Уже 3 роки сектор іхтіології Закарпатдержрибоохорони втілює програму "Відтворення лососевих видів риб у басейні р.Тиса на 2008-2017 роки", котру прийняли обласні депутати. Хоча нині стан запасів лососевих в наших річках критичний, робота по їх штучному відтворенню проводиться виключно силами ентузіастів.
Тож минулої суботи, 2 квітня, близько 4 тисяч мальків довжиною 3,5 сантиметра та вагою півтора грама розселено на струмках Березнянщини. Тут на території Ужанського національного природного парку спеціалісти Держрибоохорони, громадські інспектори та представники Закарпатської природоохоронної організації "Головатиця" випустили штучно вирощену молодь у гірські потоки, що впадають в Уж.
"Минулого року паводок фактично знищив осінній нерест струмкової форелі, – розповідає один з ініціаторів акції, завідувач сектором іхтіології та контролю головного управління Закарпатдержрибоохорони Ігор Великопольський. – Вода, що зазвичай має 10-12 сантиметрів глибини, взимку піднялася більш ніж на метр. Доросла риба знаходить собі пристанище між камінням, а от ікру течія змиває". За словами пана Ігоря, мальків спеціально випустили на струмках якнайвище – там для них підходяща температура, а також більше захисту від природних ворогів (поласувати молодняком, наприклад, полюбляє бабець та доросла форель). "Ми піднімали камені, – зазначає Ігор Великопольський, – під ними ціла маса живих організмів, зокрема личинки комах та рачків. Саме вони основний корм молоді струмкової форелі".
Спеціалісти кажуть: щонайменше 70 % випущених мальків виживуть й адаптуються до природних умов. До зими рибини наберуть 10-15 грамів, а за 3-4 роки виростуть до 25 сантиметрів і зможуть дати потомство.
"Струмкову форель, до речі, досить важко помітити у потоку, – розповідає один з інспекторів Закарпатдержрибоохорони у Великоберезнянському районі Сергій Корда. – А все тому, що вона вміло ховається між камінням. Взимку, коли потік сковує лід, риба пливе до річки. З приходом весни, коли там вода теплішає, форель назад повертається до струмків".
Цього тижня мальків так само випустять й у потічки Мукачівщини, Тячівщини, Міжгірщини, Воловеччини та Свалявщини. Нині ця риба – рідкісний вид. Природоохоронці сподіваються, що завдяки подібним акціям колись цієї рибини у закарпатських струмках значно побільшає.
Ярослав Гулан