капоті…»

Дівчина зізнається, що поки що не виїжджала за межі Ужгорода. А в місті, на її погляд, ситуація жахлива, для велосипедистів немає жодних умов для безпечного пересування, але їй хочеться вірити, що з появою велоактивістів вона таки зміниться. «А доріжка на набережній – це демонстративний плювок кожному велосипедисту від того, хто відкрив її тільки заради власного піару. Це просто знущання!» – обурюється дівчина.

Зваживши усе це, «Замок» поцікавився у водіїв авто, наскільки вони оцінюють дорожньо-транспортну обстановку в Ужгороді та чи поважають пішоходів та велосипедистів.

За словами Андрія із 7-річним водійським стажем, головна небезпека на дорозі – це жахливий стан шляхів. Каже, постійно треба об’їжджати ями, а це, відповідно, заважає автомобілісту слідкувати за дорожньою обстановкою та знаками. До речі, останніх таки в місті недостатньо. Не вистачає і розмітки на дорогах, і справних світлофорів.

А це все не таке страшне, як недостатній рівень взаємоповаги між учасниками руху. «Це стосується насамперед автомобілістів, особливо маршрутників і таксистів, а також пішоходів, які переходять у недозволених місцях, або «пруть», розмовляючи по телефону, не дивлячись на дорогу, бо у них «зебра». Велосипедисти теж у нас не вчать ПДР і не знають про поняття рядності на дорогах...» – резюмує Андрій.

Та попри це все, на думку Івана, транспортна обстановка в обласному центрі, на відміну від львівської, набагато краща. Проте, на його погляд, в ужгородців відсутня водійська етика… «До прикладу, нещодавно на Боженка пропускав на переході жінку з дитиною, а колона, що зібралася за мною, нервово почала сигналити. Не терпілося їм!»

Серед недоліків хлопець виокремлює те, що водії підрізають, вискакують, при цьому навіть відповідних знаків не подають.

Це ж помітила і Олена. До того ж каже, що, в першу чергу, не знають правил дорожнього руху не водії, а пішоходи. Саме вони, за словами дівчини, створюють небезпечні ситуації, адже переходять дорогу на червоне світло, а частіше взагалі де доведеться, тобто там, де немає переходів. «З велосипедистами також важкувато. Особливо вночі, адже багато хто не має світловідбивачів і при цьому дозволяє собі їздити безпосередньо по дорозі. Аби уникати травмувань, міська влада повинна подбати про облаштування велодоріжок в Ужгороді!»

Як бачимо, і автомобілісти, і пішоходи мають свою чітко визначену ділянку вулиці: водій – проїжджу частину, пішохід – тротуар. У порівнянні з ними велосипедисти – найменш захищені учасники дорожнього руху. Тому дбати про свою безпеку вони повинні насамперед самостійно.

Анастасія Лесів

Теги: велосипед, велосипедист, велодоріжка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати