До 25-х роковин аварії на ЧАЕС дехто хоче добити чорнобильців, які ще примудряються виживати

17 квітня, напередодні 25-х роковин сумної трагедії на ЧАЕС, у Києві пройшла масштабна акція протесту чорнобильців. Доки влада демонструвала увагу до річниці трагедії, організовуючи планові календарні заходи, тисячі тих, хто постраждав 1986-го року, через чверть століття з’їхалися до Києва, аби показати, що всьому є межа. І зокрема – людському лицемірству.

До 25-х роковин аварії на ЧАЕС дехто хоче добити чорнобильців, які ще примудряються виживати

Голова Мукачівської районної організації "Союз Чорнобиль Україна" Іван Герц – єдиний закарпатський ліквідатор, який живе з діагнозом гостра променева хвороба. Він, сильно обурючись, коментує "Замку" нинішнє ставлення держави до людей, які ризикували здоров'ям і життям на атомній електростанції.

"Наш представник поїхав до Києва на акцію протесту, організовану Всеукраїнською громадською організацією інвалідів "Союз Чорнобиль України" за підтримки Федерації профспілок, – каже Іван Іванович. – Якщо цей протест не дасть результату, будемо страйкувати. Вже є попередня домовленість, що одностайно вийдемо на мітинги в усіх обласних центрах України. Далі таке життя терпіти не можна. Судіть самі: в Мукачівському районі 387 людей зі статусом чорнобильця, а на медикаменти для них усіх отримуємо 1000 гривень на місяць. У самому Мукачеві подібна ситуація – на ліки 912 чорнобильцям виділяється 2 тисячі гривень щомісяця. За 10–15 років медпрепарати виросли в ціні у 20–30 разів. Як їх купити за 1000 гривень майже чотирьомстам хворим?"

Іван Іванович має чимало запитань, на які неможливо відповісти. Наприклад, чому виконуються не норми Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а постанови Кабміну, якими передбачені в сотні разів менші виплати? Як можна говорити про державну підтримку, якщо напередодні 25-ї річниці страшної аварії іде спроба суттєво скоротити компенсаційні та пільгові виплати чорнобильцям? Чи просто шокове: навіщо знущатися над чоловіком, якому ампутували ногу, і призначати людині групу інвалідності лише на два роки. "У нього що, через 24 місяці виросте нога?" – з болем питає Іван Герц.
 
На цьому тлі злою іронією виглядає те, що Генеральна Асамблея ООН 2006–2016 роки проголосила Десятиліттям реабілітації і стійкого розвитку постраждалих регіонів. Себто Україна мала б докладати максимум зусиль, аби повернути потерпільців до нормального життя. А натомість на державному рівні все більше забувають про Чорнобиль, а в назвах жодного органу вже немає слів ліквідації наслідків аварії.

Автор цих рядів минулого тижня побував у Києві на засіданні медіаклубу "На власний погляд" Українського журналістського фонду, де однією з тем обговорення було "25-річчя Чорнобильської катастрофи. Зона відчуження". Звичайно, порадувала інформація, що вже близько 1000 сіл, раніше віднесених до цієї зони, тепер по⬬ністю очистилися. Радіологічні показники на тих територіях у межах норми чи й значно нижчі. Тож життя поволі повертається в цей побитий Богом край – природа сама себе оздоровлює. Натомість страшно за людей: як можна, прикриваючись економічними обставинами, залишати напризволяще тих, хто рятував майбутнє своєї держави? До слова, нині в Україні ще якось живуть 260 тисяч ліквідаторів аварії, з яких 60 тисяч саме через Чорнобиль стали інвалідами.

На засіданні медіаклубу керівник управління з питань соціального захисту Федерації профспілок України Галина Голеусова шокувала журналістів простим порівнянням цифр. Вона зіставила два розміри виплат, доплат і компенсацій чорнобильцям – той, що передбачений Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і фактичний розмір, який насправді дістають люди. До прикладу, щомісячна допомога на дітей, які були евакуйовані з зони відчуження, законом передбачена на рівні 50 % мінімальної зарплати, що нині становить 480 гривень. Проте їм щомісяця виплачують 16 грн 50 коп. Замість прописаних у законі щомісячних 960 гривень сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку через захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, – дають 32 гривні.

Ще гірша ситуація зі щорічною допомогою на оздоровлення. Замість 4800 гривень, передбачених законом для інвалідів І та ІІ групи, фактично виплачується 120. Інваліди ІІІ групи та діти-інваліди мали б отримувати 3840 гривень на рік, а, відповідно до Постанови Кабміну 2005 року, їм уділяють 90. Кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, евакуйованим із зони відчуження 1986 року, а також ліквідаторам 3 категорії мали б виплачувати 2880 грн, а фактично вони отримують 75. Де можна оздоровитися за 75 гривень, як і за 90 чи 120, – ще одне зі списку запитань Івана Герца.

Цілковитим знущанням виглядає щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання харчових продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Йдеться про людей, які не можуть їси, наприклад, овочі, вирощені на забруднених радіацією городах. Так-от, тим, хто живе в зоні обов'язкового відселення "на продукти" виплачують (!) 2 грн 60 коп. на місяць, а ті, що мешкають трохи далі від ЧАЕС – у так званій зоні посиленого радіоекологічного контролю, – дістають від держави 1 гривню 60 копійок. Що їстівне можна придбати за таку "суму", важко навіть придумати.

На жаль, така сама ситуація і з десятком інших передбачених законом компенсацій, виплат, пенсій, допомог. І попри все це нині всерйоз говорять про новий законопроект, який має ще більше урізати державне фінансування потреб чорнобильців. Пояснення просте: економіка не витримує соціального навантаження. У відповідь чорнобильці кажуть: інструментів і фінансових джерел насправді вистачає. Просто багато кому бракує совісті.

Ярослав Світлик, Ужгород-Київ-Ужгород

26 квітня 2011р.

Теги: Чорнобиль, катастрофа, ліквідатор

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи