З середини березня, коли анексія Криму вже сприймалася як де-факто неминуча, на реакцію угорського політикуму, добре представленого за посередництва національно-культурних товариств, приймалень політиків національного масштабу, очікували ті закарпатці, які добре усвідомлюють геополітичну роль поліетнічного регіону. Кардинально антиукраїнська риторика праворадикальної партії «Йоббік», апогеєм якої стала оприлюднена підтримка у Раді Європи російської політики і права угорської спільноти Закарпаття на відокремлення від України, не стала несподіваною, враховуючи вже давно відомі факти про діяльність цієї сили і свіжі дані про її підтримку Москвою.
Водночас, потрібно розуміти, що вісь угорської політики тримається на протистоянні між партією ФІДЕС і Ліволіберальним блоком, об’єднаного навколо Угорської соціалістичної партії, а «Йоббік» відіграє роль суспільно-політичного «подразника». Саме тому значної стратегічної ваги для Закарпаття, і для України в цілому, набули результати парламентських виборів, що відбулися в Угорщині 6 квітня. Відповідно до неофіційних даних, за явки близько 60% виборців, перемогу отримала правляча ФІДЕС, очолювана прем’єр-міністром Віктором Орбаном (близько 48% голосів). «Родзинкою» цьогорічних перегонів стала участь у них іноземних угорців, які, поряд із громадянством інших країн, включно українським, мають угорський паспорт. Із близько 60 тисяч таких виборців, більше 90% віддали свої голоси за ФІДЕС.
Рецептом успіху цієї політичної сили є органічна для політичної культури угорців комбінація консервативних соціальних цінностей, державного регулювання економіки і євроскептицизм. Друге місце очікувано отримав Ліволіберальний блок, а «Йоббік» здобув 18%, тобто лише на один процент більше ніж на попередніх виборах. У одномандатних виборчих округах 96 місць із 106, що розігрувалися, теж отримали послідовники політики В. Орбана. Таким чином, можна стверджувати, що ФІДЕС акумулює біля 133 мандатів із 199, тобто дві третини від конституційного складу парламенту, ліві ліберали – 38, праворадикали – 18 (ще 5 мандатів можуть отримати «зелені»).
Що це означає для України, яка на вимогу більшості громадян і під цинічним пресингом Росії перезавантажує свою зовнішню політику на новій платформі і очікує такої прихильної для себе трансформації від інших, зокрема сусідніх держав? Насамперед те, що «нова-стара» правляча коаліція в Будапешті кардинально не оновить свої міжнародні пріоритети, тим більше, що вони, включно й підтримка угорської спільноти за кордоном, зафіксовані в Конституції Угорщини. ФІДЕС, очікувано запізнюючись за соціалістами, вже заявив, що поважає територіальну цілісність України, водночас, традиційно наголосивши на потребі розширення Києвом прав і можливостей для угорців Закарпаття, включно бажаного формату автономії. Тим більше, що цим вимогам об’єктивно сприятиме вже зафіксована у нормативних документах і очікувана у проекті нової Конституції України політика децентралізації влади, що може розглядатися як така, що передбачатиме автономістську матрицю. Тому українській владі слід готуватися до подальшої демонстрації «м’якої сили» Будапештом, яка буде просуватися у форматі культурної освітянської експансії, що, в цілому, є позитивом для етнополітичного розвитку Закарпаття. Але лише за умови, що нова влада як у Києві, так і в Ужгороді, буде не менш вмілою у сфері етнодержавотворення, аніж наш південно-західний сусід.
Не(оновлення) ж політики, а точніше наша бездіяльність у поліетнічних регіонах за умови економічної експансії Росії, яка інвестувала у будівництво атомної електростанції в Угорщині, матиме наслідком постійні і вже остогидлі конфлікти щодо пам’ятників, свят і символіки. Драйву додаватиме «Йоббік» (якщо цьому звично сприятиме бездіяльність вітчизняних компетентних органів), зокрема використовуючи карти «краху Європи», загрози військової мобілізації громадян, що мають подвійне громадянство, підігравання русинству, яке об’єктивно розглядатиметься як проросійське, а, отже, союзницьке у ворожому ставленні до України, яка не має право на існування. Щоб цього не сталося потрібно усвідомити: партія, для якої є пріоритетом угорські етнічні інтереси, обрана у Будапешті і представлена у Закарпатті щонайменше на ще один виборчий цикл. А отже, паритетний діалог з нею має вести така ж патріотична і компетентна українська влада і в Києві, і в Ужгороді, і в Берегові.
Мирослава Лендьел, доктор політичних наук, Василь Гомонай, кандидат юридичних наук
, Закарпаття онлайн.ЗМІ Закарпаття