Один чудовий день з життя мадярського школяра

Звичайно, з приходом літа відчувається дещо послаблене бажання до навчання, але ще дописуються останні контрольні, тести. Поміж тим як у дошкільних, так і в навчальних закладах  дітей за рахунок класних коштів ведуть по кілька разів на екскурсію. Діти обов'язково відвідують  відоме не тільки у Ніредьгазі старовинне село-музей, чудовий ботанічний сад, зоопарк. Старшокласники на декілька днів їдуть у якесь туристичне місто: Токой, Сентендре, Егер чи Шарошпоток.

Нещодавно моя маленька донька – випускниця дитсадка – із задоволенням розповідала про подорож  на хутір, де міські діти (багато з них вперше) мали змогу познайомитися з життям фермерського господарства. Діти годували тварин, пізнавали життя сільських фермерів зсередини. Не всі міські діти мають можливість проводити свої канікули у бабусі в селі, тому такі туристичні хутори, які живуть своїм власним  сільським життям, стають у нагоді.

Мені, як педагогу, також випала нагода супроводжувати першокласників  до  Ловоштоньо. Так називається  туристичний хутір, який розташований біля Ніредьгази. Спеціалізується він на розведенні коней та домашньої живності. Не встигли ми зійти з  міського автобуса, який довіз нас до околиці міста, як на нас чекав величезний віз, запряжений  кіньми. Діти з галасом  проїхалися  до самої бази. Розкішна вілла, дитячі майданчики, доглянуті коні за загорожею. Тераса з накритими столами вже чекала гостей. За день тут можуть прийняти до 200 дітей. Колектив з десяти чоловік потрудився на славу, щоб діти  надовго запам'ятали екскурсію. По завершенню шкільних екскурсій база відчиняє двері для шкільних таборів відпочинку. Цей хутір з усім доглянутим господарством утримує приватний підприємець, який добре розуміється на конях. Невеличкий колектив допомагає йому утримувати все в належному стані та проводити туристичні тури – така собі велика сім'я.

Весь день йшов  по графіку. До обіду дітей катали на конях, фотографували, возили на візку, розповідали про коней, показували стайню, проводили старовинні народні ігри та змагання. Потім усіх  пригостили смачним обідом, традиційним  перкельтом зі свинини. Приємно вразив той факт, що  для одного нашого учня-турка (а школа є інтернаціональною) була приготована окрема страва – курячий перкельт. Ось такий індивідуальний підхід до гостя. Після обіду і відпочинку на майданчику на дітей чекало шоу з кіньми та наїзниками. Були влаштовані лицарські змагання з участю школярів (див. фото). Учителів також запрошували на манеж. Сміливіші виходили. Мені теж випала честь підіграти лицарям у їхній виставі, за що отримала низький уклін та поцілунок.

Звичайно, після цього у мене вже були свої фаворити. Під нескінченні оплески дітей та звук фанфар принцеса-першокласниця  була завойована у чесному змаганні за серце і півкоролівства.
Ось така чудова казка. Потім дітей повели на свійський двір. Ми із задоволенням годували кіз, собак, коней. На завершення кожен отримав своє фотозображення верхи на коні. Хоча погода в той день не дуже радувала нас, але вітру не вдалося задути у дітях палкого бажання до пізнання нового, радості, яку вони відчули від спілкування з тваринами. А наостанок звичайнісіньке прагматичне запитання: а в скільки ж обійшовся одній дитині такий відпочинок? Не мало і не багато – 2700 форинтів. Рішення батьків було одностайним. Жодна дитина в той день не залишилася вдома.

Таміла ПЕЛЕХАЧ для "ФЕСТу" з Ніредьгази

Теги: канікули, школа

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати