Олександр Доктор: Ніхто не переймається тим, розвивається Ужгород чи ні

В одному з попередніх номерів ми опублікували першу частину інтерв'ю з генеральним директором готелю "Інтурист-Закарпаття", керівником Асоціації туристичних фірм і готелів Ужгорода Олександром Доктором. Тепер – продовження розмови про майбутнє обласного центру з погляду його туристичної успішності. 

Я стежу за тим, як розвиваються міста, котрі зробили акцент на розвиток туризму, – каже пан Олександр, – порівнюю їх із Ужгородом. Навіть населені пункти з прекрасною інфраструктурою й купою місцин, що їх мандрівцям цікаво відвідати, намагаються створити якусь власну родзинку. Візьмімо, приміром, Стокгольм. Там є співаюча лавиця, яка озивається, коли на неї сісти. Десятки тисяч туристів приїжджають до Стокгольма, щоб торкнутися статуї 14-сантиметрового залізного хлопчика, який дивиться на місяць, бо це, за легендою, підвищує надію народити дитину. У Керчі ж, наприклад, відкрили лавку закоханих, у Ризі є ліхтар щастя, у Мукачеві встановили цікавий пам'ятник коминарю. А у нас, в Ужгороді, ставлять кумедних ведмедиків, яких туристи хіба що обсміюють.

– Утім в обласному цент¬рі також є цікаві місця й па¬м'ят¬ки. Наприклад, камера тортур у замку.

– Так, завдяки Маргариті Мощак маємо прекрасну атракцію – камеру тортур,  Олександр Ковач спромігся створити дегустаційний зал, з цього року є в Ужгороді й рушничок щастя. Проте таких цікавих для туриста  фішок дуже мало, і створює їх не влада, а ентузіасти.

До речі, Асоціація туристичних фірм і готелів Ужгорода, яку очолюю, якраз і ставить собі за мету консолідувати всіх гравців ринку, виробити умови, правила гри, створити туристичний продукт, який потім влада мала би просто підтримати, потиснувши руку розробникам. Що маємо насправді? Аби з'явилася приваблива річ, потрібна участь усіх. А 90 % ужгородських гравців ринку кажуть, що їхня хата скраю, для чого старатися, коли турист і так прийде. Я ж питаю: турист потрібен тільки трьом керівникам турфірм і двом ентузіастам? Чи, може, він потрібен 117 тисячам ужгородців? Сьогодні, проте, зрозуміло, що він точно не потрібен нинішній владі обласного центру.

– Будучи депутатом міської ради попереднього скликання, що ви особисто зробили для розвитку туристичної галузі, маючи можливість безпосередньо впливати на рішення?

– Наприклад, з мого подання було скасовано готельний збір. Причому Ужгород став першим містом, яке пішло на такий крок. Це була серйозна підтримка готельних закладів міста, які змогли зекономлені кошти реінвестувати у свій розвиток. Ми подали приклад, інші населені пункти пішли нашим шляхом, врешті на загальнодержавному рівні було ухвалено рішення про скасування готельного збору.

Я й тепер працюю над програмою розвитку міста. І мова не тільки про туризм. Наша асоціація разом з "Інтуристом-Закарпаття" підтримує творчу молодь, інтелігенцію, цікаві проекти, які потрібні місту. Мабуть, 90 % заходів, що сприяють позитивному іміджу Ужгорода, відбуваються з нашою допомогою. Якби таким чином діяв кожен, за кілька років результати не забарилися б.

– Що має зробити влада, щоб активізувати цей процес?

– Усі видатки – це зарплата одному менеджеру в складі Ужгородської міської ради, який би конкретно відповідав за напрям розвитку туризму. На жаль, у нашому представницькому органі менеджерів, які вміють працювати і щось роблять, не було й нема. Чому б, наприклад, не запропонувати таким людям, як Федір Шандор чи Олександр Ковач, очолити цей напрямок? Але не пропонують, бо ніхто не переймається тим, розвивається Ужгород чи ні. Натомість майже кожен дивиться, як би використати нагоду й собі щось урвати. Погляньте, скільки зелених зон і парків міста віддані у приватні руки і що там тепер коїться.

– Взяти бодай будки, що повиростали на площі Петефі.

– Так, це яскравий приклад того, як треба заробляти. Називаймо речі своїми іменами: 500 доларів – це сума, яку слід занести конкретному заступникові міського голови, аби дістати дозвіл продавати в цій будці. А от "Макдональдсу" не дозволили побудуватися. Хоч його представ¬ники просили: дайте нам можливість викупити землю з аук¬ціону, матимете нові робочі місця, податки до бюджету. Але ж не дали. Бо краще з пиріжечників знімати по 100–200 доларів щомісяця, постійно мати копійку з точок швидкого харчування, ніж залучити в місто офіційного платника податків, який принципово не дає хабарів. Тому "Макдональдс" є в менших за Ужгород Ніредьгазі, Кішварді й Міхайловце, а в нас – нема.

Одне слово, доки в Ужгороді не буде нормальної відповідальної влади, яка перейматиметься насамперед проблемами міста, а не вирішенням особистих інте¬ресів, доти говоритимемо про наш обласний центр – як центр справді туристичний – у майбутньому часі.

Ярослав Світлик

Теги: Доктор, Ужгород, менеджер, замок

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати