Тисячі постраждалих від двох повеней можуть залишитися без держпідтримки

Цілком можливо, що тисячі людей, які постраждали від двох повеней у Мукачівському районі наприкінці травня – початку червня, залишаться повністю без державної підтримки! Як стало відомо "Замку", до Кабміну зі всієї Мукачівщини, потрапили всього 63 акти про заподіння збитків водою, а це означає, що на держдопомогу можуть розраховувати лише кілька десятків "щасливчиків"!..

"Це не допомога, а показуха"

Віктор Буришин, заступник начальника головного управління МНС в Закарпатській області, підтвердив, що Мукачівський район подав усього 63 акти, які й були передані до Кабміну. "Схема така, що на Київ можемо відправити лише документально підтверджені випадки пошкоджень будинків і майна. Виконують цю роботу сільські ради. Після того, як постраждалий напише заяву, створюється комісія, яка повинна відвідати оселю й зазначити в акті, які є пошкодження. Акт обов’язково має підписати власник".
Проблема в тому, що зробити все це потрібно в максимально короткі терміни: сільради мали здати документи протягом трьох днів, після чого в РДА за день чи два їх мали оформити й подати загальну цифру по району. За словами Віктора Васильовича, він не знає, звідки такий поспіх – це була вказівка Кабміну. А отже, постраждалим, які до списку не потрапили, державна допомога, очевидно, не світить. Як буде на практиці, покаже хіба що час.

"Якщо матеріальну допомогу дійсно виділять лише на 63 будинки, це однаково, що не дати нічого. Я навіть не буду ті гроші нести людям, тому що в селі буде страшний скандал. Це якась показуха, а не допомога. Кому таке потрібно?" – не розуміє селищний голова Ракошина Дезидерій Когутич.  
У Ракошині, яке, напевно, постраждало найбільше з сіл Мукачівщини, люди дотепер не можуть оговтатися. Як інакше, коли в хатах вологість і гниль, у підвалах – розбиті консервації, підмочений корм для худоби, а на земельних ділянках замість урожаю – бур’ян?

Під "домашнім арештом"

Члена виконкому сільради Ракошина Василя Коштуру повідомлення про те, що більшість його односельчан, швидше за все, допомогу не отримають, просто шокувало. Василь Омелянович брав активну участь у ліквідації наслідків повені й на власні очі бачив усю біду, якої вода завдала людям. "Як їм не заплатити? – не розуміє він. – Навіть якщо не постраждав будинок, та що означає город для людини в селі. Багато хто лише завдяки йому й виживає!

Сільрада  спрацювала як могла. Склали акти по всіх будинках, у них вписували буквально  всі втрати. Дуже на нас тиснули  з райдержадміністрації, щоб якомога  швидше здати документи, та зробити це було не так просто, оскільки в них потрібно вписувати серію паспорта та ідентифікаційний код власника дворогосподарства. Але коли ти намагаєшся врятувати майно, думати, де знаходяться документи, не будеш. До того ж вода в деяких оселях трималася й 5 днів, а акти вимагали вже через 2-3".

Василь  Коштура водив мене вулицями Ракошина, розташованими поблизу каналу. Нині вода в ньому, може, по кісточки і  важко віриться, що нещодавно вона ув’язнювала людей у домівках на 3-4 дні. За словами Василя Омеляновича, багато де мешканці не могли ні до туалету піти, ні за продуктами сходити – оселі перетворилися для них на в’язниці.

 "Вода заполонила весь двір та город. Підвал був затоплений повністю і нічого з нього взяти не могли, поки не прийшли рятувальники й не відкачали воду, – згадує Іван Буглина, батько семи дітей. – Втратили консервації, багато що в підвалі поржавіло, городина постраждала теж. Акти представники сільради склали, але поки що я не отримав ніякої допомоги – ні за першу повінь, ні за другу. І чи отримаю щось, не знаю".

"Живемо як  городські"

Звісно, ті, хто має можливість, компенсації  не чекають, усвідомлюючи, що коли й  дадуть щось, то не скоро. Так, Василь Бежинець взявся за ремонт будинку, який мокнув майже тиждень: "У мене затопило весь двір, котельню, підвал, гараж. Вода стояла з 3 по 10-те червня. Хата тепер тріскається. Приходили до мене і з сільради, і з МНС, внесли нібито до списку на отримання компенсації. Але коли дадуть і що, гадки не маю. Планую ремонтувати хату".

Софія Ільницька веде до хати, стіни якої дотепер вологі. "Коли була друга повінь, журналісти з каналу "Інтер" попросили мене заміряти, до якого рівня піднялася вода. Вийшло 45 сантиметрів. Меблі понищені. Що встигли винести на другий поверх, те вціліло, інше – ні. Холодильник затопило й тепер він не працює. У нас тут у хаті просто все плавало. Важко словами передати: свині у воді, ми у воді... Про город нічого й не кажу. Ми його навіть не перекопували – все бур’яном заросло. Живемо тепер як городські: петрушку купуємо, моркву, кріп – усе, що треба до столу. Але про город я навіть не натякаю. Мені б хтось допоміг із хатою, бо живемо тепер як роми..."

А от у Івана Ільницького, батька двох дітей, вода зруйнувала надію жити й  працювати вдома, разом із сім’єю. Чоловік, який багато років мордувався на заробітках, якось вирішив, що досить поневірятися світом. Узяв в оренду два гектари землі, збудував теплиці й планував жити з продажу овочів, картоплі тощо. "Усе пропало. Лишилося зо 20 соток, де ще якийсь урожай, може, буде. Доведеться знову їхати кудись на заробітки. На допомогу від держави я не розраховую. Та хай не помагають, але якби хоч щось зробили, аби такого більше не повторилося", – говорить він. 

Почистіть канали!

Згодна  з ним і Надія Мочкош, учителька  географії. Хай не платять компенсації, вважає вона, але прочистять канали та ярки, аби подібного не повторилося. "Винні в тому, що сталося, звісно, і самі люди, які викидають у канал сміття, але риба гниє з голови. Якщо голова сільради не оштрафує тих, хто смітить, не примусить кожного чистити ярки, таке буде продовжуватись. Ми написали листа до водоканалу. Виявляється, за нормами чистити канали треба   кожні 4 роки. У нас же це не робилося, напевно, років 30 і вони вже заросли вербами. З водоканалу надійшла відповідь, мовляв, з їхнього боку все гаразд, винні місцеві мешканці. Я згодна, але якщо канали не прочистять, нас буде топити не лише від місячної дози дощу, а від кожної найменшої зливи.

Та  й під час повені лише створювали видимість роботи. Вода чотири дні  постояла й зійшла сама по собі. У нас тут були начальники з Мукачева, переконували: жіночки, не скандальте, не кричіть. Лише вода спаде, даємо вам чесне слово, що всі ваші канали та ярки почистимо. Вони налякалися, що ми перекриємо трасу, і готові були пообіцяти будь-що. А тепер нам кажуть, що коли хочемо, аби були проведені роботи, треба скинутися на солярку.

 Ходили  на прийом до голови райдержадміністрації Василя Лазаря, де він нам сказав, мовляв, потерпіть ще три місяці, а потім у вас зміниться  голова і все зробить. Причому, навіть назвав прізвище нового очільника. А ми тут не знаємо, коли ті вибори взагалі відбудуться?!

Мені  не потрібно ніякої компенсації, і так  вважають багато людей. Але зробіть  у нас нарешті порядок, почистіть  канали і ярки, аби вода могла  нормально стікати".

"Буду судитися!"   

Трохи іншої думки ще один ракошинець, Ярослав Недбайло. У чоловіка настільки  сильно постраждав будинок, що сім’ї  з трьома малими дітьми жити там  неможливо. Ярослав має твердий  намір домогтися компенсації, чого б йому це не вартувало. "У мене повністю затопило будинок. Штукатурка відвалюється, якби не шпалери, все би впало. Думаю, таке сталося зокрема й через бездіяльність сільського голови, який не займався очисткою каналів. Та й під час повені він майже нічого не зробив, щоб допомогти людям. Опівночі, коли почала прибувати вода, ми з людьми пішли до голови, але він навіть не вийшов до нас із хати.

Окрема  проблема – акти. Я виявив, що лише з моєї вулиці до списків не потрапило  четверо людей, яких підтопило. Акт  із першої повені мені взагалі не хотіли зробити, хоча представники сільради проходили нашою вулицею і чудово бачили, що відбувається. Я сам поїхав до Мукачева і ледве встиг подати акт, щоб потрапити до списку.

Замовив кошторис, щоб оцінити, в яку суму обійдеться ремонт. За підрахунками експертів усі роботи та матеріали тягнуть на понад 220 тисяч гривень. Якщо допомогу не отримаю, буду судитися, писати звернення до Києва. Якщо й це не допоможе, відкрию свої ворота, розіб’ю на подвір’ї намет і буду в ньому жити з дітьми. Хай усі бачать!" – налаштований категорично Ярослав.

Найбільше людей ображає те, що  ні районні, ні обласні представники  влади практично не бували  на місці повені. Кажуть, що всього  один раз тут бачили заступника  губернатора Івана Бушка, навіть  мукачівський голова РДА Лазар відвідав Ракошино лише раз, у той час як міністр МНС Шуфрич побував на місці лиха двічі. Можливо, через те, що керівництво не бачило масштабу катастрофи на власні очі, не почуло людей, які опинилися в скруті, й поїхали до Києва лише 63 прохання про допомогу...

Навряд  чи інакше думають і мешканці сіл  Зняцьово та Великі Лучки, які хоч  і менше, але також постраждали  від великої води. Наразі, як повідомили нам у Мукачівській райраді, за пропозицією  депутатів створять комісію, щоб  вивчити ситуацію та з’ясувати, за чиєї вини акти не потрапили до Києва. Про результати її роботи "Замок" повідомить у наступному числі.

Юрій  Лівак, ЗІА "Простір" 

Теги: пвінь, допомога, збитки, дворогосподарства

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати