«Окрім таких нюансів, як холодно й недешево, цей кінокомплекс славиться набором дуже мейнстрімового кіно, яке інколи не хаває навіть той, хто думати й дивитися ніколи не пробував, – зізнається кіноман, журналіст Олексій Уманський. — Я навіть забув, коли востаннє туди ходив. Хоча нещодавно був здивований показом у тих стінах стрічки «Істальгія» українського виробництва».
Пам’ятають ужгородці й спроби відкрити автомобільний кінотеатр на БАМі та міні-зал із фільмами у форматі 3D на вул. Заньковецької. Перший пропрацював лише сезон, другий уже протягом двох років потроху збирає свого глядача. До речі, тут щодня крутять відносно нові мультики та фільми у 3D. Які саме, компанія глядачів може вибирати самостійно із запропонованого переліку.
Щоправда, кілька років тому містяни мали змогу переглядати стрічки ще в одному залі – кінотеатру «Ужгород». Розташований у самісінькому центрі міста, нині облуплений і обмальований кінокомплекс жахає своїм виглядом.
«Роки два тому пробралися з Йосифом усередину… там так… місце, де час просто зупинився. Дивишся на крісла, й здається, що в якійсь паралельній реальності: на них усе ще сидять глядачі й захоплено дивляться старі плівки, попиваючи содові… – зауважує Вікторія Міражевська. – Дуже хочеться знову потрапити туди».
«О... Я б із задоволенням! – продовжує тему користувачка соцмереж Марина Федчик. – Останнє кіно, яке там дивилася, – «Поганий Санта».
Проте надій щодо відновлення роботи кінозалу вже ні в кого не залишилося, адже сама будівля нині в приватній власності.
Та все ж таке кіноголодування ужгородців привело до міні-революції: так останнім часом з’явилося декілька місць, де можна побачити справді цікаві роботи. «Одна ініціатива йде від братів Андрія та Кирила Марікуци. Це вони показують фільми просто неба на території ресторану «Будапешт», а також улаштовують перегляди короткометражного кіно в ляльковому театрі, – розповідає Олексій Уманський. – І ще є «Кінозал імені Стенлі Кубрика», яким займаюся я. Просто в одній із мистецьких студій на вулиці Швабській є приміщення, в якому можна показувати авторське кіно. До речі, для цього мені достатньо лише мати проектор і білу стіну».
Що стосується області загалом, то, до прикладу, в сусідньому Мукачеві ситуація з кіно трохи краща. Хай і не в надто комфортабельному, але в залі кінотеатру «Перемога» можна побачити і фільми в форматі 3D, і просто переглянути стрічки, які порівняно недавно показували в столиці. Відтак, у зв’язку з більш якісним технічним оснащенням залу й добіркою стрічок, «Перемога» вабить людей і з Ужгорода, і з інших районів цілими компаніями.
«Майже щомісяця ми з друзями їздимо на фільми в Мукачево. По-перше, через те, що тут можна подивитися відносно нові фільми, а ще тут показують новинки у форматі 3D, – розповідає ужгородець Степан. – Стосовно ж нашого «Доміону», то його дирекції слід щонайменше оновити зал, замінити крісла й подбати про закупівлю більш якісного обладнання. Якщо ж крутитимуть прем’єри, то є сподівання, що народ підтягнеться».
Три роки тому відновили кінозал і в Хусті. Та в технічно непогано оснащеному приміщенні кінотеатру «Тиса» не надто женуться за новинками. Тут на сьогодні все ще демонструють другу частину серпневих «Смурфиків» та «Однокласників».
Анастасія Лесів