У Костилівці на Рахівщині троє грабіжників у масках і зі зброєю погрозами вбивств...
Підтверджено загибель Юрія Карпинця з Пастілок Дубриницько-Малоберезнянсько...
Громада ПЦУ у селі Присліп на Міжгірщині після 5 років протидії МП увійшла до с...
Мукачево виділило 12,4 млн на безпілотники для двох бригад ЗСУ...
Уряд погодив звільнення голови Ужгородської РДА Гузинця і призначення його н...
Підтверджено загибель Михайла Бадиди з Демечів на Ужгородщині, який понад рік...
У Костилівці на Рахівщині троє грабіжників у масках і зі зброєю погроз...
Європейські монархи і «весна народів»
Відомі історичні події не оминули й Закарпаття
У березні 1848 року в Угорщині розпочалася антигабсбурзька революція, яка згодом отримала назву "весна народів". Її метою було повалення австрійської монархії і відновлення угорської державності. Упродовж цілого року угорські повстанці, керовані політичним діячем Лайошем Кошутом і поетом Шандором Петефі, зуміли вивільнити всю територію колишнього Угорського королівства. Європейські монархи були надзвичайно збентежені цими подіями, що могли похитнути одвічну королівську владу в інших європейських монархіях.
На початку квітня 1849 року Лайош Кошут, обраний президентом Угорської республіки, святкував перемогу над австрійцями. Уся 8-мільйонна країна від Карпат на півночі й сході та до Дунаю на півдні й Ваагу на заході була звільнена від влади Габсбургів. Армія Угорщини налічувала 200 тисяч чоловік і 1800 гармат, національний підйом населення щодо відновлення незалежності власної держави був неймовірним.
Військове протистояння
Верхньо-Дунайська армія під керівництвом генерала Артура Гьоргея правим флангом стояла на правому березі Дунаю, зокрема на його притоці – річці Нейстра, а лівим – біля фортеці Комаром. У ній нараховувалося до 45 тисяч чоловік і 180 гармат, не враховуючи тих 540, що знаходилися у фортеці, яку захищала 5-тисячна дивізія Естергазі.
Верхньо-Тиська армія під егідою польського командувача Дембіцького мала 18 тисяч піхоти, 2 тисячі кавалерії і 57 гармат. Її завданням була охорона доріг із Бартфельда на Еперьєш, Кашшау і Мішкольц. Вона також обороняла проходи у Карпатських горах загальною протяжністю понад 260 верст від Кежмарка у Верхній Угорщині до Хуста і Сигота у Трансильванії.
Південно-Тиською армією командував Пергель. Вона нараховувала 29 тисяч піхотинців, 7 тисяч чоловік кінноти, 102 гармати і займала північний Банат. 60 тисяч чоловік (47 батальйонів, 29 ескадронів і 102 гармати) під командуванням польсь-кого генерала Бема стояли в Германштадте, Ротентурмі, біля Темеської улоговини, в Карлсбурзі, Бистриці й на південно-західному кордоні.
Ще 20 тисяч чоловік знаходилися у фортецях Петервар, Офен і Арад. Близько 9 тисяч військових корпусу Гюона перебували біля Сегеда, а резерви (до 20 тисяч) – у Дебрецені.
Головна австрійська армія, якою командував барон Гайнау, нараховувала 70 батальйонів, 76 ескадронів і 280 гармат. Її чисельність не перевищувала 55 тисяч осіб і знаходилася біля міста Трнава. Південна армія хорватського бана Елачича, а це приблизно 30 тисяч багнетів і 137 гармат, розташовувалася біля гирла Тиси і Дунаю. 10-тисячний загін облягав фортецю Петервар. Трансильванський корпус кількістю 12 тисяч чоловік і 36 гармат перебував у Валахії, за межами Австрії.
Угорська армія була вдвічі сильнішою за австрійську. Єдина перевага австрійців – це якісний підбір офіцерів. Натомість угорська армія була сформована нашвидкуруч, тому навіть досвідчені польські генерали усвідомлювали, що їхні підлеглі офіцери мало знають військову справу і, до того ж, не дисципліновані. Додатковим плюсом було також те, що Угорщина являла собою рівнину, яку пересікали Дунай і безліса, болотиста Тиса з головними притоками Марош, Керош і Самош. Північну та східну частини країни оточували Карпати та їхні відроги. Вони були зручними для ведення партизанської війни, але не для пересування чисельних збройних сил. Слов'янське населення Карпатських гір співчувало Росії, не любило угорців, але до подій ставилося, за історичною звичкою, пасивно і без будь-якої власної участі.
Початок російської воєнної кампанії
28 квітня 1849 року 18-річний австрійський імператор Франц Йосиф І Габсбург приїхав у Варшаву до всеросійського царя і самодержця Миколи Павловича як до члена Священного Союзу і одному з головних наглядачів політичної рівноваги в Європі, встановленої у 1815 році. Після цієї зустрічі був обнародуваний царський маніфест, у якому Микола І запевняв австрійського монарха, що допоможе йому в придушенні різноплемінного народного повстання, яке набуло загрозливих масштабів.
Російська армія в кількості 163 тисячі чоловік і 528 гармат отримала наказ перейти в Угорщину через карпатський перевал Дукля. У Трансильванію через Валахію входив генерал Лідерс на чолі 23,5 тисячі солдат і 56 гармат. Наступ основних російських сил відбувся за участі імператора Миколи І. Поряд із ним знаходилися його син великий князь Костянтин Миколайович і генерал-фельдмаршал князь Паскевич. На кордоні з Угорщиною їх зустрічали сотні карпатських слов'ян. Побачивши імператора, вони стали на коліна. Уніатський священик підійшов до правителя з хрестом у руках. Під радісні вигуки присутніх Микола І приклався до хреста і потім проїхав декілька верст територією Угорщини. Після цього, попрощавшись із військом, повернувся у Варшаву.
Жодного потужного збройного опору угорці не чинили росіянам. Тому вже 13 червня генерал-фельдмаршал Паскевич розташувався у Кашшау (Кошице). Але такий швидкий хід подій мав і свій стратегічний недолік. Усі продовольчі обози і допоміжні колони відстали в Галичині. Російська армія мала продуктів тільки на сім днів, а зернового фуражу взагалі не було. Австрійці розраховувалися з російськими загонами не своїми асигнаціями, а новими, угорськими, так званими віндшгрецькими. Їх ніхто не знав серед населення, тому люди відмовлялися брати ці банкноти. Лише через 13 днів від початку кампанії вони подалися за справжніми австрійським грошима, за які, незважаючи на їхнє обезцінення і спізнення, можна було хоча би щось придбати.
Околиці Кашшау були спустошені. Борошно взагалі не можна було дістати. Доводилося чекати транспорт і посиленими реквізиціями збирати невелику кількість необмолоченого зерна. На австріяків надії не було.
Ще 12 червня у російській армії з'явилися перші хворі на холеру. Через дощі і болотисту місцевість хвороба почала швидко поширюватися. У дні переходів помирало чимало солдатів. За перший літній місяць кампанії було виявлено до 15 тисяч хворих на холеру. Як під час кривавої битви. Це гнітюче становище впливало на настрій російських солдат.
Про військові сили росіян, які діяли проти армії генерала Гьоргея, на початку липня 1849 року міському старості Мукачева повідомляв майор Дюло Фрейсейзен із Вашарошнаменя, де він зі своїм дворянським ополченням комітату Берег тримав важливий пункт переходу через Тису.
"Учора я повернувся із подорожі, метою якої було дізнатися про пересування, кількість і розташування супротивника. Можу з абсолютною точністю повідомити вам, що росіяни ще вчора були в Ніредьгазі у кількості 5 тисяч чоловік, переважно кавалерія, із 15 гарматами. А від віце-ішпана комітату Саболч я дізнався, що їх ще 9 тисяч розташувалося у Кіральтелеку. Всюди до населення вони ставляться добре, ніде не здійснено ані крадіжок, ані вбивств, ані підпалів. У супроводі п'яти гусар я підійшов зовсім близько до їхнього табору і споглядав їх на власні очі. Тільки тоді, коли нас захотіли оточити сорок козаків, ми відійшли. Як вірний син Мукачева, я вважав своїм священним обов'язком у ці хвилини небезпеки повідомити вам, пане старосто, аби Ви сповістили це іншим жителям міста як достовірні факти, а не як чутки. Сьогодні я отримав точні відомості, що російський табір перейде через річку Фегерто і війська попрямують у Дебрецен. 3 липня 1849 року".
Капітуляція угорської армії
1 серпня 1849 року в околицях Вілагоша на правому березі річки Чібе угорська армія в кількості 30 тисяч чоловік і 144 гармат склала зброю перед корпусом графа Рідігера, який її повністю оточив. Артур Гьоргей написав Рідігеру під час здачі у полон:
"Добровільно складаючи зброю разом із угорськими військами, які знаходяться під моїм командуванням, перед військами Його Величності Імператора Всеросійського, і підкорюючись безумовно з моїми хоробрими товаришами, вважаю своїм обов'язком доручити вам, пане генерале, скромні їхні побажання і шанобливо просити вас не відмовити у вашому заступництві за них у його світлості вашого високого начальника, і навіть у Його Величності Російського Імператора. Прохання моїх товаришів полягають у наступному: аби вони не були передані Австрії як злочинці, бо саме ті, які спочатку перебували в австрійській службі, побоюються, аби їх не позбавили життя, а можливо й шани".
Рідігер залишив угорським генералам і офіцерам їхню особисту зброю і чемно зустрів Гьоргея, якого направив до князя Паскевича в Нодь-Варод.
Через два дні генерал-фельдмаршал писав російському монархові: "Я дуже здивований. Гьоргей покладається на Вашу великодушність. Я говорив князю Шварценбергу, що угорське військо покладе зброю перед російськими військами, а не австрійськими. Але він не захотів дати мені відповідних повноважень. Якщо інші війська заколотників дізнаються, що їх віддали австрійцям, вони мститимуть. Чи можна нам на це погоджуватися? За конвенцією я не маю на це права. Але імператор Австрії не може не погодитися на амністію, яка заспокоїть країну. Інакше будуть тривалі збурювання".
Князь Зічі знає свій край. Угорці мали давню конституцію. Вони кажуть: "Ми підкоряємося долі, допоки росіяни тут. Але настане час – і ми помстимося. Ми декілька разів рятували австрійську монархію". Угорці не люблять австрійців за їхні нестерпні погордливість і чванливість. Я не знаю, що ви думаєте про Австрію, але якщо її існування необхідне для політичних цілей, амністія і попередня конституція також потрібні!"
Починаючи з 15 серпня, російські війська почали виходити з Угорщини.
Капітуляція гарнізону Мукачівського замку
На час підходу російської армії до Мукачева у середині серпня 1849 року захисники Мукачівського замку під головуванням коменданта Пала Мезьоші налічували 32 офіцерів, 329 нижніх чинів, 36 гармат, 600 рушниць, 12 тисяч куль і запас їжі на один місяць. Але вони не могли чинити опору царським військам, які перевищували їх чисельно. Усього у генерала Карловица у таборі під селом Великі Лучки було в розпорядженні майже 13 тисяч добре озброєних солдат. Однак 19 серпня він запропонував коменданту Мукачівського замку, гарнізон якого мав дві роти гонведів і дві роти земплинських стріль-ців, здатися добровільно. Той відповів, що це можливо тільки за умови, якщо відбудеться капітуляція основної частини угорської армії, якою командує генерал Артур Гьоргей.
Із Нодь-Варода останній написав 24 серпня: "Майоре Мезьоші! Сотник Ласло Кралованський у супроводі офіцерів учора ввечері прийшов до мене, аби особисто переконатися в ситуації з угорською справою. Я ще раз повторюю, що міністри Кошут, Семере, Батгань і Мігай Горват розбіглися, а інші – заарештовані. Також підтверджую, що з генералів одна частина розбіглася, а інші арештовані, що вся Угорщина здалася, і що фортеця Арад капітулювала перед царською армією. Крім Комарома і Петервара, немає жодного укріплення, яке б не знаходилося у росіян чи австрійців. Із цього випливає, що і Мукачівська фортеця не може врятувати угорську справу, і Ви, пане коменданте, вдієте розумно, якщо передасте фортецю царським військам".
26 серпня 1849 року, у неділю о 7-ій годині ранку, в Мукачівський замок увійшла шлисельбурзька сотня, якою командував майор Казимирський. Наступного дня підполковник Швандтнер вивісив прапор австрійської піхоти. А російський генерал Врангель ключі від замку повіз із собою до Санкт-Петербурга.
P. S. Як згадував у 1872 році учасник угорської кампанії Д. Сонцов, допомога Росії в утихомиренні Угорщини коштувала їй до 60 мільйонів рублів і 12 тисяч чоловік загиблих. Із них тільки 1/12 частина загинула у бою від зброї супротивника. Уся шкода, заподіяна угорською зброєю (убитими і пораненими), склала до 3 тисяч чоловік, що становить 1,7 % від усієї кіль-кості військ, які брали участь у цій кампанії. Лише 5 % із тих, що захворіли, померли. За вісім тижнів, незважаючи на холеру і хвороби, на всі труднощі з харчами, Росія врятувала Австрійську монархію, яка занепадала у той момент, а можливо й у майбутньому.
Події Першої світової війни підтвердили цей сумний прогноз.
Публікація підготовлена за архівними документами зі спогадами учасників угорської кампанії та за матеріалами російських дослідників ХІХ ст.
Олексій Філіппов
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
Селянин 2010-12-27 / 16:13:00
Використання терміну "le grand nation" в українському лексиконі виглядить як grafistis на будівлях та парканах у негритянському гетто нью-йоркських кварталів Harlem або Bronx (Бронкс) - батьківщини Кетрін Ющенко.
ember 2010-12-27 / 12:46:00
сорри, у тебя проблема с памятю: я ведь тебе называл уже фамилии. Или у тебя всё селективное, неборе!
Селянин 2010-12-27 / 10:00:00
Це перші два куплети з французького гімну "Ля Марсейєз - Марсельєза".
Тут робиться заклик до славних (бравих) синів батьківщини організуватися в ешелони, щоб захистити велику націю - le grand nation, у боротьбі проти тиранії.
Цей термін - "le grand nation", привезений Katerine Ющенко з USA на даний час актуальний в Україні.
Тільки сини України зовсім інші, згадаймо недавні бандитські події в Верховній Раді. Або бити міністра Внутрішніх Справ в лице на тлебаченні у прямому ефірі, і т.д.
Так що, використання терміну "le grand nation" в українському лексиконі виглядить як grafistis на парканах, який, до речі, теж завезений з USA.
La Marseillaise
Premier couplet
Allons enfants de la Patrie,
Le jour de gloire est arrivé !
Contre nous de la tyrannie,
L'étendard sanglant est levé, (bis)
Entendez-vous dans les campagnes
Mugir ces féroces soldats ?
Ils viennent jusque dans vos bras
Égorger vos fils, vos compagnes !
Refrain :
Aux armes, citoyens
Formez vos bataillons
Marchons, marchons !
Qu'un sang impur
Abreuve nos sillons !
сорри 2010-12-26 / 23:31:00
Я зрозумів: "героїчне" обгавкування України заміняє так званим русинам героїчну боротьбу за незалежність "Русинії". Ось чому я два роки поспіль не можу допроситися в так званих русинів прізвища хоча б одного "русинського" героя, котрий би зі зброєю в руках (або навіть без зброї) боровся за незалежність цієї "Русинії" і загинув, наприклад, від кулі мадярського чи совєтського завойовника, або був розстріляний нескореним з криком "Най жиє независима Подкарпатська Русь!" на устах. Ні, всі вмирали тихо і спокійно на своєму лакейському або сексотському посту, або прямо в ліжку. Похоронним одностроєм для всіх однаково була лакейська ліврея. Всі вмирали з певною лакейською гідністю, ба навіть гордістю: служили вірно і чесно, гавкали з-під панського плота справно і, що важливо, навіть панською мовою.
Rusyn V і селянен, гордіться, вам судилося бути похованим у найдорожчих лівреях... :))
Ruayn V 2010-12-26 / 23:03:00
Як ся "будувала" т.н. "Карпатська Україна".
Володимир Бірчак.
"Карпатська Україна
Спомини переживання"Прага, 1939рік.
"....При кінці вересня 1938 року була чехословацька армія змобілізована.Вулицями походувало військо,на площах воно таборувало.На весну Німеччина зайняла Австрію,кліщами здавила республіку(Чехословакію),від півдня Мадярщина,від півночі Польша....
Одного такого вересневого дня, зустрів я на вулиці знайомого українського письменника Уласа.Він потягнув мене у бічну відлюдну вуличку і став шепотіти:"приїхав з Праги,Чехословацьку республіку розбиває Німеччина,з української землі від Попраду(?) по Тису утворить Німеччина самостійну ,українську державу."А я маю йти до передових людей в Ужгороді і переговорити з ними ,щоб вони виступили з такою ідеєю й домагалися збудування Карпатської України.Це домагання Німеччина сповнить.
-Від кого ви приходите?
-Не ваше діло.Німеччина будує(!) Карпатську Україну,а ваше діло проагітувати щоб це домагання вийшло від населення.
Rusyn V 2010-12-26 / 14:22:00
Ще забув про "акт" літа 1941(маніфест Стецька).
Там зі звичайною "шляхетністю" українського націоналіста" не забувауть "лизнути" хозяїна:
///Слава героїчній німецькій армії і її Фюрерові Адольфові Гітлерові!
Україна для українців!////
сорри 2010-12-26 / 14:15:00
ember, 26.12.2010 12:17
сорри, а может ты более внимательно прочитаеш свою же ссылку:)) (с)
Ембере, мученику мадярської історії...:) Я з самогго початку написав, що (цитую) "Ви неуважно читаєте: Директорія - це пізніший період державного розвитку України. А при початку створення Української Народної Республіки Угорщини, (тобто до 18-го, а не, навіть, 17-го року, як ви пишете), ще не було, була Австро-Угорщина. І дипломатичні відносини Україна мала саме з Австро-Угорщиною..." І далі навів вам цитати, що при УНР дипломатичні відносини Україна мала з Австро-Угорщиною, бо незалежної Угорщини ще не існувало в природі.
Так що, пане ембер, вчіть справжню історію, а не тільки міфи від так званих угорських істориків...
Бо інакше із рангу мученика мадярської історії мені доведеться перевести вас у ранг великомученика... :)))
сорри 2010-12-26 / 14:07:00
Я зрозумів: "героїчне" обгавкування України заміняє так званим русинам героїчну боротьбу за незалежність "Русинії". Ось чому я два роки поспіль не можу допроситися в так званих русинів прізвища хоча б одного "русинського" героя, котрий би боровся за незалежність цієї "Русинії" і загинув, наприклад, від кулі мадярського чи совєтського завойовника, або був розстріляний нескореним з криком "Най жиє независима Подкарпатська Русь!" на устах. Ні, всі вмирали тихо і красиво на своєму лакейському або сексотському посту, або прямо в ліжку. Похоронним однострожєм для всіх однаково була лакейська ліврея. Всі вмирали з певною лакейською гідністю, ба навіть гордістю: слдужили вірно і чесно, гавкали з-під панського плота справно і, що важливо, навіть панською мовою.
Rusyn V і селянен, гордіться, вам судилося бути похованим у найдорожчих лівреях... :))
Rusyn V 2010-12-26 / 12:37:00
Українська Народна Республіка
22.01.1918 — проголошено самостійність УНР
09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір,в той же день Центральна Рада була евакуйована із захопленого більшовиками Києва.( це нагадує Волошинську ЗУ - на 1 день)
Німецько-австрійскі окупаційні сили, вигнали Військові формування УСРР за кордони, встановлені договором.(як завжди - на чужому горбі(в даному випадку на німецькому) в рай)
потім довго нічого - де була влада,хто був при владі - українська історія мовчить
Аж раптом:
30.08.1919 — українська армія визволяє Київ.(потрібно доповнити що більшовики залишили Київ без бою(звідки були вигнані німцями - ???)бо денікінці на них сильно тисли)
25.04.1920 — УНР укладає військовий союз з Польщею, за умови поновлення самостійної української держави (без Галичини, яка повинна була увійти до Польщі на правах автономії) - знову як бачимо - чужими руками "самостійники" жар загрібають.Цікаво той договір з поляками вже не легітимний?Головне "самостійність" аби поляки вибороли.А"ми за ценою нє постоім".Цікаво чи захотіли-би поляки ділитися плодами перемоги якщо вони би виграли?Сумніваюсь
Та "кіно" не відбулося,наступ провалився,і УНР перестала існувати.
А що Україна?А Україну,після "дива на Віслі",полюбовно поділили більшовики з поляками.
Дивує снага "соррі" та "іванів" переписати історію.Та не було нічого - були маріонетки,спочатку німців,потім поляків.От і вся історія.
ember 2010-12-26 / 12:17:00
сорри, а может ты более внимательно прочитаеш свою же ссылку:))
[ред.] Посольства України за кордоном
За Гетьманату створено нові посольства: Донська область, Польща, Фінляндія, Швейцарія, Румунія, Кубань, Швеція. До Києва прибули посли Азербайджану, Грузії, Фінляндії, Кубані та Румунії.
За Директорії Україна мала за кордоном 11 повноцінних посольств 1-го розряду - Німеччина, Австрія, Угорщина, Туреччина, Болгарія; другого розряду - Румунія, Чехо-Словаччина, Естонія, Латвія, Фінляндія, Грузія (з Азербайджаном, Кубанню, Північним Кавказом), а також у Великій Британії, США, Італії, Греції, Бельгії (і Голландії), Данії, Ватикані. Розбудовано мережу консульств у таких державах: на Дону, Кубані, в Грузії, Румунії, Німеччині, Швейцарії, Швеції. На території Росії діяло понад 30 консульств та консульських агентств.
Селянин 2010-12-26 / 01:36:00
Для Піпаша В., 25.12.2010 20:45
Для сорри, 25.12.2010 23:47
Мова йде про офіційне надання легального, узаконеного статусу :
а) українська мова
б) українська література
в) українська територія
д) українська ідентичність
Всього цього за часів Котляревського та Шевченка у вас не було.
Все це вам подарували більшовики!
Тільки завдяки більшовикам, ви ніби здобули свою національсть, бо раніше її у вас не було!
сорри 2010-12-25 / 23:47:00
Селянине,
пан Піпаш правий: важко, а, по-суті, неможливо і непотрібно дискутувати з людиною, котра не має елементарних знань - ані в філології, ані в історії.
Якщо би ви хотіли щось дізнатися. а не просто афішувалити своє неуцтво, то, принаймні, прочитали би мою бесіду з паном ембером, пішли би за відповідним посиланням. яке я йому навів. дізналися б трохи про існування Української Народної Республіки, територію якої пізніше захопила московсько-більшовицька орда. Щодо мови, то поцікавтеся. коли вийшла "Енеїда" Котляревського, якою мовою писав Шевченко тощо, і чи мали до того всього відношення більшовики. Ваша ненависть до всього українського не дає вам розвиватися і робить загалом смішним. Любите виглядіти глупо - ваша справа, але в такому випадку зробіть на цьому наголос. аби інші коментатори не тратили на вас час і зусилля.
Селянин 2010-12-25 / 23:23:00
Для Піпаша В., 25.12.2010 20:45
Відверто кажучи, це не відповідь - це ніщо! Ви почуваєте себе, як ображений вчитель. Але образливого я нічого не написав, це реальні факти, які випливають із самої історії.
Хороший я учень чи поганий, до цього не має ніякого відношення.
Хіба це не факт, що перша українська республіка - УРСР, була створена більшовиками в межах між Дніпром та РФСР, тобто на сході сучасної території, 88 років тому. З цього часу українці й отримали свою ідентичність. Українську мову було створено на базі києво-полтавського діалекту.
ІВАН, 25.12.2010 21:00
Ти це про себе думаєш?
Звернись до терапевта для духовно слабких.
ІВАН 2010-12-25 / 21:00:00
По давньоруськи селянин - смерд. Звідси - смердячий, тобто вонячий. Це не гарно, бо селяни це є селяни (панство боярське так назвало прикметник, бо йому "пахло"), однак *нашому" селянинові треба би було перейменуватися на смердючку
сорри 2010-12-25 / 20:54:00
ember, 25.12.2010 19:50
...сорри, ето я должен открытй шот?! ... (с)
Ну а хто? Чия це була ініціатива? Хто тут першим оце "бла-бла-бла" почав? І інших гноїв, хоча сам ні копійки не дав? Я, чи ви?
сорри 2010-12-25 / 20:52:00
ember, 25.12.2010 19:50
..В твоей же ссылке (!) чроным по белому написано: открыли посольтство в Венгрии, а не в Австро- Венгреской Монаркхии! Бидь более внимателъным...(с)
Шановний, це ви будьте уважним:
"Першим виходом УНР у міжнародну політику була участь у підготовці і підписанні Берестейського миру 1918 р. Українська дипломатія уклала цей договір на досить вигідних для себе умовах. Після того, як УНР визнали більшість країн учасників Берестейського миру, Центральна Рада у 1918 р. вислала перших українських послів до Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Румунії."(с)
Австро-Угорщина
Одеса Генеральне консульство Одеський повіт, Губернії: ...(с)
Перші дипломатичні представники іноземних держав прибули до Києва у грудні 1917: від Великої Британії - П. Баге, Франції - генерал Табуї, Румунії - генерал Коанда. Після підписання Берестейського договору 1918 р. до Києва прибули посли ряду інших країн: від Німеччини - А. фон Мум, Австро-Угорщини - Й. Форгач,... (с)
Піпаш В. 2010-12-25 / 20:45:00
Селянин, 25.12.2010 16:01
для В. Піпаша, 25.12.2010 10:28
Ну можна дискутувати. Але це можна робити із людьми, які мають хоча б елементарні знання. А якщо таких нема - то це просто шок. Не почнеш же з курсу історіїї. який викладають із початкових класів. Дорослій людині, яка не знає нічого, однак "чомусь" самовпевнено вважає, що вона щось знає, пояснювати "ази" - це безрезультатна і безнадійна справа. Водночас - я у шоці, як це можна дожити до дорослого віку та не мати ЕЛЕМЕНТАРНИХ знань з історії. Ну,. повторююсь, - початкові знання історії - є елементарним, яке визначає інтелігентність, його рівень тощо. А хизуватися, що ти двійочник із історичних знань - ну так це просто -- ТРИ ВЕЛИКІ КРАПКИ ІЗ ЗНАКОМ ЗАПИТАННЯ.
ember 2010-12-25 / 19:58:00
Я вибачаюсь за помілки!
ember 2010-12-25 / 19:50:00
1, Пипаш - у меня нормальная ориентация: имею торое (!) детей!
2. сорри, ето я должен открытй шот?! Может ето твоё задание, ведь ты за Хыцака пережваешь!
3, В твоей же ссылке (!) чроным по белому написано: открыли посольтство в Венгрии, а не в Австро- Венгреской Монаркхии! Бидь более внимателъным
Селянин 2010-12-25 / 16:01:00
для В. Піпаша, 25.12.2010 10:28
Не було ні українців, ні української мови, а тим більше і української держави не було!
Все, що є, зробили більшовоки! Баста!
Український народ своїми зусиллями не зробив нічого! Бо в Kronland Galizien - Федеральна держава Галичина - столиця була Лемберг, державна мова була рутенська, а населення було не українське, а рутенське! Про українську мову у Галичині ніхто нічого не знав!
Україну, як державу у Галичині, зробили більшовики у 1939 році, тоді ж вони привезли зі сходу літературу і ввели українську мову!
По тому ж самому більшовицькому "рецепту" 1945 році більшовиками була "створена" "Карпатська Україна"!
Так що "дорогі мої" співвітчизники українці, подякуйте більшовикам за те, що змогли створити для вас національну ідентичність! Їм то ви повинні сказати спасибі і у кожному населеному пункті, де кількість українців досягає 30%, поставте їм пам"ятники! Молитися на них! Запалювати їм свічки не тільки у святкові дні, а щоденно, цілий рік!
Схожі публікації
Угорщина не буде тренувати українських військових, бо хоче "рухатись до миру"
Україна з Угорщиною розробляють "джентельменську угоду" для врегулювання кризи
Україна не змінюватиме закон про освіту і жорстко "виштовхуватиме" Угорщину, коли та заступить за "червоні лінії" на Закарпатті
Волкер розкритикував блокування Угорщиною України в НАТО через закарпатських угорців
"Дружба" по-будапештськи: Угорщина єдина з країн ЄС проголосувала проти мільярда євро допомоги Україні
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta