Привітні люди та агресивні мавпи. Індія нам знайома хіба що зовнішньо

Індуси добрі і комунікабельні, але гроші теж люблять

  – Віро, чому Індія?

  – Узагалі-то, цією країною – її культурою і побутом – я цікавилася давно: років з 14-ти.  Мене завжди приваблювало "жіноче питання" Індії. Маю на увазі різноманітні прикраси, тканини, одяг. От нещодавно знайшовся час і кошти, а також можливість, то й вирушила. За кілька місяців до поїздки познайомилася і потоваришувала з індусом, тож мені було досить легко адаптуватися у новому середовищі.
 
 – Індія така, якою ми її уявляємо, читаючи  пресу і дивлячись телевізор, чи якась інша?

  – Те, що ми знаємо про Індію, нібито там  багато людей і корів – це правда. Корів настільки багато, що вони скрізь: спокійно ходять вулицями і навіть сплять посеред дороги, а машини змушені їх об'їжджати. До речі, в Індії за таким же принципом живуть і віслюки зі свинями. Йдеш містом, а назустріч тобі порося біжить. І справді брудно там. Дуже брудно. Зовнішня частина Індії – дійсно така, як у нашій уяві. А от внутрішня нам не відома. Це зовсім інший, не схожий на наш, світ. До речі, найперше, що мене вразило в Індії – велика кількість людей на одному квадратному метрі: такого я ще не бачила. Простору катастрофічно бракує.

  – А які вони, індуси?

  – Індуси, з якими мені доводилося зустрічатися, дуже привітні та відверті. На знак гостинності, коли до них приходять  відвідувачі, обов'язково запропонують чашку чаю. Щоправда, їхні чашки у нашому розумінні – чашечки, оскільки їх об'єм становить 50 мл. Більшими порціями вони чай не споживають. Причому подають його обов'язково з молоком і прянощами.

  Їх  дуже цікавлять білошкірі. Багато хто  прагнув зі мною познайомитися. Підходили  прямо на вулиці, розпитували: хто я, звідки і що тут роблю. Спочатку це сприймається нормально і навіть цікаво, але потім доводилося навіть ігнорувати такі знайомства, адже вони просто так не відчепляться: підійдуть і можуть йти за тобою далі, забувши, куди власне направлялися. До речі, деякі з них мені казали, що у наступному житті мріють народитися білошкірими.

  Якщо  тобі треба показати дорогу, вони ніколи не відмовлять, ще й доведуть до місця, яке шукаєш. Щоправда, коли йдеться  про гроші, треба бути обережним  та уважним, особливо, якщо ти європеєць. Вони неодмінно спробують заробити, наприклад, продадуть щось у кілька разів дорожче за його реальну вартість.

120 смачнючих бананів за 14 гривень

  – До речі, про ціни. Які  вони у порівнянні з нашими?

  – Кілограм рису в Індії коштує 4-5 гривень, яблука – 6, картопля – 4,5. У нас за 14 гривень купиш кілограм бананів, а у них – ящик зі 120 штуками. Їхні банани смачніші за ті, що продають у наших супермаркетах. Щодо цін на послуги, то, наприклад, заночувати у готелі можна за три долари. Найдорожче – за сім, якщо тобі потрібен кондиціонер та інші зручності. Поїсти в ресторані можна за 2-3 долари. Із задоволенням відвідала кілька тематичних ресторанчиків, в одному з них їла італійську пасту. Бачила навіть у меню голубці. Але не ризикнула спробувати.

  – Розкажи про національну їжу  індусів.

  – Їхня їжа вся дуже-дуже гостра. Настільки, що її неможливо їсти непідготованій людині. Щойно спробуєш, здається, що в роті пашіє полум'я. А вони всі  їдять спокійно. Ба більше: у них  такі страви споживають навіть одно-дворічні діти.

  Рис споживають у дуже великих кількостях. Наприклад, стільки цієї крупи, скільки  одна їхня родина з'їдає за тиждень, українська їла би півроку. Також в Індії  популярний дал – це таке специфічне горохове пюре, але воно дуже ріденьке. Зазвичай ним поливають варений рис, усе це разом перемішують руками. Їдять, до речі, теж руками. Ложками користуються зрідка. Хіба що якщо їжа занадто рідка.

Показуха для туристів

  – Індія – колиска духовності людства. Там дійсно займаються йогою, медитують  і поклоняються богам?

  – Насправді, пересічний індус тільки чув про йогу і ніколи в житті  нею не займався. Йогів можна знайти в ашрамах (громади, куди людина приходить для медитації, молитви, здійснення ритуалу і духовного оновлення. – Ред.), розташованих здебільшого в горах. От там можна навчитися і масажам, і йозі, і медитації. Насправді, вирушаючи в Індію за духовністю, треба достеменно знати, куди їдеш. Адже є місця, де ця духовність – ніщо інше, як робота на публіку, фальшивка. Деякі індуси вбираються у помаранчеве (у них це означає, що перед тобою – садху – людина, що стала на духовний шлях і яка може бути комусь наставником) і заробляють. Про те, що почастішали випадки, коли туристів "розводять" на гроші, говорять і самі індуси.

  – Як у цій країні з освітою?

  – Здебільшого мають середню освіту. І переважно чоловіки. Хлопці, якщо вони з багатої родини, вчаться  в університеті. Дуже багаті сім'ї  надають перевагу навчанню за кордоном, здебільшого відправляють дітей  в Англію, Італію, Росію. Людина, яка повернулася з Європи, у них вважається "крутою". 

  – Хіба в них багато заможних?

  – Вистачає. І з кожним роком їх кількість зростає. Індія дуже розвивається. Ти би бачила їхнє метро! Воно настільки  красиве: всередині чисто, світло, модерно. Скрізь багато камер спостереження. За кидання сміття порушник заплатить величезний штраф. Та й бомжів чи відвертих бідняків у метро не пускають, перевіряють кожного. До речі, існують окремі вагони для жінок із дітьми. Загалом, заходячи у метро, відчувається контраст: воно чистісіньке, а за межами – брудно і засмічено. Загалом, Індія – країна контрастів.

  – А що тобі не сподобалось в Індії?

  – Ой, було й таке. Ми звикли, що, купуючи  м'ясо у супермаркетах, бачимо все  готове, чисте, запаковане. А там  є цілі вулички, де справа і зліва – магазинчики і всі м'ясні, де тварин вбивають на місці, де реально течуть ріки крові. Одного разу мені треба було йти саме такою вуличкою. Я йшла і бачила, як вбивають тварин, як їхні голови, нутрощі, копита лежать обабіч у великих кількостях. Там був жахливий сморід. За кілька місяців до приїзду в Індію я почала практикувати йогу і перестала споживати м'ясо. Цей випадок закріпив у мені переконання, що їсти когось – це погано.

  Друге неприємне враження залишилось після проживання у мусульманському районі неподалік Пакистану. Ці люди дуже агресивні та багато пиячать, хоча Коран їм це й забороняє. У них зневажливе ставлення до жінок. Складається враження, що жінка там як домашня тварина, що народжує дітей і позбавлена будь-яких прав.

  – А індуси?

  – Індуси, навпаки, добре ставляться до жінок. Вони їх поважають. Одна з причин такого ставлення – велика кількість  у їхньому пантеоні богів жіночих  персонажів, кожен із яких відповідає за свою сферу: материнство, мистецтво  тощо. Жінка в Індії не має обмежень: навіть одягатися може, як сама захоче. У містах люди, особливо молодь, більш схожі на європейців, однак усе одно багато городян і далі носять національний одяг. Більшість індусок не працюють. Хіба що в місті. А загалом жінки, чесно кажучи, не дуже й поспішають трудитися. Вони так звикли, їм так добре.

  – В інтернеті ти розмістила чимало цікавих світлин. На багатьох індуси прямо-таки ніби позують. Вони не проти, коли їх фотографують?

  – Ні. Як я казала, вони дуже привітні. Однак мавпи – проти. Ці тварини живуть там у таких місцевостях, де є ліси. І вони дуже агресивні. Справді не люблять, коли їх фотографують. І маленькі, і великі. Одного разу я фотографувала мавпу, то вона дуже на мене ричала. Трохи небезпечно. Вони взагалі почувають себе вільно: крадуть їжу в магазинах, запросто можуть підбігти та вщипнути. Особисто мені пощастило – не чіпали, однак довелося стати свідком, коли величезна мавпа ганялася за дівчинкою. Прибігли чоловіки з палицями і відігнали. Моторошне дійство.

  – О, будь обережною, коли поїдеш наступного разу...

  – Наступного разу (усміхається. – Авт.) – уже через кілька днів. Якраз встигну потрапити на цікаве дійство – весілля однієї дівчини, батьки якої самі знайшли їй чоловіка (без його відома, до речі), виплатили родичам нареченого 5 тисяч доларів, а в молоду сім'ю, на замовлення хлопця, придбали мотоцикл, пральну машину, вентилятори, велике ліжко та інші побутові речі. Крім того, батьки нареченої витратили понад 2 тисячі доларів на золоті прикраси: персні, браслети і на руки, і на ноги, сережки у вуха, ніс. В Індії видати дівчину заміж взагалі дуже складно, і це є причиною, коли батьки не дуже раді, якщо в родині народжується дівчинка. Однак саме дійство, проведене в індуських традиціях, має бути дуже цікавим. Наступного разу, коли повернуся, обов'язково розповім.

Ольга Павлова

Теги: Індія, індуси, мавпи

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати