Великоднє яйце-райце Оксана Швардак вишиває і створює з паперу

– Писанка в християнстві вважається символом життя, онов­лення й очищення людських душ. Тому на моїх витворах квітне весна, – каже Оксана Григорівна.

Щоб створити такий шедевр із... паперу, треба посидіти не одну годину. Адже на кожній писанці – близько ста основних деталей, а ще ж потрібно підготувати основну канву з дрібненьких кручених детальок.

На перший погляд, все дуже просто: купуєш або виготовляєш власноруч пластмасовий чи металевий стрижень із прорізом на кінці (можна послуговуватися навіть зубочисткою), пінцет, кольоровий папір, клей – і твориш. Насправді ж паперопластика, або квілінг, – мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіральки, довгих і вузьких смужок паперу – складна робота, яка потребує вправності й посидючості. З таких паперових спіралей створюють квіти й візерунки, які потім наклеюють на основу й використовують зазвичай для прикрашування листівок, альбомів, подарункових пакунків, рамок для фотографій та ін. Хоча створюють і великі настінні пан­но, картини, елементи декору дому – вази, букети, підставки, іграшки.

Крім писанок, Оксана виготовляє і ялинкові прикраси та всілякі паперові композиції. Та все ж таки, найбільше задоволення дістає від великодніх атрибутів.

– Квілінг потребує зосередженості і вправності, фантазії й імпровізації, – каже Оксана. – Для мене це своєрідний релакс, який приносить і заспокоєння, і задоволення: мені приємно дивувати і тішити рідних та друзів, даруючи їм свої писанки. Хоча кажуть, що квілінгом найкраще вправлятися в компанії. Частка істини в цьому є, адже починали ми займатися цим видом мистецтва всім колективом нашого дитсадка. Влаштовували щось на зразок вечорниць: за роботою панувала душевна атмосфера, і наш жіночий гурт завдяки цьому дуже зблизився.

Оксана Швардак уже багато років завідує дитсадочком, що в мікрорайоні Дравці обласного центру. Тож перші уроки зі створення квілінгових писанок проходили всім колективом, залучаючи й вихованців. І хоч діткам не до снаги така тонка робота, їхні  рученятка теж скручували паперові смужки й робили мамам картинки до свят. Скільки то було радості! А найголовніше – такі заняття добре розвивають логічне мислення, творчі схильності дитини, її фантазію і вправність пальців.

Хоч походження квілінгу достеменно не відоме, вважається, що він з’явився в Китаї одразу після винайдення паперу. Деякі джерела стверджують, що квілінг практикували в Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно – мистецтво має дуже давню й багату історію.

Вперше документально квілінг згаданий у 1200-х, але фактично почали його застосовувати в 1500–1600-х роках французькі й італійські черниці. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір) і гусяче пір’я, щоб прикрасити релігійні догмати і картини. Власне, використання гусячого пір’я й породило термін quilling.

У 15 столітті квілінг уважався мистецтвом, у 19-му – дорогою розвагою для придворних дам, оскільки папір, особливо кольоровий і високої якості, був дуже коштовним матеріалом. До слова, в Англії принцеса Єлизавета серйозно захоплювалася цим мистец­твом, і багато її творів зберігаються в музеї Вікторії й Альберта в Лондоні. У наші дні техніка крученого паперу широко відома в країнах Західної Європи, особливо в Англії та Німеччині. І, як бачимо, у нас, в Ужгороді.

– До цьогорічного Великодня підготувала цілу колекцію писанок у стилі квілінгу. А ще освоїла зовсім нову для себе техніку – вишивання різнокольоровими нитками по яйцю (серединка, звичайно ж, вибрана). Побачили з чоловіком минулого року щось схоже на Івано-Франківщині й захопилися. Не розкриватиму таємниць такої роботи, скажу лише, що, доки мені вдався перший такий витвір, не одна шкаралупка потрощилася, – зізнається Оксана.

А загалом писанкарство – сімейне захоплення Швардаків. Творить і глава сімейства Петро Петрович. Але працює знову ж таки в іншій техніці – узори вирізає, виколює, як наслідок, шкаралупка перетворюється на ажурне мереживо. Робота – ювелірна.

У кожну свою роботу Петро й Оксана вкладають душу, починаючи роботу, намагаються налаштуватися на позитивну хвилю. Тільки тоді писанка вдасться – незалежно, в якій техніці її твориш. Адже найважливіше її призначення – нести людям вічні християнські цінності любові і добра.