Корпорація «Їжа»: вітчизняний вимір

"У магазинах  ми купуємо для себе отруту", –  саме такий висновок залишається  після перегляду одного з найрезонансніших документальних фільмів останнього часу під назвою "Корпорація "Їжа" (Food, Inc.), який знято американським режисером Робертом Кеннером. Але заокеанські реалії вже стали реаліями і для українського споживача, причому навіть тих, хто мешкає у сільській місцевості, наприклад, на Закарпатті. Залишається відкритим питання: що їсти, аби не вкоротити собі віку? 

Яке в  нас майбутнє?
 
  Ми, переважно мешканці міст, наразі споживаємо те, що продають у магазинах та на ринку. А ця продукція здебільшого  є не тільки безкорисною, а й подеколи небезпечною для здоров'я і життєдіяльності людини. Питанню "здорової", т. зв. екологічної їжі приділяється все більше уваги серед учених, представників правозахисних громадських організацій. Адже процеси глобалізації і централізації сприяли тому, що харчова промисловість опинилася у руках декількох транснаціональних корпорацій, які більше піклуються про власний прибуток, аніж про безпечність своєї продукції.

  Зазвичай  технологія виготовлення продуктів  харчування є невідомою для переважної більшості населення. І те, що ми можемо прочитати на етикетках, аніскільки не піднімає для нас цієї "таємничої завіси". Потрібно мати принаймні вищу біологічну або хімічну освіту, аби дізнатися про інгредієнти, але навіть науковець не скаже вам, що за суміш отримаємо у кінцевому результаті і як вона себе поводить у нашому шлунку, до яких розладів, врешті-решт, може призвести.

  Фільм американців лише трохи підняв цю завісу і результат вражаючий  – стрічку вже переглянули  мільйони людей, навіть був сформований  своєрідний рух "за чисту їжу", врешті стрічку номіновано на "Оскара", а проти її творців виступили з судовими позовами найбільші американські корпорації – зокрема, виробники м'яса, зерна та фаст-фуду.

  Що  ж такого показали журналісти-дослідники американської їжі, чого людство не знало раніше? Насамперед прослідкували шлях звичайного шматка м'яса, яке продається у супермаркетах. Як виявилося, фермерського м'яса Америка вже давно практично не споживає. Наприклад, корів розводять у спеціальних концентраційних таборах, де годують переважно кукурудзою та різними добавками. Ці площі, схожі на фабрики смерті, займають величезні території, де не росте жодної травинки.
 
  Кукурудза, яка повністю замінила сіно і траву, є неприродною їжею для цих  тварин. У свою чергу таке харчування викликає зміни у процесі травлення, а також стрімкий розвиток різнобічних бактерій у шлунку корови, де відбуваються різні мутації. Не рятують уже й антибіотики, які добавляють у їжу, аби запобігти розповсюдженню інфекцій та сприяють стрімкому росту. Врешті-решт, забруднене м'ясо потрапляє на ринок.

  Жахливі умови і у вирощуванні курятини. Всім нам відомі так звані "ніжки Буша" – дешеві та великі. Однак  курей нині вирощують у закритих приміщеннях, куди не потрапляє денне  світло. Такі вимоги великих корпорацій – і фермери не мають права їх порушувати, інакше залишаться без підтримки. Від надмірного споживання хімічних добавок та антибіотиків птиця швидко набирає вагу, але вже не може самостійно пересуватися, – а це справжній полігон для розвитку інфекцій. Чи не тут корені і так званого "пташиного грипу"?

  Але не тільки ці важливі питання порушуються  у фільмі. Найголовніше навіть не якість їжі, а те, що великі корпорації у  США міцно інтегрувалися у  владу. Більшість сенаторів були спочатку лобістами виробників м'яса, зерна і фруктів. Нині вони приймають лише ті закони, які вигідні капіталістам-монополістам, а не споживачам. Останні, виявляється, є часто безправними у боротьбі за свої права навіть в Америці.
  
Де  ми купуємо їжу?

  Мешканцям міст важко уявити своє життя без  супермаркетів. Тут великий вибір продукції, зручно і комфортно, часу для закупок потрібно небагато. Однак, що знаходиться під яскравою упаковкою, ми часто не знаємо. Причому, інформацію важко отримати навіть у фахівців. Виробництво їжі сьогодні захищено і засекречено не гірше за виробництво зброї.

  Яке м'ясо ми купуємо? Про це немає  жодної інформації. Хто виробник –  українець або іноземець, чи годувалися корови і кури добавками, антибіотиками, генномодифікованим зерном тощо –  усе завуальовано. Про чіпси, сухарики, печиво, будь-які газовані напої говорити взагалі недоречно – їх давно і небезпідставно не рекомендують споживати лікарі. Про це знають усі батьки, але все одно купують їх для своїх дітей. Логіка наступна: їжа продається легально, значить вона не настільки шкідлива, як нам кажуть фахівці. Забувають вони лише про те, що для виробника важливий тільки прибуток, нехай ціною здоров'я дітей, на яких орієнтовано більшість солодощів. Заборонити продавати ці товари вже неможливо – весь світ їх споживає. І проблем зі здоров'ям усе більше, в першу чергу через якість їжі.

  Навіть  відділ із фруктами й овочами у  супермаркеті не гарантує вам корисних вітамінів. Наприклад, імпортні помідори збирають зеленими і червоніють вони у дорозі під впливом етилену (отрутного газу). Огірки також нашпиговані хімічними препаратами. Взагалі, більшість "зеленої" продукції не має навіть натурального смаку – і все через сучасні технології, які мають на меті одне – зберегти їх якомога довше.

  Американські  вчені у фільмі зазначають, що основний складовий компонент 90 % усіх продуктів, що продаються у супермаркетах, – це кукурудза та соя. Майже всі ці зернові сьогодні також є генномодифікованими, тобто остаточно визначити їх подальший вплив на організм людини ще неможливо. Кукурудза і соя у США нині основні продукти харчування. З них виготовляють колу, кетчуп, макарони, дитяче харчування, навіть батарейки і памперси. А ось права на насіння у руках монополістів, таких як корпорація "Монсанта". Фермери, які бажали вирощувати сою самостійно, зіштовхнулися з тим, що не мають права заготовляти зерно – нині це запатентована власність компанії, яка під час війни у В'єтнамі виготовляла напалм "агент оранж" та дуст (ДДТ). За порушення – страшні штрафи, за цим слідкує ціла армія найманих агентів, колишніх військових.

  Звісно, для нас це все звучить дико. Однак, чи не ми так радо намагаємося  переймати досвід "цивілізованих"  країн. Але чи потрібна нам насправді  така "цивілізація"? У той час  коли вітчизняний споживач не може захистити своїх прав навіть у  випадку покупки зіпсованої їжі у супермаркеті. Закарпатці знають: сперечатися часто не варто – це лише зіпсований час та нервовий зрив. Цікаво, скільки тисяч доларів моральної компенсації можна було вибороти в Америці за таргана у холодці з магазину, якого знайшов один ужгородський журналіст? Однак, у нашому супермаркеті лише здивовано подивилися...

Чому  меншає "здорової"  їжі?
 
  Люди, які дбають про власне здоров'я, вже сьогодні шукають доступну альтернативу для тих штучних замінників їжі, якими переповнені супермаркети і які посилено рекламуються. Один із виходів – купувати продукти на ринках, у приватних підприємців, фермерів. Однак і тут не все ідеально.
 
  Далеко  не всі овочі та фрукти перевіряються  на вміст шкідливих речовин. А  це не лише нітрати та нітрити. Набагато шкідливішим для організму може бути значний вміст важких металів у городині – свинцю, міді, кадмію. Ранні закарпатські овочі раніше вважалися одними з кращих в Україні. Тепер усе частіше з'являються повідомлення, що, наприклад, у капусті з Іршавщини подеколи санітарна інспекція фіксує вміст нітратів, який перевищує норму вдвічі (норма – до 800 мг на кілограм). Закарпатці вважають, що це боротьба з конкурентами. Адже завжди наголошували, що їхня продукція – екологічно чиста і безпечна. Однак сучасні технології вирощування вимагають дедалі частіше звертатися до "хімії" – інакше хорошого врожаю годі чекати. Тому фермерів, яких турбує власний клієнт, практично не залишилося. Потрібно постійно нарощувати об'єми, віддавати кредити, та ще й заробляти гроші. Якість і безпечність залишаються, на жаль, на останньому місці...
 
  І на Закарпаття вривається глобалізація. Сьогодні більшість фермерів змушені  купувати лише голландське насіння, імпортні добавки, хімікати. Якщо цього  не робити – їхню продукцію не приймуть на комбінатах і заводах із переробки. Адже там орієнтуються лише на певні сорти та розміри огірків і помідорів. Поступово зникають українські види звичайних овочів та фруктів, до яких ми звикли. На їхнє місце приходять інші, не місцеві.

  Який  тоді вихід? І чи існує він узагалі? Творці фільму "Корпорація "Їжа" вважають, що кожна людина може зробити щось, аби змінити цю систему. Звісно, якщо є бажання. Ось декілька правил, яких слід дотримуватися:

  - Купуйте продукцію компаній, які  ставляться до своїх робітників, тварин та навколишнього середовища із повагою.
  - Коли заходите у супермаркет,  купуйте продукти "по сезону".  Намагайтеся відшукати екологічно  чисті продукти. Купуйте лише  ті продукти, склад яких ви  знаєте. Читайте етикетки.
  - Деякі продукти в середньому долають 2500-кілометровий шлях, поки не потраплять на полицю до супермаркету. Тому купуйте продукти, які вирощувалися і виготовлялися у вашому регіоні. Частіше купуйте на ринку і ярмарках. А ще краще – заведіть собі власний огород, хоча б маленький.
  - Готуйте вдома і харчуйтеся разом із сім'єю.
 
  "Всі  мають право на здорову їжу", –  наголошують у фільмі. Але це право  потрібно виборювати. Вони також пропонують звертатися з петиціями до уряду, аби приймалися закони, які б контролювали великі корпорації, не дозволяючи їм впроваджувати шкідливі технології у процесі виготовлення продуктів харчування. І якщо у наших реаліях деякі поради викликають лише здивовану посмішку, боротися за здорову їжу варто. І починати це робити слід уже сьогодні. Аби не запізнитися...

Олександр Ворошилов

Теги: їжа, продукти

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати