У Зарічево на побут циганів приїздять дивитися туристи

Малесенька саманна хатинка розмірами 3 на 4 – от і весь музей «Ромська садиба». Подібного немає в жодному таборі Закарпаття, до того ж хата ця належить найпершому цигану, який оселився в цих краях. До Міжнародного дня ромів «Замок» розказує про місце на Перечинщині, куди варто поїхати, якщо власне життя здається вам поганим.

У Зарічево на побут циганів приїздять дивитися туристи

Район Зарічева, де розмістився ромський табір, місцеві здавна називають Циганським Потоком. Куточок тут дуже мальовничий. Це, як розповідають, і стало причиною того, що тут на самому початку минулого століття залишився жити циган Ференц Сурмай.
«Старожили розказували, що перший поселенець табору був чудовим ковалем. Коли щось треба було відремонтувати, у селі зверталися саме до нього. Люди ніколи не казали: «Йду до того цигана», тільки: «Йду до Федора, лупкоша» – від слова «лупкати» – стукати.
Навколо ковалевої хати згодом почали виростати інші будиночки. Роми вибрали собі Федора за барона – він ним і був до самої смерті, а потім передав це звання синові», – розповів «Замку» власник приватного музею «Ромська садиба» Денис Вароді.
За словами чоловіка, діти Ференца Сурмая були людьми освіченими і порядними. Один із синів у роки Другої світової війни навіть пішов добровольцем у чехословацький корпус Людвіга Свободи і загинув в одному з боїв. А другий – Станко Сурмай 41 рік був бароном і сільським депутатом.
«Чомусь помилково вважається, що в зарічівському таборі проживають в основному волохи, або так звані білі цигани. Але волохів у нас майже немає, лише кілька волошок вийшли заміж за тутешніх хлопців», – уточнює Денис Вароді.
Саме він, вихованець Перечинського інтернату, одружившись на дівчині з роду Сурмаїв, і став одним з ініціаторів створення у старій дідівській хаті такого собі приватного музею.
«Мені дуже допомогла зі втіленням ідеї у життя місцева вчителька і громадський активіст Жанна Сухоліт, – розповідає Денис Вароді. – Вона вже мала досвід у цій справі, адже стояла біля витоків створення іншого сільського музею — «Лемківської садиби». Паралельно ми також планували проводити у приміщенні музею уроки для ромських дітей, бо чимало з них зовсім не ходять до школи і не знають грамоти».
Сама ж Жанна Олександрівна згадує, що відкривати музей у таборі було непросто, бо місцеві, не бачачи в цьому вигоди, не хотіли допомагати. «Наші цигани майже втратили свою автентичність. Вони зовсім не знають мови – користуються місцевою говіркою. Кухня в них теж уже українська. Навіть музик своїх не мають, тож коли приїздять туристи, Денис змушений запрошувати циганський ансамбль із Перечина», – зізналася Жанна Сухоліт.
Першими відвідувачами музею у 2004 році стали німецькі туристи. Жанна Сухоліт пригадує, що для них із села протоптали через ліс спеціальну туристичну стежку, аби німці не йшли до музею по болоту, на яке давно перетворилися вулиці табору.
Ансамблем, який їх зустрічав, та купою брудних дітей іноземці були шоковані. Вони привезли малечі подарунки та солодощі, а після оглядин музею захотіли пройтися вулицями табору, аби подивитися на справжній побут місцевих ромів.
За даними Дениса Вароді, нині в Циганському Потоці проживає 134 дорослих роми та аж 245 дітей віком до 14 років. Вони зовсім не ображаються, що туристи приїздять подивитися на них як на екзотику. Навіть раді, що можуть заробити копійку, продавши гостям власноруч сплетені кошики чи вирізані з дерева ложки.
А туристів у цьому кутку Зарічева щороку більшає, зокрема, у 2012-му їх приїздило вже кілька сотень, а деякі турагентства навіть включили табір у програму відвідин Закарпаття, привозячи сюди цілі автобуси туристів із міцними нервами.
«Найбільше людей вражає, як великі ромські родини можуть жити в таких малесеньких будиночках, – розповідає Денис Вароді. – Тоді я показую їм крихітну хатинку засновника табору Ференца Сурмая, в якій і розміщено музей, і кажу: а уявіть собі, що тут мешкали чоловік, дружина, їхні батьки та діти. Цигани звикли жити так, вони не відчувають у цьому дискомфорту. Ми й усередині музею намагалися зберегти і відновити все, що використовували роми в побуті. А окрасою старовинної садиби є ковальські міхи, якими заробляв собі на хліб найстарший Сурмай».
До слова, музей уже відкрився після зимової перерви. Вхід до нього безкоштовний, а враження організатори гарантують незабутні.

Тетяна Літераті, Фото Олександра Богданова

27 квітня 2013р.

Теги: цигани, роми, Зарічево

Коментарі

«П’ятиповерхівки ще нема, а квартири обіцяні і Погорелову, і Ратушняку»
/ 8Закарпатці організувалися у партизанський загін
/ 4Батьки дитини, яка померла в пологовому будинку Ужгорода, вважають, що немовля підмінили
Архієпископ Феодор: «Ми готові духовно підтримати наших військових у Криму»
/ 6Закарпатський інтерн оперував поранених на Майдані
/ 1З церкви в Мукачеві вкрали мощі святих, яким дві тисячі років
/ 3Чеські медики досі не наважуються вийняти з тіла уродженця Ужгорода картеч, "отриману" на Майдані
Подорожі чоловіка-мізинчика Сабоніса
«Виношу дитину за 30 тисяч доларів»
Заробітчанські поневіряння ужгородки
На Закарпатті послуги детектива поки що не надто популярні
/ 13На Закарпатті болісно відреагували на погрози "регіоналів" закрити УГКЦ
/ 3В Ужгороді прокуратура досі не знає, чи законно влада продала аптеки
Від новорічного похмілля допоможуть швидкий секс і контрастний душ
/ 1Люди захистили від дерибану футбольне поле у Горянах
Одержимий кухнею
/ 3Новий Рік в Ужгороді, або Стриптиз Снігуроньки – від 600 гривень
/ 1Розлучені, геї, ігромани – «клієнти» закарпатських психотерапевтів
Ужгород: Замість туалетів – заіржавілі дірки
/ 13Повернулася лікарка, яка продавала дітей
Скульптурний трудоголік. Роботи ужгородця Юрія Максимовича купують попи і прокурори
У Мукачеві Будинок офіцерів руйнується, бо казначейство не дає грошей
Презервативи, Ленін і цуцик за 10 «штук»
/ 1В Ужгороді "забули" відновити покриття пішохідної частини транспортного мосту
Отрутою і ґумовими кулями. Доґгантери в Ужгороді вбивають щомісяця 5–10 собак
» Всі записи