Українські мандри Гуллівера Крегга

32-річний Гуллівер Крегг – штатний репортер міжнародного телеканалу "France 24". Народився у Лондоні, навчався в Оксфордському університеті. П'ять років працював у Парижі, однак вирішив, що настав час для перемін, і відтепер є кореспондентом, який шукає і висвітлює події, що відбуваються у Польщі, Угорщині й Україні. На Закарпаття він приїхав знімати одразу три сюжети: про ставлення до нелегальних мігрантів, про угорське подвійне громадянство і підготовку до Євро-2012.

Збуджені фанати –  це небезпечно

"Уже близько року я мешкаю у Варшаві, звідти виїжджаю на зйомки, – розповідає він. – Мені там дуже подобається, хоча насправді цікавих для нашого каналу новин у Польщі не так уже й багато. Хіба що минулого року був сплеск інтересу у зв'язку з трагічною загибеллю представників польської влади на чолі з президентом Качинським під Смоленськом".

– Як вважають у Франції, якою була справжня причина цієї жахливої трагедії?

– Більшість людей переконана, що це все-таки був нещасний випадок. Хоча у Польщі досі дехто думає, що без руки Росії тут не обійшлося. Хоча я особисто так не вважаю. Та й поляки, з якими довелося спілкуватися, кажуть, що нікому не вигідно було вбивати президента – він був не надто популярний і все одно програв би наступні вибори. Але річ не в цьому. За три дні до катастрофи я був у Смоленську, знімав сюжет про Дональда Туска, який поїхав у Катинь. І бачив той аеродром: він виглядав жахливо, практично жодного потрібного обладнання, лише злітна смуга. Саджати там літак було неможливо. Загалом, трагедію можна було передбачити...

– Україна разом із Польщею планує проводити наступного року футбольний чемпіонат Євро-2012. На твою думку, чи готові обидві країни до цього відповідального дійства?

– Саме планую подивитися, у якому стані стадіони в Україні. Але бачу, що Польща ще не готова. У першу чергу через стан доріг і комунікацій. Але щось таки робиться: зокрема переоснащують потяги, адже вони мають бути більш сучасними і швидкими. В Україні, вважаю, з цим також виникнуть проблеми. По-перше, більшість із поїздів – нічні, а не денні. І можна лише уявити, як їхатимуть темної пори через півкраїни тисячі фанатів, багато з яких – напідпитку. Це загрожує певним хаосом... У Варшаві – чудовий стадіон. Але там хотіли збудувати також і велику навколишню інфраструктуру, проте через брак часу не вдасться, тож буде лише парк. Усі події Євро-2012 планую висвітлювати і в Польщі, і в Україні. Побачимо, як воно буде...

– У нас почали готувати міліціонерів до спілкування з іноземцями. Ти вже випробував їх знання з англійської?

– Коли я відвідав Одесу, то мав неприємну розмову з представниками міліції: їм чомусь закортіло перевірити мої документи. Але якось усе владналося, бо трохи володію російською. Так склалося, що у 18-річному віці я поїхав до Москви, де працював певний час учителем англійської мови. Інтенсивні курси російської пройшов пізніше у Києві.

Але уявляю, що буде, коли  людина не знає жодного слова по-російськи, з пляшкою пива у руці, збуджена... – от тоді вже можуть виникнути проблеми. Мовчу про можливі труднощі тих, хто подорожуватиме на власних авто.

– Що, теж уже маєш подібний український досвід?

– У Львові за 29 євро на день я орендував "Шкоду-Фабію", майже як у Європі. І коли їхав на Закарпаття, мене зупинили, мусив заплатити штраф за перевищення швидкості. Дорога виявилася досить поганою, а тому всерйоз розігнатися було неможливо. Слід також сказати, що у деяких європейських країнах водії можуть вживати алкоголь. Італійці часом випивають по 3-4 бокали пива і спокійно сідають за кермо. В Україні ж це неприпустимо, що теж може викликати деякі проблеми.

– А наші потяги тебе влаштовують?

– Насправді я дуже сумнівався, чи варто брати автомобіль, бо люблю подорожувати саме потягом. Мені подобається та атмосфера, особливо цих ваших старих вагонів, яких у Європі вже нема. Однак тепер хвилювався за камеру, аби з нею щось не сталося...

Економічна криза посилює радикальні настрої

– Що відлякує іноземних туристів від подорожей в Україну?

– Насамперед, обмаль інформації та досить дорогі квитки на комфортний транспорт. Однак, я думаю, що після Євро-2012 на вас чекає просто справжній вибух інтересу з боку іноземців. Особливо до таких міст як Львів або Ужгород. Багато хто зробить для себе чудове відкриття. Бо мені здається, що Львів навіть гарніший за Краків, а останній просто переповнений туристами.

– Що тобі у нас подобається?

– Люди досить відкриті для спілкування. А ще млію від гірських пейзажів. У жовтні навіть спеціально сів у машину і поїхав у Карпати. А ще у вас, у тому числі на Закарпатті, можна ніби подорожувати у часі, побачити, як виглядала Західна Європа у минулому. Крім того, тут дуже тепло і приємно.

– А що не подобається?

– Ну, я вже згадував про досвід спілкування з міліцією. Дратує, коли у барах дуже голосно грає музика, а також реклама без смаку... Хоча ще важко буває з таксистами: лише почують іноземний акцент – і їх звичайний тариф миттєво збільшується втричі.

– Наступний твій сюжет – про нелегальну міграцію. Які думки стосовно цієї  проблеми?

– Зрозуміло, що Євросоюз не хоче бачити мігрантів. Але вважаю, що це несправедливо. Мігранти не бажають залишатися в Україні: тут важко знайти роботу і забезпечити сім'ю. Та й чому ваша країна має всі проблеми брати на себе? ЄС дає гроші лише на утримання мігрантів, інше – працевлаштування і депортація – їх не цікавить.

– Ти також зацікавився процесом надання подвійного громадянства закарпатським угорцям. Чи може він призвести до негативних наслідків?

– Я не знаю, добре це чи погано. Але факт, безперечно, заслуговує на увагу. Бо, на мою думку, якщо європейські країни надаватимуть громадянство українцям, то все більше людей покидатимуть вашу країну.

На Закарпатті я побачив, що лише окремі особи вважають отримання іншого паспорта як відновлення історичної справедливості, більшість же бажає просто мати вільний доступ до Європи – передусім аби там працювати. Насправді Євросоюз зацікавлений у притоку європейців, у їхніх робочих руках. І один польський соціолог схвалює той факт, що Угорщина відкриває кордони: аби туди їхали саме європейці, а не азійці. Хоча абсолютно невідомо, чим усе це закінчиться і в які масштаби виллється.

– Побутує й інша думка, що це, мовляв,  початок відновлення "Великої Угорщини".

– Насправді я дуже здивований, що в Угорщині досі так болісно згадують про Тріанонський договір, у результаті якого країна втратила більше половини своєї території. Насправді ж не вона одна. Але це однозначно тенденції посилення націоналістичного руху. У Європі вони вже досить сильні. Особливо це стало відчутно після економічної кризи. Люди збідніли, зазнають дедалі більших принижень. Як наслідок, шукають собі ворогів, наприклад, тих же мігрантів. Навіть англійський прем'єр-міністр Девід Кемерон вирішив значно обмежити число охочих дістатися його країни, чого не ставалося досі ніколи.

Так само бачу, що в Україні з кожним роком крайні праві набирають популярності. На мою думку – це хибний шлях.

– У тебе незвичне для нас ім'я. Це на честь відомого героя Свіфта?

– У нього також був герой із таким ім'ям. Однак мені воно не дуже подобається, хотів навіть якось змінити і стати, скажімо, Джеком. Передусім дратує, що люди завжди перепитують моє ім'я, коли знайомляться. З іншого боку, легше запам'ятовують.

P. S. Закарпатська мандрівка Гуллівера Крегга могла закінчитися трагічно. Дорогою до Львова він вирішив заїхати у Славсько, погуляти по сніжку, подихати свіжим повітрям. Але ввечері, вийшовши на прогулянку, послизнувся, упав і зламав ногу. Сталося це десь за 500 метрів від готелю. Поблизу – нікого, ніхто не чує. Добре, що мав при собі телефон. Я миттю зв'язався через Інтернет з готелем, повідомив про нещасний випадок. Гуллівера врятували...

Олександр Ворошилов, фото автора

Теги: France 24, Польща, Париж

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати