Проблеми ЖКГ: погляд зсередини

Останнім часом у ЗМІ дедалі частіше обговорюється проблема реформування житлово-комунального господарства і як альтернативи – запровадження Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Свою точку зору ми попросили висловити й одного з представників сфери комунального обслуговування.

– Для держави комунальний житловий фонд – це, образно кажучи, громіздка валіза без ручки, набита мотлохом, яку нести дуже важко, а викинути не можна, – зауважив пан Василь. – Адже у багатоповерхівках проживає більше 50 % не дуже заможного населення України, яке на чергових виборах завжди активно голосує.

– Чому саме таке порівняння?

– Уже понад 20 років державні органи не переймаються капітальним ремонтом та реконструкцією будинків, хоча відповідні нормативи ніким ще не відмінені. Будь-яка дев'ятиповерхівка має кілька основних внутрібудинкових конструктивних систем. Порушення функціонування хоча б однієї з них призводить до ланцюгової реакції та виникнення аварій. Так, термін експлуатації сталевих труб для холодного і гарячого водопостачання – 10-15 років, чавунних і пластмасових мереж каналізації – 40 і більше. М'яку покрівлю через 5 років слід ремонтувати, а через 10 – і повністю замінювати. Певні стандарти існують також для електромережі та експлуатації газових труб.

Для цього  діючі нормативні акти передбачають щорічно відраховувати 2 % від балансової вартості комунального будинку для  проведення капітального ремонту. Житловий фонд багатоповерхівок Мукачева міг би за рік збирати до 5 мільйонів гривень. Насправді ж у 2008-му з місцевого бюджету на кожний ЖРЕП надійшло по мільйону гривень для проведення капітальних ремонтів. Це стало можливим завдяки чималій приватизації комунального нерухомого майна.

Без капремонтів і реконструкцій із мовчазної згоди держави і розробників бюджетів різних рівнів житлові будинки поступово руйнуються. Крайніми у цій тупиковій ситуації назвали ЖРЕПи, хоча вони є лише замовниками ремонтів у РБУ. Ті мають відповідних інженерів, спеціалістів, робітників і несуть відповідальність за якість проведених капітальних реконструкцій. Жоден приватний сантехник, будівельник чи електрик не надасть гарантій на якість своєї роботи.

– Хіба не мешканці багатоповерхівок оплачують роботу комунальників?

– Лише частково. Усе інше мала би покривати держава через місцеві бюджети, як це робилося раніше. Проте міністерство ЖКГ "забуло" виділяти кошти для проведення складних капремонтів у багатоповерхівках.

У середині 90-их років минулого століття у тарифи для комунальних підприємств включили 20 % податку з доданої вартості та 25 % податку на прибуток. Нині ЖРЕПи повинні не менше 40 % своїх надходжень сплатити за новим Податковим кодексом, до великої кишені держбюджету. До банкрутства ж наші комунальні підприємства доводить 50 % пеня та штрафні санкції.

– Якби всі жителі окремого мікрорайону повністю розрахувалися зі своїми боргами перед комунальниками, це б змінило ситуацію на краще?

– Якби так трапилося, то ЖРЕП навіть не зміг би розрахуватися з податковою. Тому що при сплаті, наприклад, мільйона простроченого податкового боргу в держбюджет потрібно би було відрахувати 50 % пені та штрафних санкцій. Та й ці гроші все одно б не були спрямовані на ремонт багатоповерхівок.

– Сьогодні жителів висоток агітують створювати ОСББ, мовляв, це будуть неприбуткові об'єднання співвласників, які не оподатковуватимуться. Чому не можна звільнити ще діючі наразі ЖРЕПи від цих видатків задля проведення ремонтів будинків?

– Часто доводиться чути, мовляв, у багатоповерхівці приватизовано до 90 % квартир, тому ані держава, ані бюджет не повинні виділяти кошти на ремонт будинку – усе робиться за власний кошт власників помешкань. Начебто все вірно, але... З часу проведення масової приватизації комунального майна в Україні змінилося чимало міністрів ЖКГ. Усі вони пропонували різні методи порятунку житлово-комунального господарства. Натомість один із них вирішив усе просто: "Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників".

– Чи не станеться з українським ЖКГ так, як це було з українським селом? Спочатку розвалили колгоспи, агітували за фермерство, а потім зрозуміли, що колективна форма господарювання на селі має чималі переваги...

– Ніхто з наших високопосадовців так і не спромігся запропонувати якусь реальну концепцію реформування ЖКГ і втілити її у життя. Така реформа сягатиме розмірів усього річного державного бюджету України. Крім того, згадаймо, що приватизація у Словаччині та Польщі відбувалася за залишковою балансовою вартістю житла, хоча у той час ринкова ціна квартир була більшою разів у п'ять-десять. Тому вона була вигідною у 90-их для тих, хто планував житло продати. І в той же час створювалися резервні фонди для проведення майбутнього капітального ремонту та реконструкції приватизованих будинків. Держава на той час знімала з себе відповідальність наступного фінансування капремонту, водночас заощаджуючи кошти на обіцянку впровадження енергозберігаючих технологій. У Росії держава при створенні ОСББ гарантує до 95 % коштів для проведення майбутніх капітальних ремонтів та реконструкцій. Вони складаються з 35 % державного, 60 – місцевого (обласного чи регіонального) бюджетів і 5 % із сум власників ОСББ.

– Але в наших багатоповерхівках за всі роки української незалежності ні нових технологій, ні перших капремонтів за рахунок держави так і не проведено. Чи не тому спостерігається така пасивність жителів щодо створення ОСББ?

– І не лишень це. Зазвичай, у невеликих за площею квартирах (40-60 кв. м) мешкають переважно люди з незначними доходами. Багатії ж намагаються придбати окремі особняки або напівособняки. Утримувати приватну садибу для однієї-двох родин набагато простіше, ніж усі комунальні мережі одного багатоповерхового ОСББ.

– Чи міг би ЖРЕП позмагатися з ОСББ за рівнем ефективності обслуговування? До речі, де знайти у місті необхідну кількість кваліфікованих голів та бухгалтерів для цих неприбуткових організацій?

– На початку розмови я не випадково згадав про валізу, набиту мотлохом. Із кожним роком багатоповерхівка, здана в експлуатацію 20, 30 чи 40 років тому, все більше руйнується. Аби утримувати її в якісному стані, у міському бюджеті мають бути передбачені відповідні кошти, за які ремонтно-будівельні управління здійснювали би поточні та капітальні ремонти. Адже для цього потрібні кваліфіковані експерти, спеціалісти-інженери, будівельники. Як відомо, будувати завжди легше, ніж ремонтувати. Якби держава повертала житлово-комунальним підприємствам ті кошти з оплати мешканців, які вона вилучає у вигляді податків, то не було б у нас стільки проблем, як маємо зараз. А ще краще змінити неефективну систему оподаткування. Та комусь невигідно, щоб люди жили комфортно. І немає жодних гарантій, що бюрократична надбудова ОСББ (голова, бухгалтер, юрист, яким треба сплачувати зарплату) не проїдатиме зібрані з жителів кошти. До того ж, одному ОСББ не рентабельно утримувати, наприклад, власну аварійну службу, треба з кимось об'єднуватись, тобто повертатися до того, що вже існує.

Олексій Філіппов

Теги: ЖКГ, ОСББ, система, бюджет

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати