Василь Губаль: «Я не гордий, тому у нас є порозуміння»

Хустщина – унікальний регіон Закарпаття, який поєднав у собі всі принади нашого краю: чудову природу, низини і гори, цікаву історію, багатонаціональну толерантність, «бульбашкове золото» – цілющі мінеральні води, туристичну і рекреаційну привабливість, родючі землі й багаті надра, працьовитих людей – нащадків волелюбних творців Карпатської України...

Але як ґаздувати при всьому цьому багатстві, яке, однозначно, зобов’язує, як вирішувати проблеми чималого району, депресивних сіл, «Замок» розпитав голову Хустської районної ради Василя Губаля.

– Василю Івановичу, закінчується 2011-ий, а отже минув рік після виборів і вашого обрання. Яким він був?

– Здається, що пролетів, як один місяць. На щастя, нам у раді завжди вдавалося знаходити компроміс. Колись мене питали, чи маємо більшість? Проте ми з Павлом Гвоздянським, моїм заступником, ніколи такої мети і не ставили. У раді 52 депутати – це і є наша більшість. Добрий той голова районної ради, який має більшість у повному складі. Якщо ж ділити раду – компромісу не буде.

Потрібно контактувати з усіма політичними силами, домовлятися, разом працювати для громади. Зрозуміло, це вдається не завжди. Однак я вважаю, що в нас дуже хороший депутатський корпус: принциповий, прискіпливо ставиться до кожного питання, уболіває за Хустщину. 

– Що зі зробленого за останній рік ви б відмітили насамперед?

– Зроблено багато. Наприкінці року ми з головою РДА  домовилися прозвітувати перед громадою про виконану роботу. Однозначно, рік був важким, насамперед щодо фінансів, бюджету.

Але приємно згадати, наприклад, відкриття дитячого садка у Драгові – на урочистості приїхав голова обласної ради Іван Балога. У цьому ж селі облаштували гарну школу мистецтв, оновили Будинок культури – відремонтували дах, встановили опалення. Наголошу, що саме у цьому році, бо раніше ми теж багато вкладали у це село. Чимало зроблено у Сокирниці, Рокосові. Відкрили філію школи мистецтв у Липчі. Знаю, що 40 діточок там уже навчається. У Стеблівці відкриваємо додаткову групу в садочку. У Горінчеві теж запрацює школа мистецтв, незабаром буде аналогічна і в селі Золотарьово.

«Використовуємо й ентузіазм молоді, і досвід старших»

– А чи ефективна співпраця районної ради з обласною?

– Я навіть одного разу сказав голові облради Іванові Балозі, що вже давно би написав заяву на звільнення, якби не було такого голови обласної ради. Мені комфортно працювати з Іваном Івановичем, бачу, що й інші голови рад тягнуться до нього, бо він комунікабельний, згуртовує людей, уболіває за справу… Ми добре розуміємо ситуацію в краї. Сьогодні багато голів райрад переживають за область – такі собі помірковані націоналісти Закарпаття. Я відношу до таких й Івана Балогу. Скільки Хустщина зверталася з різних питань, він завжди приїжджав до нас, вникав, пропонував, як бути... До слова, з облдержадміністрацією у нас співпраця теж на хорошому рівні.

– А з керівництвом райадміністрації?

– У нас також є порозуміння. Зрозуміло, бувають і тертя, але ми намагаємось цього не розголошувати. Адже тут живемо і, насамперед, маємо працювати для району. Головне – результат для громади, а не як дебатуємо про його досягнення. Крім того, всі ми вчимося. Я ж сам тільки рік на цій посаді, тому досвід, який має голова адміністрації – а це більше 30 років державної служби – намагаюся використовувати. Та й, дякуючи долі, в мене заступник із величезним досвідом – Павло Гвоздянський, якого добре знають у районі.

– Кажуть, уперше за багато років районна рада знайшла спільну мову і з керівництвом міста Хуст…

– Прикро, але багато років справді співпраці не було. Нині ж чимало питань вирішуємо спільно. Володимир Кащук теж має колосальний досвід. Він сильний адміністратор, досвідчений практик. Мабуть, усі можуть відзначити, як швидко і якісно, завдяки молодій амбіційній команді, змінюється наше місто.

Один із прикладів спільної роботи міста і району – Долина нарцисів. Вона входить до адмін­одиниці міста, однак депутати і Хуста, і району багато роблять для її збереження, популяризації, облаштування зручностей для гостей цього унікального куточка Закарпаття. 

– У вас чимало справ і з підготовки до відзначення 75-річчя Карпатської України. 

– Так, на Хустщині провели  координаційну нараду при голові облради, Іван Іванович Балога ініціював до ювілею завершити меморіальний комплекс на Красному Полі. Необхідно впорядкувати і захоронення у селі Рокосово. У планах також значне оновлення центру Хуста.

Події Карпатської України мають загальнодержавне значення і ми разом із міською і районною владами маємо над чим працювати, аби достойно підійти до цієї дати.

На селі повинні бути достойні й медицина,й освіта

– Нині в освіті й медицині всієї України та Закарпаття, зокрема, проходить так звана оптимізація. Як ставляться до цього люди?

– Реформи потрібні, і це очевидно. Але мусимо зважати й на думку громад.

Швидше є інше питання: треба поліпшувати якість надання медичних послуг на селі, знайти бюджетні кошти на підтримку сільської медицини. Зрозуміло, не обділяючи районні лікарню та поліклініку. Відчуваємо в цьому розуміння і підтримку керівника відділу охорони здоров’я та головного лікаря районної лікарні.

– Влітку на одній із нарад щодо оптимізації медичних закладів голова ОДА поставив завдання знайти не менше 40 гривень на добу для забезпечення ліками кожного недужого. У районі це вдається?

– Нині забезпечуємо, сподіваюся, не гірше буде і наступного року. До речі, дуже багато зроблено для районної лікарні. Нещодавно до нас приїжджав міністр МНС, депутат обласної ради Віктор Іванович Балога, подарував обладнання для пологового будинку більш ніж на 2 мільйони гривень. Однак ще потрібно вирішити питання добудови акушерсько-гінекологічного комплексу.

– 2011-ий був роком особливої уваги до дошкільної освіти. Яка ситуація на Хустщині?

– Так, ми отримали на ці потреби кошти з державного бюджету, 2 мільйони гривень виділили з районного бюджету. У Драгові, Стеблівці відкриваємо групи при школах, добудовуємо садочок у селі Яблунівка.

– Чимало ЗМІ піднімали проблему зі школою в селі Крива…

– Там дуже активний сільський голова. Він одразу після нашого обрання звернувся з наполегливим проханням допомогти вирішити проблему старенької школи, де вчаться майже дві сотні діток.

У райраді створено координаційну раду при голові районної ради з питань місцевого самоврядування. Одне із засідань разом із депутатами обласної ради провели у селі Крива. Дій­шли спільної думки, що треба провести капітальний ремонт загальноосвітньої школи. З районного бюджету було виділено  720 тисяч гривень, крім того, на прохання райради обласним бюджетом було виділено субвен­цію – мільйон гривень. Але так сталося, що відділ освіти Хустської РДА зробив іншу проектно-кош­то­рисну документацію на 7,8 міль­йонів гривень на ту ж саму шко­лу. Оголосили тендер, однак він не відбувся, кошти повернули, і ми звернулися з проханням до обласної влади перерозподілити їх для села Яблунівка.

Я переконаний, що у Криві, як і ще в кількох селах району, потрібні хороші навчальні заклади. Нинішній стан школи – ганьба для керівника, який це допустив. Обов’язково знайдемо вихід із цієї ситуації.

Треба використовувати все, що нам Бог дав

– Із виконанням бюджету район на кінець року впорається? 

–  Нині складно всім і всюди. Та й треба навчитися заробляти кошти. Необхідно створювати робочі місця, шукати інвесторів. Мусимо максимально використовувати все, що нам Бог дав, насамперед природу, туристичний потенціал, традиції відомих уже далеко за межами краю фестивалів.

Я завжди наводжу приклад села Іза. На весь світ воно відоме лозоплетінням. Село бездотаційне, і люди трудяться, а тому щодня мають на хліб і до хліба.

Думаю, всі упущення «доженемо» збалансованим бюджетом наступного року. І зробимо все, аби його виконати.   

– А як нині з надходженням інвестицій?

– Особливо хвалитися нічим. Ще будучи депутатом райради, я піднімав питання про те, що інвестори зазвичай не йдуть далі Ужгорода та Ужгородського району, тому треба їх стимулювати звертати увагу й на інші райони, міста.

Проте ми гордимося виробничниками, які є в районі, адже вони і зараз, коли всім нелегко, створюють робочі місця, наповнюють бюджет. Хустщина славна своїми мінеральними водами, рекреаційними закладами, легкою промисловістю. Потрібно також створити лісопереробну базу, адже маємо чудові твердолистяні породи дерев.

– Чи вирішені вже всі питання протипаводкового захисту, адже район неодноразово потерпав від стихій? 

– Завдяки міністру МНС Віктору Балозі та керівництву області завершуємо роботи в Криві, подали матеріали на добудову невеличкого шматка на початку села. В Облводгосп направлено клопотання на захист сільгоспугідь у селах Стеблівка та Велятино, які почала забирати вода. Думаю, нас не залишать сам на сам із такими проблемами.

Крім того, ми переживаємо, щоб працювало відоме потужне підприємство Хустщини ПМК 240, яке збудувало вже чимало протипаводкових об’єктів по всій області.

Сподіваюся, Хустщина ще досягне таких же потужних темпів розвитку, як колись. Принаймні, саме для цього ми і працюємо.

Сергій Попович

Теги: Губаль, Хустщина

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати