Чому закарпатські гектари заростають бур’янами, а ми купуємо капусту вдвічі дорожче, ніж апельсини?

Коли зранку сісти в автобус Ужгород-Ясіня і проїхати через усе Закарпаття до кінцевої зупинки, у чоловіка, який виріс у селі і змалку звик до роботи на землі, надвечір розболиться серце. Пустуючі земельні площі, порослі чагарниками або почорнілі й обвуглені після весняних пожеж, – ось що ви побачите. Сотні, та що там сотні – тисячі гектарів навіть родючої рівнинної ріллі ніхто не обробляє.

Чому закарпатські гектари заростають бур’янами, а ми купуємо капусту вдвічі дорожче, ніж апельсини?

Ще там, де людські наділи чи паї, помітна рука господаря. Колишні ж колгоспні чи радгоспні площі, які дотепер не розпайовані, – стоять пусткою. А ми тим часом купуємо капусту майже вдвічі дорожче, ніж апельсини, і платимо по 10 гривень за кілограм першої ранньої картоплі.

Безгосподарність і безконтрольність

У позаминулому числі (№ 12 від 31 березня) "Замок" писав, до якої "ручки" довела держава колишні радгоспи-мільйонники. Сьогодні ці сільгосппідприємства мають хіба що десятки мільйонів боргів, розкрадені автопарки і тисячі гектарів угідь, що роками не бачили хазяйновитої руки. Та ніде правди діти – часто подібну ситуацію спостерігаємо й на тих землях, які потрапили під розпаювання.

Відзначимо, що Президент і Кабінет Міністрів активно лобіюють проведення земельної реформи. Нещодавно ми писали, що з наступного року в Україні має запрацювати ринок землі, а державу найближчим часом очікує чергова реформа – земельна (№ 8 "Замку" від 3 березня).  Розробити нові закони і провести їх громадське обговорення планують за найближчі півроку. Поки ж юристи працюють над нормативною базою, виконавча влада має "підтягти хвости" – максимально попрацювати на місцях.

У коментарі "Замку" заступник начальника головного управління Держкомзему в Закарпатській області Володимир Токар зауважив, що уряд поставив чітке завдання: до 2012 року в Україні має бути проведено інвентаризацію площ, здійснено розмежування земель державної і комунальної власності й завершено нормативну грошову оцінку земель населених пунктів. А ще, звичайно ж, перш ніж продавати площі сільськогосподарського призначення, їх треба розпаювати, завершити видачу державних актів. І хоч цей процес триває вже десять років, кінця-краю йому все ще не видно. Навіть у нашій малоземельній області.

"Наразі ми ще не завершили розпаювання і багато сертифікатів, що видані як право на землекористування, не переоформлені і не поміняні на державні акти, – зауважує начальник головного управління агропромислового розвитку ОДА Іван Паук. – Про що це свідчить? Про те, що, поки немає власника землі, немає державного акту, немає розмежування земель державної і комунальної власності, буде безконт­рольність і безгосподарність. І хоч є відповідні інституції, які безпосередньо здійснюють контроль за цільовим використанням земель сільськогосподарського призначення, нікого притягнути до відповідальності. До чого призводить така безгосподарність, ми бачили цієї весни, коли горіли занедбані сільгоспугіддя і вогонь нищив не лише флору і фауну, а й важливі мікроелементи, від яких залежить родючість ґрунтів".

На тому, що землі використовуються вкрай неефективно, – зауважує і Володимир Токар. Зокрема, на нараді з крайовими аграріями, яка відбулася 18 березня в облдержадміністрації, пан Токар наголосив, що за існуючого малоземелля в області сільськогосподарські площі пустують, не використовуються, не обробляються і виснажуються бур'янами.

Недобір на 350 мільйонів

Дуже шкода, але після цієї наради громадськість не почула конкретного бачення голови Закарпатської облдержадміністрації Олександра Ледиди щодо того, як вирішити цю проблему. І навіть думки, чи влада збирається якось її вирішувати. Цікаво, що рік тому, в одному з перших інтерв'ю після призначення на посаду губернатора, Олександр Ледида говорив про пустуючі закарпатські землі. Зокрема, на його думку, проблема полягає насамперед у земельному законодавстві. "Сьогодні не визначено статусу землі, не зроблено державного кадастру. Загалом, поки не буде прийнятий відповідний закон, щоб людина могла купувати та продавати, – жодних капітальних вкладень у землю не буде", – пояснював своє бачення пан Ледида.

Із цією позицією губернатора можна легко посперечатися. Наведемо лише один контраргумент: якщо в землю не кинути й копійки, то марно сподіватися, що виросте гривня. До прикладу, зараз абсолютно не звертається увага на осушені в радянські часи площі й загалом меліоративні системи. А ті в такому стані, що не дозволяють повноцінно використовувати землі, відвойовані від боліт. І як наслідок – упродовж останніх років закарпатські сільгоспвиробники несуть значні збитки. За інформацією "Замку", останні три роки Закарпаття має недобір продовольства (зокрема і в зерновиробництві, і в картоплярстві) загалом на 350 мільйонів гривень! А прямі збитки сільгоспвиробників за цей час становлять близько 19 мільйонів гривень. Та найголовніше, що ці збитки приватним користувачам ніхто не компенсував і ніколи не компенсує.

Іван Паук із цього приводу зауважує, що після реформування сільського господарства 2/3 меліоративних систем, які свого часу були закріплені за колгоспами, перейшли на баланс сільських рад. А ті, не маючи грошей і необхідних фахівців, не спроможні утримувати ці осушні системи в порядку. "Ми звертаємося з цього приводу і до центральних органів виконавчої влади, до облводгоспу і Держводгоспу, – каже головний аграрій Закарпаття. – Є пропозиція консолідувати кошти, в тому числі від сільськогосподарських втрат, щоб планово хоча б упродовж 10 років провести необхідні профілактичні заходи. Слід очистити наші меліоративні системи, канали від замулення, сміття, дикоростучих насаджень, аби могти максимально ефективно використовувати особливо цінну ріллю".

Та повернемося до проблеми розпаювання і неефективного господарювання на закарпатських землях. За нашими даними, зі 160 тисяч гектарів сільгоспугідь, які були розпайовані, держакти виготовлено лише на 85 % цієї площі. Та й ці ділянки практично не надані в користування: в оренді сільгосппідприємств лише 60 тисяч гектарів. Ще досить значну частину угідь використовують фермери (безперечно, вони працюють найбільш добросовісно і якісно, бо з цього й живуть). А от на тих землях, що не надані в користування і на які, відповідно, не оформлені державні акти, ґаздують дуже неефективно.

Фахівці кажуть, що для того, аби навести лад у земельній сфері, треба, насамперед, завершити видачу державних актів і провести розмежування земель державної і комунальної власності – таким чином встановиться зона відповідальності. Бо хтось таки мусить відповідати за землю: або користувач, або власник, або органи влади чи місцевого самоврядування. До тих пір, поки не будуть встановлені межі відповідальності, на порядок на нашій землі годі й сподіватися.

Цікавий приклад

Якби автор не поспілкувався телефоном із головою Великолучківської сільради Іваном Андрейком, ніколи б не повірив, що в знаменитому селі Героя Соцпраці Ганни Ладані до кінця 2010 року не могли затвердити схеми розпаювання колишніх колгоспних площ.

Загалом, приклад Великих Лучок дуже цікавий. Тут є майже три тисячі пайовиків і на кожного з них припадає по 92 сотки землі (не враховуючи так званих пайовиків соціальної сфери). Однак ділянки нарізають аж у семи різних урочищах: пару сотин пасовища, пару – сіножатей, ще трохи – ріллі, саду і так далі і тому подібне. Відповідно, кожен пайовик отримує на руки аж сім державних актів! Тож у підсумку лише на Великі Лучки треба виготовити майже 21 тисячу держактів (щоправда, близько 8 тисяч уже оформлено, залишилося ще 13). Знаково, що за десять років (станом на початок нинішнього березня) в нашій області видано 287 тисяч держактів. Тож одні тільки Великі Лучки – це 5 % від тої кількості документів, яку оформили в усій області за 10 років!

Ярослав СВІТЛИК

 

18 квітня 2011р.

Теги: земля, продукти, фермери, рілля

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи