Рядовий Макеєв на 12 років молодший Тунгуського метеорита…

Яка держава, така й пенсія ветеранам

  А їх кількість міліє щороку. Розмір пенсії у них також зменшується – її просто невпинно з'їдає інфляція. Та і яка та пенсія – наша вдячність? Її обчислюють згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і підвищують на 25 % від зазначеного прожиткового мінімуму. Так, мінімальні пенсійні виплати з урахуванням підвищень і надбавок, які встановлені законодавством, на початок цього року складали: для інвалідів війни І групи – 1200 грн., II групи – 1080 грн., III групи – 960 грн., для учасників бойових дій – 840 грн. Слід сказати, що практично половина цих грошей витрачається на ліки. Тому й не дивно, що більшість серед ветеранів-учасників війни не забезпечені навіть елементарним...
  
  Зацікавило: а як ставляться до ветеранів в  інших країнах? Наприклад, у США  колись учаснику будь-якої війни гарантований додатковий соціальний дохід. Для одинокого  ветерана він складав декілька років  тому $564, для подружжя – $846. Якщо ж колишній учасник війни має когось на утриманні – додатково отримує ще близько 1500 доларів на місяць. Щороку пенсія індексується у зв'язку з ростом цін. На ці пільги претендує майже чверть населення США (адже ними користуються навіть члени сімей та нащадки ветеранів). Усі вони мають право на безплатне медичне обслуговування. Крім того, учасники війни на все життя звільняються від сплати податку на прибуток і отримують право користуватися пільговим кредитом на покупку нерухомості.

  У Великобританії пенсію призначають  будь-якому громадянину (навіть не військовому), якщо його здоров'я постраждало внаслідок  збройних конфліктів. Розмір може сягнути $9500 на рік. Вдови ветеранів отримують  ще й щотижневу допомогу – до $150. Ветерани Другої світової можуть також розраховувати на безплатні медикаменти, лікування і протезування зубів.

  У Ізраїлі пенсія, яку щомісячно  отримує учасник Другої світової війни, сягає $ 1500. Раз на рік ветерани отримують допомогу в розмірі 1000 шекелів (17 % від середньої зарплати в країні). Ця сума виплачується і вдовам ветеранів протягом трьох років після смерті чоловіка. У перелік пільг для учасників Другої світової війни входить наступне: 10-відсоткова надбавка на оренду житла, 75-відсоткова знижка на ліки. Ну а ветеран війни, який не має власної квартири, отримує соціальне житло в першу чергу.

  У Німеччині, яка "програла" війну, офіційно немає особливих пільг для колишніх солдат Третього рейху. Однак усі вони отримують пенсію по старості або інвалідності, якої вистачає на життя без будь-яких інших допомог. Слід зауважити, що у 1950-их кожний німецький солдат, який повернувся з радянського полону, отримав по 5000 марок "підйомних". Нині колишній молодший офіцер має пенсію, яка складає близько 2500 євро. Плюс безкоштовний проїзд у громадському транспорті, пільги за сплату оренди житла, медичне обслуговування за рахунок держави (двічі на рік є можливість безплатної госпіталізації). Якщо німецький ветеран був у полоні, сума його пенсії підвищується до 2800 євро, а кількість безкоштовних госпіталізацій необмежена. Уряд Німеччини також частково бере на себе витрати на відвідування ветераном місць, де він воював, у тому числі й за кордоном...
 
На  папері й на словах одне, а на ділі...

  "Цього  року мали сім путівок для ветеранів Берегівщини – вони відпочивали у санаторіях Закарпаття, – розповідає Ганна Мартинюк, начальник відділу по роботі з інвалідами, ветеранами війни та праці Берегівської РДА. – Однак, мали проблему із забезпеченням безплатними ліками – у сільських радах не заклали на це коштів. Але нам допомогла міська рада Берегова, і ми користуємося їхніми коштами. Безплатні ліки для ветеранів, зазначені у відповідному переліку, можна отримати в аптеці на території лікарні. Учасники війни мають доплати до пенсії згідно з чинним законодавством, пільги на комунальні послуги. Серед проблем, з якими звертаються постійно, – це транспортне перевезення. Траплялися випадки, коли пенсіонерів та ветеранів, інвалідів водії просто виганяли з автобусів. Це питання ми постійно піднімаємо, звертаємося до керівництва АТП (начальник Л. Яжян. – Авт.) – єдиного перевізника у районі. Три тижні тому знову відбулися збори, де йшлося про толерантне та шанобливе ставлення водіїв до людей похилого віку і всіх категорій пільговиків. Відповідно, на скаргу реагують покаранням".

  Ця проблема особисто мені теж добре відома. Ветерани війни неодноразово зверталися з  проханням посприяти у їх проблемі, звернувшись до керівництва автопарку та адміністрації через пресу. Але все марно – пільговики часто так і залишаються чекати на узбіччі...
 
  Часом заходжу і до ветеранського клубу в Берегові. Нещодавно помер незмінний його керівник – 87-річний Михайло Кристалевський, командир гармати, єдиний на Берегівщині учасник Курської битви – однієї з найбільших у Другій світовій війні. Однак так і не дочекався, коли це приміщення, яке потрібно було буквально виборювати у міської влади, приведуть, нарешті, до ладу. Дах тече вже років п'ять, підлога прогнила так, що знаходитись тут просто неможливо, всюди пліснява. Навіть "Книгу пам'яті", в яку заносили відомості про всіх учасників війни, взяти в руки боязко – від сирості сторінки злиплися...

  А кожен із них вартий окремої розповіді. Бо пройшли стільки непростих  шляхів, побачили стільки лиха, воювали  за нашу країну, віддавали своє життя  за кожного з нас...
    
Рядовий із не рядовою долею

  Про одного з цих героїв я хотів розповісти. Олександр Макеєв мешкає разом із дружиною Марією Григорівною у селі Мочола на Берегівщині у маленькому, але затишному власному будиночку. Нещодавно йому виповнилося 90 років. Привітати ветерана з таким знаменним ювілеєм приїхало і районне начальство. У подарунок привезли розкішний букет червоних троянд, дещо до святкового столу та обійми.
 
  Олександр Юхимович – сибіряк, народився у  селі Матвіївка Красноярського  краю. Десь неподалік, до речі, впав у 1908 році Тунгуський метеорит, століття якого нещодавно відмічали. Побажали ювілярові також відзначити сотню років у сімейному колі, міцного здоров'я та залізної витримки. У господаря настрій бадьорий, хоча, звісно, і даються взнаки старі фронтові рани. Розповідає з гумором, з дрібними подробицями. Пригадує, як під кінець війни зустрівся з американцями в австрійському місті Лінц, а ті вирішили пригостити наших солдат віскі. "Та не розрахували, що ми вип'ємо стільки!" – сміється Олександр Макеєв.

  Насправді не все так було весело. На фронт потрапив у листопаді 1941 року, був помічником командира зенітно-мінометної батареї. Дослужився до сержанта. У 1943 році брав участь у Воронезько-Касторнецькій операції, де взимку оборонялися солдати 12 німецьких дивізій, в тому числі й угорської. Однак вдалося взяти ворога у кільце, звільнити Воронеж. А ось Олександру Юхимовичу не пощастило – був важко поранений і потрапив у полон. Про цей період життя довгий час не знали навіть його друзі та колеги. Майже два роки провів у німецькому концтаборі Маутхаузен, щодня перебував на грані життя і смерті. А коли табір було звільнено, одразу був відправлений у штрафний батальйон, на передову – під кулі і міни. Бо саме так поводилися з тими солдатами, які потрапляли у полон, навіть випадково важкопоранені, за наказом Сталіна. Мали викупити свою "зраду" кров'ю... І у 1945 році Олександр Макеєв знову був у строю, брав участь у звільненні Будапешта. Дійшов до Австрії. Нагороджений орденом Червоної Зірки, багатьма медалями. Хоча і залишився назавжди простим рядовим...

  Після війни працював машиністом на залізниці у Забайкаллі. Але доля занесла його на Закарпаття, у Берегово. Тут  знайшов і своє кохання, народилося дві дівчинки. До речі, донька Ольга нині мешкає у Болгарії, а двоє онуків Валерій та Віталій – у Ізраїлі. "Щороку приїздять до нас у гості, – каже ветеран. – Я ними пишаюся – мають свій власний ресторан, запрошують до себе, однак я вже важкий на підйом..."

  Ось така непроста і цікава доля фронтовика. Але Олександр Макеєв не жалкує ні про що у своєму житті. Працював на совість, люди його поважають, поруч – кохана дружина, яка завжди допоможе, підтримає, втішить. З такою можна і до ста років жити, не тужити! Чого ми і бажаємо цій чудовій людині – мужньому солдату, відповідальному працівнику і прекрасному сім'янину.

  На  Берегівщині залишилося серед живих 183 учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни. Лише цього року десятеро з них відійшли у вічність. Більшості вже за 85. Невже не заслужили вони від нашого суспільства пошани і поваги? Можливо, відшкодування за світло та газ, згідно із визначеними нормативами, – це і є наша повага? Насправді, вони, наші героїчні діди і прадіди, вимагають просто людського ставлення до себе. Бо воно вимірюється не лише у грошових одиницях...

Олександр Ворошилов, фото автора

Теги: ветеран, війна, День Перемоги

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати