"Ми здатні повернути собі славу вітчизняної футбольної Бразилії"

Якось уже звиклося до твердження, що закарпатський обласний футбол - такий собі всеукраїнський феномен: у жодному регіоні країни немає настільки потужного обласного чемпіонату, турніри не проходять на такому високому організаційному й ігровому рівні, як у нас.

Багато хто пов'язує прогрес зі вдалою співпрацею Федерації футболу Закарпаття (ФФЗ) й Ради президентів клубів (утворення на кшталт Прем'єр-ліги, тільки виникло воно навіть раніше за "ПЛ"!). З іншого боку, проблем таки вистачає: це й питання суддівства, і виховання власних кадрів (суміжне з проблемою ліміту на легіонерів), і матеріально-технічної бази. З нового сезону (в чемпіонаті-2010 зіграно вже 6 турів) ми побачили кілька новинок. Саме про це й чимало іншого повели розмову з головою Ради Президентів, почесним президентом ФК "Говерла" (Ясіня) Антоном Зелінським.

Час у другу лігу

- Згідні з тим, що закарпатський футбол нині - всеукраїнський феномен?

- А чому б і ні? 5-6 команд нашої Суперліги можуть бути поміж середняків першої ліги віт¬чизняного чемпіонату! А реш¬та комфортно почувалася б у другій лізі, адже нині майже немає різниці між рівнем нашого обласного футболу й третім за силою дивізіоном вітчизняного чемпіонату.

- Чому ж тоді в І-ІІ лігах ще немає жодної закарпатської команди? Можливості ж були на певному етапі й у "Мукачева", і в "Говерли", а нині перспектива є в "Береґвідейка".

- Я б копнув глибше. Пригадайте, як Свалява 5-6 разів вигравала область. Потрібно було йти у другу лігу. Розтрати там лише трохи більші, ніж в області (немає дублерів, менше ігор). Але криза таки внесла свої корективи, й просування наших клубів відклалося. Щодо "Говерли", то на перепоні став і брак бази. Свалява, Мукачево й Берегово дістали в спадок від радянської влади стадіони. Селищні ж клуби мусять починати з нуля. І поки в Ясіня не виросте сучасний стадіон на 2-3 тисячі місць з роздягальнями, душовими, готелем для проживання гравців, потикатися в другу лігу нема сенсу. Іншим же командам - флагманам чемпіонату області варто задуматися про підвищення. Прогнозую, що першим це зробить Берегово. Нині "Береґвідейк" бере участь в аматорському кубку України (нагадаємо, що торік ФК "Поляна" лише в півфіналі цього турніру поступився "Карпатам" із Яремчі - майбутньому володарю трофею! - Авт.) і коли виступ буде вдалий, якщо команда й керівництво повірять в те, що можуть замахнутися на більше, ніж чемпіонат області, то не виключено, що невдовзі побачимо берегівців у другій лізі.    

Колишню славу можна відродити

- А чи є взагалі потреба з'являтися в ІІ-І лігах?

- Для прогресу футболу в краї завжди годиться мати не одну, а 2-3 команди в змаганнях такого рівня! Адже ФК "Закарпаття" формується за якимось не зовсім зрозумілим сценарієм, і достукатися нашим талантам туди майже нереально. Можливо, причина в амбіційності та високому рівні команди. Саме тому в клуби нехай і ІІ ліги можна було б делегувати перспективну молодь, попередньо уклавши з гравцями контракти. Таким чином, і футболісти б виростали непогані, і клуби, які їх виховали, мали б хорошу матеріальну компенсацію. А нині маємо просто "вимивання" талантів із Закарпаття. Тих дітей, котрі  грають у чемпіонаті ДЮФЛ України, і вихованців спеціалізованої школи-інтернату просто беруть задарма. Тому потрібні юридичні норми, за якими принаймні команда й тренери отримували б компенсацію за свої труди. Колись Закарпаття вважалося радянською Бразилією. Враховуючи позитиви в розвитку крайового футболу останніх років, вважаю, що минулу славу можна поступово відродити. 

- Які саме позитивні процеси маєте на увазі?

- Передовсім плідну спів¬працю ФФЗ, зокрема її чільника Михайла Ланя, з Радою президентів клубів (РП). Принципи рівноправності, які суворо підтримуються, дали поштовх до порозуміння між ФФЗ та РП, а також між усіма президентами клубів. Останні, як відомо, представляють різні політичні сили, але всі сходяться на думці, що єдина політика в Раді президентів - захист інте¬ресів і розвиток крайового футболу. Між клубами немає нині суттєвих суперечностей, конфлікти оперативно урегульовуються. І якщо ти винен, якщо Рада і ФФЗ це визнали - мусиш стерпіти покарання: от, приміром, як це сталося з дискваліфікацією "Говерли" - санкції були суворі, але ми скорилися. Це і є принцип рівноправності.   

- Які конкретно функції в Ради й чому її створення є таким позитивом?

- Це колегіальний орган пре¬зидентів клубів, мета якого - відстоювати інтереси клубів, а також брати участь у розробці регламентів та правових актів, наприклад, стосовно термінів початку чемпіонату чи кубка, дат проведення календарних і перенесених матчів, участі молодих гравців, футболістів з-поза меж області тощо. Підкреслю, що один із головних пунктів - це співпраця з ФФЗ.

- З конкретних рішень - якісь новинки в цьому чемпіонаті побачимо?

- Перше і найголовніше - затвердження ліміту для некрайових гравців. У цьому чемпіонаті максимум 3 легіонери можуть були одночасно на полі, плюс ще 2 - у заявці на гру. Звичайно, як юрист, я розумію, що будь-які обмеження - це неправильно. Втім на цьому етапі становлення закарпатського футболу вони конче потрібні. Друга суттєва новинка чемпіонату - обов'язковий відео¬супровід: кожен матч має зніматися на відео, тож розгляд спірних питань йтиме безпосередньо через перегляд інцидентів. Це дисциплінує всіх учасників футбольного процесу.

Команди не існує без батьківщини

- Щодо ліміту: не вважаєте, що це надто жорстко?

- Розглядалися 2 варіанти: 3+2 та 5+2. Переміг перший варіант... Питання з легіонерами загалом дуже складне, як і в Прем'єр-лізі України. В обласних же реаліях зазначу, що ті досвідчені легіонери, котрі відіграли не один матч на найвищому рівні чи принаймні в першій лізі, можуть дати поштовх у розвитку талантів тієї чи іншої команди. По-перше, на них рівнятимуться молоді; по-друге, ветерани передаватимуть досвід і сприятимуть спортивному результату. На Закарпатті зросла якість футболу. Порівняйте, в другій-першій лігах на ігри ходить по 800-1000 чололовік, а то й менше. І це в містах з сотнями тисяч мешканців! А у нас, у Суперлізі Закарпаття, немає такого матчу, де б зібралося повболівати менше 1000 фанів! Свалява, Берегово, Мукачево, Бичків можуть зібрати й по 3-4 тисячі. Вболівальника не обдуриш - на погані ігри він не прийде. Але природно, що хоче вболівати за своїх, рідних. Плюс зірок-ветеранів подивитися. І якщо поки у нас немає аж таких видатних доморощених футболістів, то, можливо, на цьому етапі ліміт дасть поштовх до розвитку. Мине процес відсіювання - з легіонерів залишаться тільки найсильніші, а наші юні дарування матимуть більше шансів.

- І все ж проблем вистачає. Зокрема суддівство та відсутність у чемпіонаті області представників кількох районів.

- Звичайно, проблем чимало. Але над ними працює згуртований колектив - як професійна команда ФФЗ, так і Рада президентів - це завжди підвищує шанси їхнього позитивного вирішення! Щодо суддівства, то помилки є, іноді дуже прикрі. Але загальний рівень обслуговування й інспектування матчів, вважаю, виріс. До того ж відеосупровід допомагатиме працювати над помилками. Щодо представництва, то  справді хотілося б бачити повну картину, щоб у кожному районі була команда рівня обласного чемпіонату. Вважаю, що такі команди, як "Русь", "Авангард", "Ужгородський" та інші мусять існувати й матимуть шанс відновитися. Сподіваюся, після місцевих виборів до керівництва прийдуть люди, небайдужі до футболу, з сильною волею, і зможуть не лише відродити традиції, а й, можливо, започаткувати щось нове, розвивати інфраструктуру тощо.

- Тобто багато що залежить і від місцевої влади, не лише від меценатів?

- Звичайно, ось як у випадку з СК "Русь" - однією з найдавніших команд, яка грала ще за угорців і чехів, ставала чемпіоном краю. Після того, як Омелян Товкан не зміг більше фінансувати колектив, влада міста допустила, щоби клуб перестав існувати... Загалом, на мою думку, є кілька критеріїв успішного проекту клубу. Головний - це те, що команди не існує без батьківщини. Може вона грати за І місце, бути середняком чи навіть поміж аутсайдерів, але кожен уболівальник має відчувати, що він - частина футбольної історії, частина команди. Відповідно й колектив, і кожен гравець зокрема має зрозуміти, що він - частина громади, яка живе футболом. Тоді за клуб уболіватимуть від малого до великого, як це є в Англії чи Іспанії. Тоді й будуть рости власні таланти.

 
Ростислав Рогожа

Теги: футбол, чемпіонат

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати