Непереможні бабки. Закарпаття, рік 1979

1979 року область готується до Московської олімпіади, відкривають готель «Інтурист-Закарпаття», а ужгородські бабці окуповують зелений ринок

Непереможні бабки. Закарпаття, рік 1979

Цього року проводиться всесоюзний перепис населення, до Берегова приїжджає збірна України з художньої гімнастики, у Тересві борються з паводком, а у Хусті з товарних вагонів цуплять техніку та килими.
 
Мукачівські лижі на Північному полюсі

Навіть у 1979 році все ще нагадує про себе друга світова війна. Ветеринарному фельдшеру Кушницького лісокомбінату через 35 років вручили орден Червоної Зірки. Його чоловік заслужив за героїзм у боях за визволення Талліна у 1944 році. Через те, що він декілька разів змінював адресу, нагорода знайшла його тільки у 1979-му. А старшому юрисконсульту мукачівського меблевого комбінату Олександру Горшкову, який під час війни воював у складі авіації Війська Польського, через тридцять із гаком років за дорученням Міністерства оборони Польської Народної республіки вручили срібний хрест "За заслуги", медаль "За Одер і Нейсу" та знак Грюнвальда.

У січні 1979 року проводиться всесоюзний перепис населення. Всього нарахували 262 436 227 людей. Проте у кожному звіті не забувають вказати, що цифра була б значно більшою, якби свої корективи не внесла війна. Закінчивши облікування, порівнюють отримані результати з даними попередніх переписів. В області зіставляють показники з відомостями, які одержали ще угорці у 1939 році. Як приклад того, наскільки краще живеться закарпатцям за соціалізму, наводять відомості про Сокирницю, що на Хустщині. Так, у 30-их роках селяни боргували Підкарпатському банку понад два мільйони крон. А на все село було тільки трійко людей, які мали середню освіту: 64 % сокирнянців узагалі не знали ні читати, ні писати. У 1979 році на рахунках в ощадкасах району у селян було вже більше двох мільйонів карбованців заощаджень. Крім того, на 1300 дворів числилося 1000 телевізорів та більше ста легкових автомобілів.

У 79-му область бере участь у ще одному всесоюзному починанні: разом з усією країною готується до перших в історії СРСР Олімпійських ігор, які мали відбулися через рік у Москві. У краї виготовляють різноманітну олімпійську символіку: значки, тарелі, глечики, навіть звичайні серветки прикрашені п'ятикольоровими кільцями та ведмедиками. Так у Нижніх Воротах робили пластмасові дзеркальні вимпели з олімпійською символікою, за рік наштампували 50 тисяч. Виноградівці роблять керамічні вазочки. Іршавчани продукують плекети (нагородні дошки), куманці (череп'яні глечики) та навіть глиняних олімпійських ведмежат. Крім того, багато закарпатців брали участь у розіграшах міжнародного спортлото, яке проходило у Софії (Болгарія).

І хоча до перипетій олімпіади залишалося ще чимало часу, закарпатські любителі спорту влітку мали нагоду отримати автографи від зірок художньої гімнастики.

До Берегова на кілька днів завітала збірна команда України з художньої гімнастики на чолі із заслуженим тренером СРСР Альбіною Дерюгіною. Приїхала також і абсолютна чемпіонка світу Ірина Дерюгіна. Радянські та зарубіжні журналісти на той час називали спортсменок збірної не інакше як королевами художньої гімнастики. А в Берегово дівчата приїхали відновити сили після низки змагань. Відпочивати на Закарпатті гімнасток нарадили гандболістки київського "Спартака", які вже бували тут на тренувальних зборах. Спортсменкам дуже сподобався спорткомплекс "Закарпаття", відкритий басейн із термальною мінеральною водою та навіть сауна.

А от учасники високоширотної полярної експедиції газети "Комсомольська Правда" вподобали собі наші лижі. За 76 днів мандрівники на "Бескидах" Мукачівської лижної фабрики подолали 1500 льодових кілометрів. Уперше в історії людства вони досягли північного полюса на лижах із рюкзаками за плечима. Чотирнадцять пар багатошарових "Бескидів" були виготовлені із сибірської берези та канадського гікора мукачівськими майстрами. Лижі, між іншим, були зі звичайної масової партії і відрізнялися від інших тільки яскравим червоним кольором. Полярники не могли на них нахвалитися: взяли з собою чотирнадцять пар, а обійшлися тільки вісьмома.

Вантаж-невидимка

Цього ж таки року в Мукачеві здали новий міст через Латорицю у напрямку на Берегово та Виноградово, який мав суттєво розвантажити транспортний потік. Адже, як пише "Закарпатська Правда", на окремих вулицях міста пробігало до 16 тисяч транспортних одиниць на добу. Можливо, така велика цифра через те, що одну вантажівку рахують як декілька легкових автомобілів.

У вересні 1978 року родильне відділення міста над Латорицею, нарешті, перебралося у нове 4-поверхове приміщення. Проте недоробок тут було стільки, що медики навіть залишалися після роботи, аби виправити огріхи будівельників. А попрацювати й справді було над чим: перехняблені віконні та дверні рами, розбите скло, непрацююча вентиляція, через недбалі роботи навіть не змогли запустити лікарняну пральню. Крім того, не вистачало найнеобхіднішого, наприклад, пелюшок, марлі на маски для лікарів, халатів.

До речі, подібного недбальства у кінці 70-их зустрічається все більше. Нові об'єкти здають із купою недоробок, а будівельні матеріали часом узагалі не доходять до підрядників. Приміром, у Мукачеві з'явився вантаж-невидимка. На адресу ПМК-98 надіслали 10 вагонів гравію, а коли взялися їх розвантажувати, то виявилося, що на місце прибули тільки чотири. Питання: куди зникли ще шість вагонів – так і залишилося відкритим. Ужгородські залізничники через подібні "дірки" взагалі не хотіли видавати вантаж тим будівельникам, які вимагали його повторно зважити. Врешті, у справу довелося втрутитися ужгородському міськкому партії. У результаті, наприклад, із 65 заявлених у документах тонн металу, знайшлося тільки 55. А на вантажному дворі станції Хуст узагалі коїлися якісь дивні речі. Хтось регулярно зривав пломби з вантажних контейнерів та цупив із вагонів килими, електроприлади, шкіряні вироби. Проте винними визнали саме залізничників, адже територію ніхто не охороняв.

Через подібну ситуацію ужгородці вкотре залишилися без повноцінної зони відпочинку. Її планували відкрити в обласному центрі на Ужі за Оноківцями вже до літа, але не так сталося, як гадалося. Будівельні роботи ледве рухалися. Проте ніяк не вдавалося знайти винних у простої, а тим часом щоночі із будмайданчика у таємничий спосіб зникали інструменти, дошки, труби, вікна та двері. Керівники міста та міліція ніяких заходів щодо цього не вживала, принаймні жодного порушника не покарали.

Натомість тересвянцям того року вода не давала відпочити навіть у самісінький Новий рік. Напередодні свята довелося боротися із грізними хвилями Тиси. Надвечір 30 грудня після затяжних дощів вода почала підніматися. А серед ночі річка вийшла з берегів. Спочатку затопила територію Тересвянського деревообробного комбінату, а це 20 га площі, вщент залило цехи. Далі не встояла недобудована дамба, яку почали зводити за рік до цього, вода загрожувала вже цілому селищу. З перших поверхів будинків евакуювали дітей. Люди діяли досить оперативно, врятували, що змогли, а згодом і вода потроху почала спадати.

А от ужгородський ринок потрапив в інше стихійне лихо. Базар, який на той час вважався колгоспним, "захопили" бабусі із навколишніх сіл. Принаймні у журналіста "Закарпатської Правди" склалося саме таке враження. Власне недорогої колгоспної продукції на прилавках майже не було, натомість жіночки продавали парадички та паприку за тою ціною, яка була вигідною тільки їм. Зауважимо, що ні міліція, ні дирекція ринку з бізнес-вумен нічого вдіяти так і не змогли. Наприклад, директор торговиці продавчинь припрошував, соромив, страхав, але в результаті невесело підсумував: мовляв, "нічого з того не вийшло, бабусі виявилися сильнішими за нас". До речі, якщо вірити автору статті у "закарпатці", то жони начебто заробляли на ринку чималі гроші, бо деякі з них спочатку їздили на ринок на автобусі, а згодом на власних "жигулях".

Ще з цікавого. До Олімпіади всього тільки за два роки збудували готель "Інтурист-Закарпаття". На урочисте відкриття прибули поважні персони, міські та обласні партійні функціонери, представники профільних міністерств та сусіди-угорці, які, власне, й зводили споруду. Того ж року зі ще більшою помпою закладають фундамент  ужгородського заводу електродвигунів. Підприємство будували в рамках угоди про співробітництво між Радянським Союзом та Чехословаччиною. Приїхав навіть заступник міністра електротехнічної промисловості СРСР та заступник міністра металургії і важкого машинобудування ЧССР. Завод планували завершити у 1986 році й покладали на нього чималі сподівання: виробництво щороку мало випускати понад три мільйони електродвигунів.

Лариса Романюк

12 квітня 2011р.

Теги: олімпіада, інтурист, базар, Тиса

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи