На Закарпатті розумово відсталих людей лікують працею

За  цими людьми наглядають педагоги, лікарі й трудові інструктори. Для них  написані спеціальні навчальні програми та курси реабілітації. Серед них  є чимало круглих сиріт, яких навряд чи колись усиновлять. Для них існують єдині і найефективніші ліки – фізична праця. А на дозвіллі – творча.

Якось 32-річного Володимира, котрий 20 літ  виховувався у Виноградівському дитячому будинку-інтернаті для  розумово відсталих, мама надумала забрати додому звідтіля назавжди. Але тижні паперової тяганини, оформлення всіляких дозволів і погоджень були марними: за кілька днів мати зі сльозами на очах привела своє чадо назад. "Я з ним не можу", – плачучи повідомила жінка адміністрацію. І Володимир надалі залишився у соціально-медичній установі, яка встигла стати йому рідною домівкою.

У 16-річного Олександра інша історія: батьки вирішили самостійно виховувати його із самого дитинства. Однак, коли син подорослішав, зрозуміли, що не можуть самі з ним урадити – передали на виховання до Виноградова. В інтернаті він уже півроку. Досить важко адаптовується: у свої 16-ть хлопець не може гігієнічно доглянути за собою, ночами плаче. Працівники дитбудинку кажуть: це результат виховання вдома. Якби хлопця віддали спеціалістам раніше, то такого б не було. Те саме говорять про історію 17-річного хлопця із Тячівщини, якого батьки також лише тепер віддали до інтернату. Юнак не розуміє жодного українського слова – в сім"ї спілкувалися румунською. Тож до всіх бар"єрів додався ще й мовний. Спеціалісти, що працюють із розумово відсталими, твердять: виховання таких людей вдома можливе, але це потребує значних зусиль і часу. Якщо батьки не впевнені у своїх силах, краще одразу віддати чадо під їх опіку. 

У Закарпатській області одним із таких місць є Виноградівський дитячий будинок-інтернат. Цей заклад у райцентрі працює із 1908 року. За всіх влад, що були у краї, він функціонував саме як дитячий інтернат. Лише під час Другої світової у його стінах якийсь час жили військові.

Сьогодні  ж соціально-медична установа розрахована  на 225 осіб із помірною або важкою групою розумової відсталості. "У нас перебувають  хлопці від 4 до 18 років, – розповідає директор Виноградівського будинку-інтернату Юрій Шаркань. – Але, оскільки працює ще й молодіжне відділення, вихованці залишаються й надалі – до 35 років". Нині у закладі 45 неповнолітніх, а, крім них, 75 чоловік проживають у молодіжному відділенні. Старші вихованці займаються господарством – інтернат має корів, свиней, 27 гектарів землі. Тож молоком і м"ясом тут забезпечені. Юрій Петрович наголошує, що для розумово відсталих праця і є найефективнішими ліками. Трудову реабілітацію для таких людей застосовують у всьому світі.

Молодші вихованці інтернату також працюють, але в них, звісно ж, робочий графік значно легший. Ці діти здобувають, у міру своїх можливостей, ще й середню освіту. Педагоги дитбудинку, зазначає Юрій Шаркань, самі розробили навчальну програму для своїх учнів. За нею викладають уже 3 роки. Поки що її затверджено лише на рівні області, однак учителі сподіваються, що колись їх працю оцінять і на загальноукраїнському.

Наука ж вихованцям через їх здоров"я кожному дається по-різному. Читати і писати тут вміють 50 чоловік. Є  хлопці, котрі добре освоїли комп"ютер, точніше – ігри на ньому. Сучасний комп"ютерний клас закладу подарували благодійники. Дозвілля вихованці проводять і за переглядом телевізора.

Лише 24 вихованці інтернату мають повноцінних  батьків, які до них навідуються  і забирають додому на канікули. А от від п"ятьох батьків керівництво інтернату ініціює позбавлення прав: ті своїх дітей розглядають лише як джерело доходу. На жаль, за останні роки траплялися подібні випадки, коли найближчі родичі витрачали частину пенсії своєї дитини на оковиту... За законом, 75 % такого доходу спрямовується на рахунок інтернату. Решта 25 %, каже Юрій Шаркань, відкладається на банківський рахунок вихованця. За свої заощадження, наприклад, повнолітні вихованці кожного року їздять на море в одне із міст Одеської області.

Крім  фізичної, займаються дитбудинківці і творчою працею. Зокрема, художньою самодіяльністю. Один із жителів молодіжного відділення Віктор малює картини на релігійну тематику. Його твори настільки сподобалися одному з сільських священиків, що той вирішив забрати його під свою опіку. Однак хлопець відмовився – мовляв, звик жити там, де виріс...

Інколи  трапляється, що здоров"я вихованців покращується. Але це, на жаль, вкрай  рідко. Юрій Шаркань каже, що директором працює з 1996 року і за весь час його роботи було лише 11 хлопців, яких перевели у дитбудинки 1-го профілю (там виховуються діти, в яких стан здоров"я кращий; такі заклади підпорядковуються освітянам, а не соцуправлінням. – Авт.). А в останні роки із трьох випадків, коли батьки забирали дітей з інтернату додому, сподіваючись назавжди, у двох повернули знову.

Ярослав ГУЛАН, ЗІА "Простір". Фото автора

Теги: розумово відсті, лікування, праця

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати