Чим вражає поціновувачів художнього слова книга Мирослава Дочинця «Сповідь на перевалі духу»

За неповні три місяці розійшовся двотисячний наклад нового роману Мирослава Дочинця "Вічник. Сповідь на перевалі духу". Щойно видрукувано додатковий, з оновленою обкладинкою. Книжку жваво замовляють гуртівні, книгарні Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Києва, Чернігова, Одеси, Дніпропетровська, Сум, Харкова, Севастополя і просто сотні читачів, у тому числі й з-за кордону.

На прохання міжнародного товариства духовної культури "Сенсей" за переклад книжки російською мовою взявся відомий прозаїк, лауреат Шевченківської премії Микола Рябий.
Чим "Вічник" викликав такий інтерес? На це відповідають читацькі відгуки, окремі з яких подаємо тут.

"Вічника" проковтнула за два дні й дві ночі. І єдине бажання було, коли дочитувала останні сторінки, – почати спочатку! І вдруге читала, і втретє – диво-дивне цей роман. Я вже гадала, що мене ніщо не зможе так зачарувати. А ця книжка зачарувала. І не тільки тому, що Природа, Ліс – моє найбільше, моє істинне щастя. А ще й тим, що тут нікого не судять і не звинувачують, хоча, здавалося б, герой мав би це робити на кожному кроці.

"Вічник" – книжка планетарного рівня, це нова література, нова філософія – філософія мудрості і великої сили духу. Це те, що є глибинно закорінене в Україні і незнищенне. Я знайома з останніми романами Марії Матіос, Ліни Костенко, Василя Шкляра, Оксани Забужко. Безперечно, талановиті й, можливо, потрібні книжки, але перечитувати їх не хочеться, і жити теж – пригнічують. А після читання "Вічника" виростають крила і хочеться жити!

Низько вклоняюся також за чудову мову і шляхетний стиль – читається легко, з насолодою, навіть до словника закарпатських слів не заглядала".

Людмила Журавська,заввідділом Житомирського краєзнавчого музею

"Мирослав Дочинець написав видатну книжку. Я читав і весь час радів, що в нашій літературі з'явився такий роман. Радів мистецькій перемозі молодшого колеги із Закарпаття. З якою проникливою силою узагальнено збірний образ нашої непереможної людини, нашого часу і простору! Такі образи, такі герої – це надбання нації.

У ці дні мусив пережити шарварок, пов'язаний із моїм 75-річчям. І зізнаюся, що від обтяжливих публічних заходів, від осоружної метушні мене рятував "Вічник".

Василь Захарченко, письменник, лауреат Шевченківської премії, Черкаси

"Скажу, що я не надто в захопленні від українського чтива новітніх часів. Пишуть, милуються калиною, переспівують пісні, скиглять про голодомор, скрушаються над недолею, в кращому випадку похваляються козаччиною і княжою добою. А де ж той стержень духу, який не дав нації вмерти, привів її до своєї державності?! Я несподівано знайшов його у "Вічнику". Ця книжка в моєму оточенні передається з рук у руки. Навіть російськомовні читають її із захопленням, всотують "аромат карпатської енергетики".

У цій книжці є головне: хто ми, звідки і куди йдемо. А ми  – від світлого Бога, і до нього повинні йти. Гадаю, що такі твори мають бути надбанням усього слов'янського світу, довкола них повинні гуртуватися люди доброї волі і діяльної позиції. Щоб книжка дійшла до масового читача, слід створити на її базі спеціальний інтернет-ресурс".

Сергій Мороз,керівник гурту "Простір музики", Київ

"Вічника" прочитав із великим задоволенням. Це безумовний успіх мого побратима по перу. Якщо у творі є дев'яносто відсотків переконливості, то це вдалий твір. А тут читаєш і віриш кожному рядку. Занурюєшся в дивовижну стихію закарпатського фольклору, співпереживаєш за трепетні стосунки двох, насолоджуєшся пружним, струнким і барвистим рядком письма. Окремо хочу відмітити лінію Людина-Природа. Мені доводилося читати про життя людини в лісі в багатьох відомих письменників. Та Мирославу Дочинцю, гадається, це вдалося передати найпереконливіше. Органічно, стильно, повчально. Так вибудовано життєво-світоглядну формулу "Я – це моя Природа, внутрішня і зовнішня".

Василь Кухта, поет, лауреат премії ім. Павла Тичини, Ужгород

"Висловлюю незмірну подяку за книжку "Вічник". Сказати, що вона мені сподобалась, – нічого не сказати! Я читала її півночі, бо не змогла відірватися. Це якийсь новітній Робінзон Крузо, але незрівнянно вищий, могутніший силою духу. Бо той Робінзон боровся тільки з природою, а цей – ще й із ворожими режимами".

Олена Гордієнко, математик, Львів

"Я називаю книжку "Вічник" не інакше як ліками. І настійливо рекомендую читати її всім своїм пацієнтам".

Олександр Кагарлицький, керівник оздоровчого центру "Асклепій", Київ

"Перечитавши новий роман Мирослава Дочинця, і справді ніби стаєш духівником, почуваєш себе тим єдиним, кому довірили сокровенне. І якщо відгукується своїм словом, то лише тому, що слово почуте, прочитане проростає вже своєю думкою, досконалою, філігранною і глибокою. Герой же до останньої сторінки так і залишається втаємниченим, притягально загадковим настільки, що сам у собі не може до кінця розібратися, як і ми: в молодості нам усе зрозуміло, а роки зрілості додають мудрості, але й запитань ставлять більше. І не завжди на них є відповіді, які б нас удовольняли.
Вічник іде не просто крізь час, а через історичні епохи, бере участь у подіях, переживає державно-політичні режими. Їх свідки ще є поряд із нами, якщо не в чиїйсь родині, то в рідні – обов'язково.

Ідеш назирці за Вічником – від слова до слова, рядок за рядком, зі сторінки на сторінку, –  а здається, що від роси до ріки, від трав'яного стебла до лісової просіки, – а ми дивним чином переносимося долею Вічника із Карпат на Колиму, із тундри чи тайги на Кавказ, із прибережних горбів –  на грецький Кріт, а то й  на Святий Афон. Де б він не був – залишався самим собою, пагоном того дерева, про яке автор пише: "Як би нас не іменували – русини, руснаки, рутени, угрини, – походимо з давнього і щирого київсько-руського кореня. І є ми добре школованою і боголюбною часткою народу. Бо ще в кінці XVIII століття, коли просвітництво досить низько стояло і в Галичині, і в Києві, і в Росії, закарпатські українці вже мали латинські школи, де здобували освіту, рівну західноєвропейським землям. Ліпші їх вихідці розійшлися вчителями по слов'янському світу".

Михайло Ісак, держслужбовець, Іршава
 

Теги: Дочинець, книга, Вічник

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати