Вага заторів та відсутність грошей на ремонт випробовують закарпатські мости

Це  питання виникає, коли придивитися  до першого ліпшого мосту –  тріщину або дірку помітиш  легко. А коли пригледітися ще уважніше, помітимо, що з опор подекуди посипався  бетон. І так на багатьох мостах, котрим "трішки за 10". В обласному центрі, наприклад, саме так можна описати дві транспортні артерії: біля 16-поверхівки та в районі колишнього басейну "Спартак". Під другим мостом, до речі, ще й дірява труба – вода зверху стікає по бетонній опорі, тим самим розмиваючи її. І це лише ті недоліки, які видно оку простого перехожого. Чи слідкують за мостами професіонали, які можуть вгледіти більше? Чи є загроза, що дорога через річку одного дня не витримає навантаження?

  "Візуальне  обстеження має проводитися кожного року, – розповів начальник відділу безпеки дорожнього руху та штучних споруд ДП "Служба автомобільних доріг у Закарпатській області" В"ячеслав Марко. – А детальний огляд здійснюється раз у 5 років.  Якщо ж міст аварійний, то фахівці оглядають його частіше".     Зазвичай, закарпатські мости обстежують спеціалісти  Львівського науково-дослідного інституту. А відповідає за споруди той, на чиєму  балансі вони закріплені: місцева  влада або ж державне підприємство "Служба автомобільних доріг".

  На  яку ж вагу розраховані наші мости? Наскільки важкою має бути машина, аби на ній було заборонено виїжджати  на дорогу через річку? "До 1986 року мости  будували так, аби витримували 60 тонн гусеничного і 10 тонн колісного транспорту. Але, крім цього, кожен міст має ще й запас міцності, – пояснює головний інженер ДП "Служби автомобільних доріг у Закарпатській області" Василь Стадник. – Це означає, що коли споруда розрахована, наприклад, на 10 тонн, то не розвалиться, якщо на неї заїде важча машина". Нині ж мости будують уже із розрахунком 80 тонн для гусеничного і 30 тонн для колісного транспорту. Якщо ж споруда через зношеність або аварійність не витримує стандартної ваги, то на в"їзді до неї ставлять обмежувальний знак. Наприклад, на ужгородському мості біля 16-поверхівки висить вказівник "17 тонн". Для порівняння: сучасні танки нині важать у середньому від 46 до 62 тонн. Отже, нові мости мали б їх витримати.     Для проїзду мостом важкої колісної техніки  потрібен дозвіл – спеціальна комісія  має з"ясувати, чи не зашкодить це інженерній споруді. А гусеничний транспорт асфальтом узагалі не їздить, коли немає надзвичайної ситуації або бойових дій. У нашій області трапився лише один випадок, коли міст завалився під вагою автотехніки. Це сталося близько 30-ти років тому в селі Ізки на Міжгірщині: там газовики вирішили перегнати свій транспорт, ні в кого не питаючи дозволу. У результаті зруйнували міст...

Благо, надважка техніка вулицями роз"їжджає не щодня. Тож загрожує якості доріг  і стану мостів швидше гіпотетично. А от щоденні міські затори сильно впливають на зношення споруд. Уранці та ввечері на вже згаданих мостах обласного центру постійне скупчення машин. Через те, що біля 16-поверхівки вони втискуються у круг, а в районі колишнього басейну "Спартак" чекають сигналу світлофора. І всі вимушено стоять на мості. Зупинка там, до речі, заборонена не лише правилами дорожнього руху, а й вимогами експлуатації споруди. "Спрацьовують закони фізики, – каже Василь Стадник. – Коли машини зупиняються, а потім розганяються, то змінюється динаміка. Хоча це і не руйнує міст, однак досить інтенсивно його зношує".

    Експерти кажуть: конструкція мостів, які прокладають над землею, не  суттєво відрізняється від тих,  що споруджені над водою. Різниця  хіба в тому, що опори останніх  розраховані на особливості режиму русла річки. Вода – чи не найголовніший природній ворог мостів. І паводки, що періодично трапляються у нашому краї, тому підтвердження. Експерти додають: свою лепту в руйнування дорожніх споруд додає й те, що у багатьох місцях області природні породи не тверді. Тож велика вода легко їх вимиває, а міст руйнується...

  У "Службі автомобільних доріг" зазначають: усі небезпеки, пов"язані з нашими мостами, виникають не через халатність будівельників, а... через відсутність  грошей на будівництво нових чи реконструкцію старих споруд. Так, Закарпаття ось уже 2 роки не отримує на це коштів із державного бюджету. Відтак нині заморожено 4 будівництва нових мостів: у селах Синевирська Поляна, Гута, Іванівка, а також на трасі "Мукачево-Рогатин" через річку Тересву. Щодо останнього, то, зазначив Василь Стадник, тамтешній старий міст прослужить ще довго. Однак через те, що він для теперішньої траси надто вузький, на ділянці при інтенсивному русі постійно виникають затори.

  Варто порадіти, що поки загроза руйнування якого-не-будь мосту є скоріше теоретичною. Але якщо так і далі фінансуватимуть будівництво і ремонт дорожніх артерій, то якийсь зі старих мостів одного дня може не витримати. Особливо це стосується Ужгорода. Кількість машин у місті зростає щодня. А мости, котрі будувалися ще в часи, коли автівок їздило значно менше, ніхто ремонтувати не поспішає. Лише раз міська влада заговорила про це. Капітальний ремонт моста біля 16-поверхівки закінчився... фарбуванням перил.

Ярослав Гулан, ЗІА "Простір". Фото з архіву "Служби автодоріг"

Теги: міст, опора

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати