Йожеф Бачкаі: "Якщо нічого не приховувати - проблем між людьми не буде"

Угорський дипломат - про любов до Закарпаття, хороше вино та перспективи співпраці наших країн.

Йожеф Бачкаі: "Якщо нічого не приховувати - проблем між людьми не буде"

За фахом він військовий інженер-будівельник – 1984 року закінчив Леніградський вищий військово-інженерний інститут імені генерала армії Комаровського (друга освіта – економічна). Звідси й чудове знання російської мови. Однак будувати довелося радше не мости й будинки, а налагоджувати стосунки між людьми та країнами. Генеральний консул Консульства Угорської Республіки в місті Берегові Йожеф Бачкаі радо погодився на інтерв’ю для нашої газети.

У Берегово він потрапив два роки тому – 15 квітня 2008 року. Доти працював у Міністерстві закордонних справ Угорщини, керував Генеральним департаментом господарювання. Загалом має доволі великий послужний лист: посідав відповідальні посади у Державній рахунковій палаті, Міністерстві оборони тощо. Сім років також працював у Москві, де переймався економічними питаннями.

На столі – цукерки. "Дуже люблю ваші солодощі, – каже угор¬ський дипломат. – Але в Угорщині, на жаль, їх не продають, слід, мабуть, уже подумати про експорт українських цукерок". Загалом і наша розмова торкалася радше тільки позитивних речей у стосунках між країнами, економічній співпраці й особистому житті. А всі політичні суперечки вирішили залишити на поживу політичним силам з обох боків...

"Пощастило: маю улюблену роботу, яку поєдную з відпочинком"

Пане Генеральний консуле, ви чудово розмовляєте російською. Чи знаєте також і українську мову?

– Так, я досить добре все ро¬зумію, коли розмовляють українською. Вчу державну мову України і сподіваюся, що опаную її у найближчому майбутньому.   

– Ви посідали високі посади в державі, тому призначення у провінційне закарпатське Берегово стало, мабуть, несподіванкою?

– Ні, в мене були й інші пропозиції. Однак я обрав саме цей варіант, бо вже добре знав Закарпаття, оскільки відвідував ваш край декілька разів у час створення Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, опікуючись організаційними питаннями. Вважаю, що Закарпаття – це один із найгарніших куточків Європи, тому радо приїхав сюди працювати. Тим паче саме тут у мене є можливість займатися справжньою дипломатією. Бо майже щодня потрібно приймати делегації з країн Європейського Союзу, влаштовувати конференції, зустрічі. Тому в мене практично не буває вільного часу.

– Чи можете розповісти про вашу родину?

– Звісно, це не секрет. Я маю двох доньок. Старша – Аніта – навчається в Сегедському університеті, буде лікарем. Друга – Еніке – закінчила школу моди, мріє бути дизайнером, стилістом. Буквально днями я був присутній на презентації її першої модної колекції в Дебрецені. Звісно, для мене як батька це було дуже приємно. Адже я її так і навчав – створювати щось власноруч завжди краще, ніж щось або когось копіювати. У неї є власний імідж, стиль.

– Чому ж діти не захотіли йти стопами батька?

– Думаю, побачили, як це насправді важко – тож вирішили обрати іншу професію.

– Як відпочиваєте після роботи, маєте якесь хобі?

– Мені пощастило: маю улюблену роботу, тому майже не потребую відпочинку. Адже під час своїх вояжів зацікавлено знайомлюся з іншими людьми, іншими культурами, слухаю народну музику – і це мене надихає. Для мене велика радість – зустрічатися й допомагати людям, якщо є така можливість... 

"Шлях у Європу залежить від самої України"

– Чи немає нині ознак погіршення міждержавних стосунків між Угорщиною та Україною?

– Цілком навпаки. Відносини між нашими країнами завжди були в цілому позитивними. Уже сам факт, що Угорщина стала однією з перших країн Європи, яка визнала незалежність України, промовляє за себе. Відтак підтримувала Україну в усіх проектах, які пов’язані з євроатлантичною інтеграцією. І надалі намагаємося йти назустріч. Якщо раніше й виникали якісь дрібні непорозуміння, то нині вони знімаються з порядку денного. Маю на увазі, наприклад, проблеми, пов’язані з навчанням дітей в угорських школах на Закарпатті. Сподіваюся, що це питання буде повністю і позитивно розв’язане.

– Що, на вашу думку, заважає Україні нині стати членом Європейського Союзу?

– Є певний шлях, який вашій державі ще потрібно пройти, аби нарешті візовий режим було скасовано й кордони стали відкритими для всіх українців. Тобто є перелік законів, які слід ухвалити й утілити у життя. Все залежить лише від самої України – як вона долатиме цей непростий маршрут у Європу. Інших перешкод я не бачу.

– Чи не планує Угорщина спростити отримання візи, скажімо, для туристів?

– Слід нагадати, що Ук¬раїна уклала Угоду з ЄС про спрощений візовий режим. І вже сьогодні створено дуже багато можливостей для ваших громадян, зокрема туристів. Але досі де¬хто каже, що дістати візу  досить складно. Мені здається, що це важко лише тим, хто повідомляє неправдиві відомості про себе або про мету перебування за кордоном. Утім більшість людей дістають дозвіл без особливих проблем. Навіть цілком безплатно. Якщо, скажімо, протягом року до нас звертається близько 40 000 громадян, то візу матиме не менше 39 000. Нині відмови становлять всього 2–3 відсотки. Єдина причина негативної відповіді – неправдива або неповна інформація, яку подали громадяни до консульства. Тобто все відбувається в рамках домовленостей між Україною і Євросоюзом. Наше консульство також видає чимало віз для закарпатців, що бажають працювати в Угорщині. Однак число таких значно скоротилося через кризу й безробіття.  

"Іноді моральна підтримка важливіша за матеріальну"

– Великі інвестори, мабуть, також звертаються до вас із консультаціями, чи слід вкладати гроші у спільні проекти. Є охочі й нині?

– У майбутньому саме Закарпаття – область України, яка дуже стрімко розвиватиметься в сфері спільних інвестиційних проектів. Лиш потрібно, аби український уряд виконав свою обіцянку щодо створення спеціального економічного режиму в Закарпатській області – і європейські інвестори знову прийдуть. Можливо, за останні роки ці проекти трохи уповільнилися через економічну кризу. Однак це не означає, що процес зупинився. Нині триває обговорення щодо цілої низки спільних проектів, бізнесмени постійно зустрічаються, обговорюють плани. 

– Чи є такі угорські бізнес-проекти, які припинили свою роботу в Україні?

– За останні роки я про такі не чув. Хіба хтось не розпочав того, що було вже у проекті, – про такі знаю. Причина єдина – криза. Можливо, не витримали малі підприємці, однак не великі фірми. Іноді, звісно, виникають якісь дрібні проблеми, тоді допомагаємо їх вирішувати на основі громадянського права. Однак жодних великих скандалів не було (усміхаючись, стукає по столу. – Авт.)
У житті люди мають дружити й співпрацювати. Те саме можна сказати й про наші сусідні країни. Тому ми приречені на спів¬працю й пошук нових компромісів. Адже якщо в Україні негаразди – на нас це також впливає. Наприклад, нині в Угорщині велика повінь, і українська сторона активно долучилася до надання посильної допомоги. Причому головний у цьому моральний бік – є підтримка, співчуття. Він іноді більше значить, ніж матеріальна поміч.

– Угорське консульство підтримує багато спільних гуманітарних і культурних проектів на Закарпатті. Звідки надходять гроші на ці проекти?

– Раніше в нас справді не було таких можливостей, як є тепер. Маю на увазі ґранти, які надаються ЄС для Вишеградської четвірки, в тому числі для прикордонних територій. У них можуть брати участь і українські громадські організації. Моє завдання – ознайомити зацікавлених із цими можливостями, дати вичерпну інформацію. Дуже багато закарпатців ско¬ристалися цим, а ми підтримуємо їх у починаннях. Тобто все залежить від самих людей – чи мають вони бажання щось робити.            

"Добрі стосунки – це найголовніше для наших народів"

– Які ваші улюблені місця в нашому краї?

– О, їх надто багато. Насамперед – це Берегово. А також мій консульський район – Рахів, Тячів, Хуст, Виноградів. Мене часто запрошують туди – і всюди дуже гарні місця...

– Єдина проблема – мабуть, дороги…

– Навіщо про погане... Звісно, трапляються місця, куди дістатися досить проблематично. Однак якщо не автомобілем, то можна пройтися й пішки (сміється. – Авт.)

– Але без доріг не буде й стрімкого економічного розвит¬ку. Чи не планує Угорщина допомагати нам у будівництві шляхів?

– Як відомо, швидкісна європейська автомагістраль М-3 будується нині до угорського міста Вашарошнамень. Тож у найближчий час для України й Закарпаття буде відкрито короткий шлях у бік більшості європейських держав – столиць Європи. За 2,5 години можна буде дістатися до Будапешта, за 3,5 – до Відня. Я сподіваюся, що продовження цієї автомагістралі по Україні буде розглянуто й позитивно вирішено. Як¬що з’явиться нагода залучити іноземних інвесторів щодо будівництва доріг – вони обов’язково візьмуть участь у цьому проекті. Однак наразі я про це не чув – можливо, у мене просто немає достатньо інформації.

– Я знаю, що ви – шанувальник доброго вина. На фестивалі цього напою в Берегові ви стали лицарем винного ордена Святого Венцела. Невже займаєтеся й виноробством?

– Неможливо було відмовитися: для мене то була велика честь. Отже, мешканці Берегівщини вважають, що я гідний такого звання. Але я став лише почесним членом ордену. На жаль, власних виноградників не маю – часу на виноробство бракує. А добре вино справді люблю. Воно не збуджує, а, навпаки, заспокоює пристрасті, допомагає спілкуванню, за келихом можна поговорити на різноманітні теми.
Також люблю застілля й компанію – бо дістаю задоволення  насамперед від спілкування з цікавими й приємними співрозмовниками. Бо якщо всі питання завчасно обговорювати, нічого не приховувати – то й проблем між людьми ніколи не буде.

– Ви зарекомендували себе як друг Закарпаття, підтримуєте багато заходів, завжди відкритий для спілкування. Однак чи не плануєте, бува, змінити місце роботи?

– Ні, таких планів не маю. Однак якщо команда від вищого керівництва надійде, буду змушений поїхати. Проте сподіваюсь, що такого не станеться найближчим часом. І ще маю надію, що ми з закарпатцями й надалі залишатимемося великими друзями. Добрі стосунки – це найголовніше для мене. Також приємно відзначити, що майже не чую від закарпатців якихось нарікань на роботу нашого консульства. Намагаємося так організовувати свою роботу, аби все відбувалося культурно, з повагою до кожного відвідувача, аби  швидко і якісно вирішувати всі питання.

– Тобто ніяких особливих проблем у спілкуванні між угорцями й українцями не бачите? 

– Насправді їх немає. Які можуть бути суперечки між простими людьми? Слід сказати, що серед багатьох національних меншин в Угорщині проживають і українці, товариства яких мають суттєву державну підтримку. А нещодавно від української громади в Будапешті я отримав книгу з народними піснями, одягом, традиціями. Мені дуже приємно, що поблизу Міністерства закордонних справ Угорщини стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. Щодня, проходячи поряд, бачив біля пам’ятника завжди свіжі квіти... Угорщина намагається бути толерантною до представників усіх національностей. Такого ж ставлення очікуємо й від України. 

Олександр Ворошилов, ЗІА "Простір"

"Старий Замок "Паланок", Закарпаття онлайн.ЗМІ Закарпаття
16 червня 2010р.

Теги: Йожеф Бачкаі, дипломат, життя, Угорщина,

Коментарі

ember 2010-06-16 / 13:29:00
Bacska József dejtstviteljno prekrasnyj chelovek!

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
/ 1Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 3З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 14На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
/ 1Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 15Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 2В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи