До свинарника – у модельному взутті

З того часу будівлю використовували спочатку як місце притулку, а з 1946 року – як медико-соціальну установу для постійного проживання інвалідів від 4 до 35 років, які можуть навчатися, пересуватися й самообслуговуватися, маючи діагноз – помірна і легка розумова відсталість. Нині тут хлопці на­вчаються, а потім переходять до молодіжного відділення, в якому адаптуються до життя в суспільстві. 
Останнім часом кількість дітей до 18 років в установі різко зменшилася, натомість виросла в молодіжному відділенні. Чому?

– Причина досить прикра, матеріальна, – пояснює директор дитбудинку-інтернату Юрій Шаркань. – Якщо дитина виховується в нас, її пенсія розподіляється так: 75 % – інтернату, 25 % – дитині на ощадну книжку. А нині батьки (через соціальні пільги й пенсію, яку отримує їхня дитина-інвалід) до повноліття тримають їх удома. 

А після 16–17 років, коли підліток удома стає абсолютно некерований, педагогічно занедбаний, чи навіть не вміє самостійно їсти, – приводять до нас. У такому віці швидко навчити дитину, щоб уписалася в колектив, – складно. 

Разом із виховною й лікувально-профілактичною роботою колектив закладу має чималу господарську частину, забезпечує дитбудинок м’ясом і молоком. На підсобному господарстві справді радо працюють вихованці молодіжного відділення – так і адаптуються до життя. Хлопці трудяться настільки добре, що деяких увели до штату будинку-інтернату й видають зарплатню. Утримують і доглядають 15 голів великої рогатої худоби та близько 70 свиней. До речі, у свинарнику настільки чисто, що туди можна спокійно заходити навіть у модельному взутті! 

Також з вихованцями займаються за спеціальною програмою. Крім навчального плану є й план дозвілля. Серед дітей чимало талановитих хлопців: малюють, вишивають, виготов­ляють картини з соломки, майстерно грають у шашки (є навіть учасник все­­українських змагань), відвідують танцю­валь­но-вокальний гурток «Джен­тльмени з Виноградова» і театральний «Світлячок». Вони не ізольовані від суспільства,  виступають на міських і районних заходах. Разом із вихователями ставлять лялькові вистави та інсценізації.

Понад 15 років в інтернаті під­тримують зв’язок з іноземними партнерами. Часті гості в дитбудинку – колеги із закритих установ Чехії та Словаччини. Також суттєву допомогу надає благодійний фонд «Допомога Східній Європі» з Нідерландів. Щороку голландські студенти, які навчаються на факультетах соціальної роботи, й просто волонтери, проживають, спілкуються й займаються з дітьми, а також посильно допомагають розбудовувати інтернат, зокрема, сприяють з нескладними ремонтами.

Загальнодержавна тема оп­тимізації й реформи системи соціального забезпечення, на жаль, не оминула й виноградівський дитбудинок. Оскільки до 18 років тут виховується 30 хлопців, це спричинить і скорочення педагогічних пра­цівників та обслуги. 

Головне ж завдання рефор­ми – максимальна адаптація не­­повносправних дітей у суспільстві, залучення до роботи за межами інтернату. Планують одну групу обладнати як соціальний гуртожиток, де житимуть хлопці, які працюватимуть в установах та організаціях. Ряд батьків також висловлюють пропозиції оформити тільки денне перебування дитини чи п’ятиденку, а на вихідні забирати їх додому.

Очевидно, деякі побажання й будуть ураховані. 
Загалом через виноградівський будинок-інтернат пройшло понад півтори тисячі хлоп­ців, які вивчили ази адаптації в нашому суспільстві. 

Валерія Каналош

Теги: дитбудинок. інтернат, діти, Виноградів

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати