Мистецтво в пляшці. Ужгородка власноруч виготовляє скляні шедеври

Спершу пляшками оригінальної форми просто подобалося прикрашати інтер’єр, – ділиться Наталія. Потім почали з’являтися ідеї щодо їх оздоблення. І за допомогою гнучкого пензлика спробувала розмалювати тару олійними фарбами зсередини.

«Мені принесли велику пляшку з-під самогону. Думала просто залити її різнокольоровими фарбами, як це роблять у розписі керамічних тарілок. Але потім вирішила зробити пензлики з гнучкого дроту й розмалювати «нутро» пляшки, – продовжує майстриня. – Люди часто питають мене, чому саме зсередини. Відповідаю: тому що це живопис на склі. І тут справа не тільки в тім, що фарба ззовні пошкоджується, а в тому, що під склом кольори грають зовсім інакше, текстура, гладкість особлива, та й чистота зображення не така. Загалом можливості скла важко переоцінити. Адже його багатошаровість дає додаткову перспективу й можливість робити майже рельєфний об’єм та інсталяції».

Перша картина-пляшка Наталії Добровольської була виставлена на сімейній виставці 1997 року. Жінка каже, якраз тоді в училищі проходила курс розпису кераміки, паралельно збирала колекцію тари і малювала на склі. «Я знала, що колись це все має поєднатися. Аж торік уже відзначила своєрідний ювілей – 15-ліття творчості й створення 100-ї розписаної пляшки!»

Помилки стерти майже неможливо

Митці зазначають, що такий розпис подібний до техніки живопису на склі. Спочатку наносяться перші, до глядача, мазки, останніми ж – фонові. У традиційному образотворчому мистецтві все навпаки: починають з фону, закінчують деталями.

Відрізняється розпис пляшок зсередини від живопису на склі тим, що в першому випадку картина в процесі роботи перевернута – усе зображення в пам’яті. Відтак, маючи сюжет композиції перед очима, жінка створює свої шедеври.

Мисткиня розповідає, що в розписі пляшки, як і в живописі на склі, пошарова техніка: висихає один, наноситься інший. Це потребує багато часу, тому й картин пише відразу кілька. Одне підсихає, інше домальовується.

«Спочатку, доки набила руку, часу витрачала багато. Найгірше, що помилки стерти  майже неможливо. Бувають пляшки з кутами, в які дуже складно втрапити пензликом, або ідеї, втілення котрих потребує багато шарів фарби, а отже, – і часу на висихання. Найдовше малювала кілька місяців, найшвидше – кілька годин. У середньому розписую від 3 днів до місяця. Сьогодні маю в доробку 115 пляшок», – ділиться художниця.

Закупорене послання

Для своїх шедеврів Наталія використовує олійні фарби, які не люблять вологи. Тому наповнювати картини-пляшки можна лише сипучими матеріалами, і то обережно.

Теми робіт найрізноманітніші. Зображує і натюрморти, і пейзажі. А часом, зізнається, пляшки самі підказують сюжет своєю формою. Зауважує, що ні продавати, ні малювати на замовлення не любить.

Найбільшим своїм досягненням за останній час Наталія вважає відтворення віршів у пляшках. Каже, що писати у такий спосіб значно складніше. Але дуже цікаво й містично, адже так втілюється головна ідея розпису – з’являється закупорене послання. «Колись пляшки з листами кидали в море. Я ще на волю хвиль своїх творінь не віддавала, але, думаю, наступного відпочинку відправлю кілька», – резюмує Наталія.

Анастасія Лесів